Ухвала суду № 90222518, 03.07.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3562/18

Провадження № 6/740/54/20

УХВАЛА

03 липня 2020 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої судді - Пантелієнко В.Г.

з участю секретаря Філоненко О.В.,

представника ДВС Лисенка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лисенка Олександра Сергійовича про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

Старший державний виконавець Лисенко О.С. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржнику ОСОБА_1 до виконання покладених на нього зобов`язань, посилаючись на те, що на виконанні у Ніжинському міськрайонному відділі ДВС перебувають матеріали виконавчого провадження № 58007589 від 16.01.2019 року по виконанню виконавчого листа № 2/740/1396/18 виданого 28.12.2018 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» боргу в сумі 53548,46 копійок в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину; виконавче провадження № 58533071 від 11.03.2019 року по виконанню виконавчого листа № 2/740/1560/18 виданого 21.02.2019 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» боргу в сумі 7982,12 гривень в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Боржник поінформований про наявність виконавчих проваджень та існування боргових зобов`язань, які станом на 22.06.2020 року з урахуванням виконавчого збору по обох виконавчих провадженнях № 58007589 та № 58533071, становить 62711,55 гривень, але не зважаючи на це борг не погашено.

Старший держаний виконавець Лисенко О.С. в судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити.

Сторони виконавчого провадження не викликалися, відповідно до вимог статті 441 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів доданих до подання, що на виконанні у Ніжинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходяться:

виконавче провадження № 58007589 від 16.01.2019 року по виконанню виконавчого листа № 2/740/1396/18 виданого 28.12.2018 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» боргу в сумі 53548,46 копійок в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину;

виконавче провадження № 58533071 від 11.03.2019 року по виконанню виконавчого листа № 2/740/1560/18 виданого 21.02.2019 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» боргу в сумі 7982,12 гривень в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58007589, ВП № 58533071, якими боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

З часу відкриття виконавчих проваджень – 16.01.2019 року та 11.03.2019 року і по теперішній час боржник ОСОБА_1 знає про наявність боргів по виконавчих провадженнях, про що свідчать його підписи у актах державного виконавця від 28.01.2019 року та 22.07.2019 року.

Боргові зобов`язання на сьогоднішній день боржником не виконані, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Боржник ОСОБА_1 отримав закордонний паспорт серії НОМЕР_1 виданий 24 грудня 2014 року з терміном дії до 24 грудня 2024 року.

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі "Ігнатов проти Болгарії" ("Ignatov v. Bulgaria", 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст. 2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції.

У справі "Хлюстов проти Росії" ("Khlyustov v. Russia" від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано "автоматично", тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Згідно з частиною першою та третьою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту дев`ятнадцятого частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Водночас, боржник у виконавчому провадженні, за положеннями пунктів третього та п`ятого частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця.

Вирішуючи подання старшого державного виконавця, суд виходить з доведеності факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань щодо сплати боргу та обґрунтованості подання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, оскільки він, будучу обізнаним про наявність боргових зобов`язань за виконавчими листами, не вчинив будь-яких дій, спрямованих на їх виконання, та не повідомив державного виконавця про причини неможливості такого виконання.

Також, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини щодо того, що обмеження права на свободу пересування має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування), суд доходить висновку, що на даний час обмеження боржника у праві виїзду за межі України не створить несправедливий дисбаланс між його правами та публічним інтересом.

За таких обставин, суд знаходить підстави для задоволення подання старшого державного виконавця.

Керуючись статтями 258, 259, 260, 261, 353-354, 441 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Подання задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистий індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань за виконавчими провадженнями: ВП № 58007589, ВП № 58533071.

Копію ухвали надіслати Державній прикордонній службі України для виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя В.Г. Пантелієнко