Рішення № 9022249, 07.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2009 р. Справа № 57/277-09

вх. № 8640/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Власенко О.О. - юрисконсульт, дов. № 4089 від 22.10.2009; Писаренко В.І., дов. від 29.09.2009р.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" м. Харків

до Приватного підприємства "ПАП - Сервіс" м. Харків

про стягнення 1419,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „АКБ „Базис” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням змін до позовної заяви) про стягнення з відповідача –Приватного підприємства „ПАП-Сервис” на користь позивача 1418,92 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № 7638 від 04.02.2008 року, а також просить покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору банківського рахунку № 7638 від 04.02.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2009 року об 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2009 року прийнято до розгляду зміни до позовної заяви (вх. № 4425/09); задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи справи та витребування додаткових документів (вх. № 27674); розгляд справи відкладено на 07 грудня 2009 року о 12:00 год.

Через канцелярію суду позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2009 року, супровідним листом надано документи (вх. № 2998 ві.03.12.2009 р.), які судом долучені до матеріалів справи.

Представники позивача у призначеному судовому засіданні 07 грудня 2009р. позовні вимоги, з урахуванням змін до позовної заяви (вх. № 4425/09), підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задовленні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5931995, яке долучено до матеріалів справи (а.с. 22).

Присутні в судовому засіданні 07 грудня 2009 року представники позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду від 27.10.2009 року та від 17.11.2009 року сторони було попереджено, про те, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача судом встановлено наступне.

04 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством АКБ "БАЗИС", який є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку „Базис" (далі –позивач) та ПП „ПАП-СЕРВИС" (відповідачем) укладено Договір банківського рахунку № 7638.

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач відкрив відповідачу поточний рахунок в українській гривні №26005076380010 та взяв на себе зобов'язання здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору позивач має право своєчасно отримувати від Клієнта платню за надані послуги.

Згідно п. 2.4.1 Договору клієнт зобов'язаний виконувати умови цього Договору, додержуватись вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України з питань розрахунково-касових операцій та надання звітності.

Згідно п. 2.4.6 Договору клієнт зобов'язаний у строки та у порядку, що визначається банком, здійснювати оплату за виконані банком операції та надані послуги.

Відповідно до п. 4.3 Договору перелік послуг, що надаються банком, порядок сплати та розмір відсотків, що сплачуються банком клієнту, визначаються цим Договором, додатком №1 до Договору та діючими тарифами банку, в порядку визначеному іншим законодавством та нормативними актами, у тому числі нормативними актами НБУ.

Додатком №1 до Договору сторони визначили послуги, що надаються банком, та тарифи на них, зокрема п. 3 - ведення поточного рахунку (в місяць) - 1000,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до Порядку, встановленого банком, терміни сплати за зазначені послуги встановлені до 25 числа місяця, в якому вони надані.

Відповідно до п. 8.1 Договору відкриття, закриття та переоформлення рахунку здійснюється на підставах та в порядку, встановлених цим Договором, чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України.

Відповідно до п. 8.5 Договору закриття та зміна рахунку здійснюється на підставах та в порядку, встановлених цим Договором, діючим законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Відповідно до п. 7.3 Договору Банк має право відмовитись від цього Договору та закрити рахунок Клієнта у випадку перевищення суми заборгованості у сумі 100,00 гривень.

Свої зобов'язання по Договору позивач виконав належним чином - відповідачу було відкрито поточний рахунок у гривні №26005076380010 і здійснювалося його розрахункове-касове обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.07.2009р. відповідачем порушуються зобов'язання по Договору в частині оплати послуг позивача за здійснення (ведення) розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку відповідача.

13 серпня 2009 р. на адресу відповідача була надіслана претензія (вих. №06-1-07/3246) про сплату відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 1419,35 гривень та односторонню відмову позивача від Договору банківського рахунку №7638 від 04 лютого 2008 року.

Вищезазначена претензія була отримана відповідачем 18 серпня 2009 р., що підтверджується матеріалами справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, як зазначає позивач, на направлену претензію відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив, що і стало підставою для звернення позивачу з позовом до суду.

Відповідно до частини 1, 5 статті 7 Господарського процесуального кодексу України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дати одержання претензії. Підприємства та організації, що одержали претензію, повинні задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Станом на момент звернення до суду позивача з відповідною заявою (22 жовтня 2009р.) заборгованість відповідача перед позивачем становить 1418,925 грн., з яких: 999,57 грн. - заборгованості за липень 2009 року; 419,35 грн. - заборгованості з 01серпня 2009 року по 13 серпня 2009 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 1068 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно до частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операції за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за надані позивачем послуги за здійснення розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати послуг за здійснення розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку за договором банківського рахунку № 7638, який був укладений між сторонами по справі 04лютого 2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 7638 від 04.02.2008 року у розмірі 1418,92 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно до частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операції за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 1418,92 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства „ПАП-СЕРВИС”, ідентифікаційний код 31799042, (п/р 26005076380010 в Публічному АТ "АКБ "БАЗИС", МФО 351760) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88, к/р 32008176500 в Управлінні НБУ в Харківській області код ЄДРПОУ 19358916) 1418,92 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 09 грудня 2009 року

справа № 57/277-09