Рішення № 9022152, 21.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.09           Справа № 12/172-09. Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.

при секретарі Балицькому В.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №12/172-09

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестор-96”, м. Суми

про стягнення 3535 грн. 37 коп., -

встановив:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 2785, 35 грн. та пеню в розмірі 750, 02 грн. (а.с.2- а.с.3).

Позивач подав суду заяву про зміну позовних вимог у справі де просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 1779,54 грн. та пеню в розмірі 750,02 грн. та неустойку в розмірі 2428,40 грн. В обґрунтування посилається на те, що рішеннями господарського суду Сумської області від 22.12.2008р.по справі № 18/81-08, від 16.03.2009р. по справі № 6/32-09 та від 12.10.2009р. по справі № 10/211-09 з відповідача вже стягнута заборгованість з орендної плати та пеня за договором оренди № 877 від 24.05.2006р., а тому з урахуванням рішень господарського суду позивач зменшив свої позовні вимоги. Також посилається на те, що рішенням від 14.09.2009 року господарського суду Сумської області по справі № 6/64-09 відповідача було зобов’язано повернути позивачу нежитлові приміщення за договором оренди № 877 від 24.05.2006р., однак вимоги зазначеного рішення відповідачем не виконані, а тому позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 2428,40 грн. ( а.с. 16 ).

Суд розглянувши заяву позивача про зміну позовних вимог та матеріали справи, дійшов висновку про прийняття заяви про зміну позовних вимог по даній справі, оскільки ці дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, а у відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач суду відзив на позовну заяву не надав.

В судове засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки належним чином суд не повідомили, правами наданими їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористалися.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників позивача і відповідача та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позовної заяви з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 877 від 24 травня 2006 року.

На виконання умов зазначеного договору позивач (орендодавець) передав ТОВ відповідачу (орендар) в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 210,0 кв. м. розташованих на першому поверсі та в підвалі житлового дев'ятиповерхового будинку за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 28., що підтверджується актом прийому - передачі від 24.05.2006 року підписаного позивачем та відповідачем.

На виконання статті 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", постанови КМУ від 27.12.2006р. № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", згідно з Порядком перегляду договорів оренди нерухомого майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.01.2007р. № 43 позивачем та відповідачем 23 травня 2007р. було укладено договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 24.05.2006р. № 877, де визначено новий розмір орендної плати і передбачено, що орендна плата в новому розмірі нараховується з 01.01.2007р.

Відповідно до п. 5.2 договору № 877, відповідач зобов'язаний "своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату".

Відповідно до п 3.3. договору № 877 орендна плата перераховується до Державного бюджету 100% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.2 договору № 877, зазначено, що "Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць".

Свої зобов’язання за договором № 877 оренди відповідач виконав не в повному обсязі, а саме, сума заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за період серпень – вересень 2009 року становить1779, 54 грн.

У відповідності до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 1779, 54 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач, як позовній заяві, так і в заяві про зміну позовних вимог просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 750,02 грн., яка нарахована позивачем з 27.08.2009 року по 27.10.2009 року.

Відповідно до договору оренди № 877, а саме, пункту 3.5 - "Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати".

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 877 за серпень – вересень 2009 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 750,02 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2428,40 грн. неустойки, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Сумської області № 6/64-09 від 14.09.2009р. було зобов'язано відповідача ТОВ "Інвестор - 96" повернути до сфери управління держави, в особі РВ ФДМУ по Сумській області, орендовані нежитлові приміщення, оформивши передачу актом приймання - передавання у десятиденний строк ( а.с. 19 – а.с. 20 ).

Згідно рішення Господарського суду Сумської області № 6/64-09 від 14.09.2009р. орендар мав повернути майно до 24.09.2009р.

Позивач зазначає, що на даний час майно не повернене, а згідно Пунктом 9.3 договору оренди № 877 в разі неповернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, тому просить суд стягнути також з відповідача загальну суму нарахованої неустойки в розмірі 2428, 40 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач не повернув нежитлові приміщення позивачу, а саме, акт прийому – передачі, який би позивач направляв відповідачу, докази направлення відповідачу такого акту, докази відмови відповідача від підписання акту та передачі нежитлових приміщень.

У відповідності до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2428,40 грн. не підтверджуються матеріалами справи, а тому на підлягають задоволенню.

Згідно частини 6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача в доход бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 52 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. 40 коп.

          Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор - 96" (вул. Леваневського, 28, м. Суми, код ЄДРПОУ - 23635787) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (вул. Харківська, 30/1, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 21124686) заборгованість по орендній платі в розмірі 1779 грн. 54 коп. та пеню в розмірі 750 грн. 02 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестор-96”(м. Суми, вул. Леваневського, 28, ід. код 23635787) в доход бюджету (рах.31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, банк ГУДКУ Сумської області, МФО 837013, символ звітності банку 095) 52 грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестор-96”(м. Суми, вул. Леваневського, 28, ід. код 23635787) в доход бюджету (рах. 31215259700002, код платежу 220500000, код ЕДРПОУ 23636315, банк ГУДКУ Сумської області, МФО 837013) 120 грн. 40 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 2428 грн. 40 коп. неустойки в задоволенні позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

Повний текст рішення підписаний та проголошений у судовому засіданні 21.12.2009р.

Суддя Н О.Спиридонова

Суддя