Рішення № 9022108, 17.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.09           Справа № 17/22-09. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукомол»,м.Тростянець

до відповідача:          Приватного підприємства «Клондайк», м. Суми

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Мусатов О.В.

Від відповідача: Ємельяненко С.В.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу майна №06/11-09 від 06.11.2009 р., укладений між ТОВ «Мукомол» і ПП «Клондайк», а також визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» загальною площею 3235,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Б. Хмельницького, буд. 39.

Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що ним виконані зобов‘язання по договору, а тому вважає, що прав позивача не порушував, у зв‘язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив:

06 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мукомол» та Приватним підприємством «Клондайк» був укладений договір купівлі-продажу майна №06/11-09 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу нежитлове приміщення, 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» загальною площею 3235,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2452 га, що розташовані за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Б. Хмельницького, буд. 39, а позивач, в свою чергу, взяв на себе зобов‘язання прийняти об‘єкт та сплатити відповідачу договірну ціну за нього.

Зі змісту п. 1.5. та п.1.6. Договору вбачається, що відповідач гарантує, що об‘єкт належить йому на праві власності. Право власності відповідача на об‘єкт підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію права власності і зареєстроване в охтирському міжміському БТІ 28.05.2003 р. та державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим Тростянецькою міською радою 26.09.2003 р., які містяться також в матеріалах справи.

Пунктом 1.9. Договору встановлено, що договірна ціна об‘єкта становить 35000 грн. 00 коп..

Згідно п. 3.1. Договору позивач зобов‘язується сплатити відповідачу договірну ціну об‘єкта протягом двох днів з дня підписання.

Відповідно до змісту п. 3.2. Договору строк, визначений у п. 3.1. може бути продовжений за вимогою позивача на п‘ять днів, за умови, що позивачем вже було сплачено відповідачу більш як 70% договірної ціни об‘єкта.

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом внесення готівкових коштів згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для готівкових розрахунків.

Згідно п. 2.1. Договору передання об‘єкта здійснюється відповідачем позивачу в дводенний строк після набрання чинності цим Договором шляхом підписання Акту приймання-передачі (п. 2.2.).

В матеріалах справи містяться квитанції до прибуткового касового ордера №161 від 06.11.2009 р. на суму 15000 грн. 00 коп.; №162 від 09.11.2009 р. на суму 15000 грн. 00 коп. та №163 від 10.11.2009 р. на суму 5 000 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 35000 грн. 00 коп.

Крім того, нерухоме майно було передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 11.03.2009 р., підписаного сторонами належним чином, який знаходяться в матеріалах справи.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, позивач набув право власності на зазначені вище об‘єкти правомірно на підставі договору купівлі-продажу №06/11-09 від 06 листопада 2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем.          

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» загальною площею 3235,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Б. Хмельницького, буд. 39, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу майна №06/11-09 від 06.11.2009 року, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору №06/11-09.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов‘язується з державною реєстрацією.

Дана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мукомол» (42600, Сумська область, м. Тростянець, пров. Гаївський, 1 «а», код 35157430) право власності на нежитлові приміщення, 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» загальною площею 3235,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Б. Хмельницького, буд. 39.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Клондайк» (40030, м. Суми, вул. Заливна, 9, кв. 1, код 3372278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукомол» (42600, Сумська область, м. Тростянець, пров. Гаївський, 1 «а», код 35157430)350 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя