Ухвала суду № 90217451, 01.07.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5777/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Придачук О.А. та Бенца К.К., за участю секретаря Торчинович Н.М., прокурора Гіряк Д.І., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_1 - Шалига Є.С., захисника ОСОБА_2 – Ванджурак Р.В., представника потерпілого Юрик Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Абрикосівка, Херсонської області, тимчасово непрацюючого, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 3 групи, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого, уродженця м. Кіровоград, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заявили відвід судді Придачук О.А., обґрунтовуючи його тим, що суддя Придачук О.А.. не має права брати участь у розгляді даного кримінального провадження, на підставі положень п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, оскільки у них є об`єктивні підстави сумніватись у неупередженості та безсторонності судді. Мотивуючи свій відвід тим, що 26.06.2018 року суддя Придачук О.А. був головуючим тільки для продовження строку тримання під вартою, потім залишив процес, потім знову зявився, але вже не як головуючий. Відкрито демонструє свою прихильність до прокурора, власноручно виправляючи помилки прокурора та безпідставно знімаючи питання захисту. Крім того, вказують, що факти які свідчать про упередженість судді Придачук О.А. є те, що двоюрідним братом судді є заступник начальника управління ЦУ СБУ Марчук В.І.. Таким чином, на їх думку, суддя Придачук О.А. є неупередженим, що є підставою для відводу.

Захисники Шалига Є.С. та Ванджурак Р.В., підтримали заявлений відвід судді Придачук О.А..

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного відводу.

Представник потерпілого в судовому засіданні вказував, що підстав передбачені нормами КПК України він не вбачає, підстав недовіряти судді або суду взагалі не бачить, залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, що стосуються заяви про самовідвід судді Придачук О.А., суд приходить до наступного висновку.

Так, як встановлено із приписів частин 1 і 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 76 КК України встановлено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом….

Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У відповідності з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно до положень ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII , ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Встановлено, що 15 червня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Апеляційного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України.

Відповідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм власним внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості. Достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до пунктів 4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Саме на вказані норму закону посилаються обвинувачені у заяві про відвід судді Придачук О.А..

З наданих матеріалів судової справи № 308/5777/18 вбачається, що суддя Придачук О.А. є членом колегії в провадженні якої здійснюється розгляд кримінального провадження за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України.

При цьому, будь-яких даних про участь судді Придачук О.А., саме у вказаному кримінальному провадженні під час досудового розслідування матеріали справи не містять. Крім того, будь-яких даних про скасування ухвали суду першої інстанції де приймав участь суддя Придачук О.А. у вказаному кримінальному провадженні матеріали справи також не містять.

Так, як встановлено із приписів частин 1 і 2 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

В силу ч.1ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені уст. 75 Кримінального процесуального Кодексу України і їх перелік є вичерпним.

Суд приходить до переконання, що посилання в заяві на зазначені обставини є безпідставними, такі заяви містять лише власні припущення та заперечення з приводу процесуального порядку ведення судового процесу. Враховуючи вищенаведене, такі доводи, зазначені у заяві в цій частині, не є обставинами, які свідчить про наявність підстав для відводу судді.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Відповідно до п.4 ч.1ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У відповідності з практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до вимог КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

При цьому дії головуючого спрямовані на забезпечення можливості здійснення всіма учасниками процесу їх прав та обов`язків, а особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, не зловживаючи ними, та виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно із якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність, може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.

Не погодження з процесуальними діями та рішеннями колегії суддів не є підставою для відводу такої та сам по собі факт задоволення чи відмови у задоволенні клопотання по справі, не свідчить про упереджене ставлення судді до розгляду даної справи або зацікавленість у її розгляді.

Разом з тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України. Подана заява фактично зводиться до незгоди сторони обвинувачення із процесуальними діями при розгляді кримінального провадження та прийняття ним рішень в межах даного кримінального провадження.

Аналізуючи заяву про відвід судді Придачук О.А., колегія суддів прийшла до висновку, що підстави викладені в заяві та мотиви які наведені в такій заяві не є обґрунтованими доводами про неможливість розгляду справи вказаним суддею, будь-яка заінтересованість суддів у результаті розгляду справи або сумнів в об`єктивності та неупередженості не підтверджені посиланнями на певні достовірні факти, а тому приводу для відводу не вбачається. Під час розгляду заявлених обвинуваченими заяви про відвід, судом не встановлено і заявниками не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді Придачук О.А. та свідчили б про його особисту зацікавленість в розгляді справи. Обставини, які б підтвердили надання суддею переваг в реалізації принципу змагальності сторін будь - кому з учасників процесу, також відсутні.

Інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Придачук О.А., в заяві про відвід не зазначені.

Посилання на наявність двоюрідного брата судді, який за твердженням судді у 2014 році вийшов на пенсію, не є підтвердженням особистої зацікавленості в розгляді справи або обставиною, яка викликає сумніви в неупередженості судді.

Крім того, з аналогічних мотивів в частині порядку авто розподілу справи, з яких було заявлено відвід судді Придачук О.А. захисниками обвинувачених, було відмовлено в задоволенні, про що винесено мотивовану ухвалу суду.

Вислухавши думку сторін, мотивацію відводу, дослідивши зазначені в даній заяві доводи, причини та підстави для відводу судді Придачук О.А., суд не вбачає підстав для його задоволення, так як остання не вмотивована, безпідставна, необґрунтована, відсутні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу, обставини, які покладені в основу відводу, не підтверджуються.

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами. Доводи, викладені у заяві про відвід щодо можливого необ`єктивного розгляду справи суддею є тільки припущеннями заявників, інші доводи жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.

Враховуючи, що обставин, за наявності яких суддя підлягав би безумовному відводу, при розгляді заяви не встановлено і заявниками не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді Придачук О.А., а аналіз доводів заяв про відвід судді свідчить про те, що дана заява ґрунтується на суб`єктивних переконаннях заявників та не містить підстав для відводу.

Отже, заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відвід судді Придачук О.А. з вказаних підстав не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75-81, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заявленого відводу судді Придачук О.А. при розгляді кримінального провадження за №12018070030000655 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 ст. 113, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Фазикош

Судді: К.К. Бенца

О.А. Придачук