Рішення № 90216914, 02.07.2020, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/80/20

Провадження № 2/626/173/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2020 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді: Дудченко В.О.

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Самохвалова А.М., Данко В.В . , Альошиної О .Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" в якому просить: стягнути з TOB «СТ Сервіс» на його користь заборгованість із заробітної плати та розрахунку при звільнені в розмірі 6997,99 грн. із яких: 5937,99 грн. заборгованість із заробітної плати; 1060 грн. невиплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку.

Також просить стягнути з TOB «СТ Сервіс» на його користь компенсацію за час затримки розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати 132,50 грн./день з дня звільнення по день ухвалення рішення по справі та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову посилається на те, що 29 грудня 2017 року його прийнято на посаду водія автотранспортних засобів до ТОВ «СТ Сервіс».

05 травня 2018 року, наказом директора ТОВ «СТ Сервіс» від 05.04.2018 №24К-294 позивача було звільнено з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В порушення вказаних норм, відповідач не видав трудову книжку, не здійснив розрахунок при звільнені.

Крім того, відповідач має заборгованість перед позивачем за виплатою заробітної плати за частину березня 2018 року, квітня 2018 року, частину травня 2018 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку, у зв`язку із чим, порушив вимоги діючого законодавства, що призвело до утворення заборгованості з оплати праці, а саме:

-нарахованої та невиплаченої заробітної плати за березень 2018 року в розмірі 2312,51грн., що із врахуванням виплаченого відповідачем ЄСВ та військового збору становить 1861,57 грн.;

-нарахованої та невиплаченої заробітної плати заробітної плати за квітень 2018 року в розмірі 3723,00 грн., що із врахуванням виплаченого відповідачем ЄСВ та військового збору становить 2997.01 грн.:

-нарахованої та невиплаченої заробітної плати за травень 2018 року в розмірі 780,71 грн., що із врахуванням виплаченого відповідачем ЄСВ та військового збору становить 628.47грн.

Тобто загальна заборгованість перед позивачем за нарахованою та невиплаченою заробітною платою з урахуванням виплачених податків та зборів становить 5937,99 грн.

В порушення вимог ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач не надав позивачеві розрахунок сум, що належать до виплати, крім того, відповідач на поточну дату не здійснив розрахунок при звільнені.

Вказане кореспондується із ч.1 ст. 117 КЗпП України, за якою, визначено відповідальність за порушення при звільнені та імперативно встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 2, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

До викладеного, позивач перебував у трудових відносинах із TOB «СТ Сервіс» з 29.12.2017 по 05.05.2018 року.

Згідно ч.1 ст. 6 ЗУ «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

До викладеного, за повних 4 місяця перебування у трудових відносинах кількість нарахованих днів невикористаної щорічної відпустки становить 8 днів.

На вимогу п. 2, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», період для визначення середньої заробітної плати становить з 29.12.2017 по 05.05.2018 року становить дні, з урахуванням святкових та неробочих днів:1 січня - Новий Рік; 7 січня - Різдво Христове (православне); 8 січня - не робочий день через Різдво Христове(православне); 8 березня - Міжнародний жіночий день; 9 березня - не робочий день через Міжнародний жіночий день; 28 квітня - Пасха; 30 квітня - не робочий день через Пасху.

В розрахунок середньої заробітної плати включається період січень 2018 - квітень 2018 року та становить: суму заробітної плати/на кількість календарних днів.

14973грн./113 днів=132,50 грн.

Так середня заробітна плата позивача становить 132,50 грн/день.

Розрахунок відпускних становить: кількість днів відпустки х середню заробітну плату.

8 днів х 132,50 грн/день=1060 грн.

Тобто сума відпускних становить 1060 грн.

ПеріодСума заробітної плати,грнКількість календарних днів, що включаютьсяКількість календарних днів, що не включаютьсяСвяткові дніСічень 201837502831, 7, 8 січняЛютий 20183750280 Березень 2018375029218,9 березняКвітень 2018372328228, 30 квітняРАЗОМ14 973,001137

Від представника відповідача ТОВ «СТ СЕРВІС» до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також зазначив, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку при звільненні розповсюджується 3-х місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (постанова ВС від 24.04.2019 р. у справі №607/14495/16Шц). Як випливає з викладу обставин в справі особа мала достатньо часу для звернення до суду з такою позовною вимогою та дізналася про своє звільнення ще більше півтора роки тому. Цей факт підтверджується наступним: 18 квітня 2018 року, на поштову адресу позивача, було направлено (докази направлення додаються разом з копією листа) лист вих. №08 «Про пояснення причини відсутності на робочому місті» яким було запропоновано надати позивачу пояснення з причин відсутності його на робочому місці. На цей лист відповіді не надано. 03 липня 2018 року, на поштову адресу позивача було направлено лист - повідомлення про звільнення з трудовою книжкою (докази направлення надаються разом з копією листа). Більш того довідкою наданою позивачем за формою СК-5 Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 20.11.2019, за змістом якої можна зробити висновок, що за час звільнення до часу подання позовної заяви, позивач був вже тричі в трудових відносинах з різними суб`єктами господарювання.

Таким чином, звертаючись до суду, варто враховувати, що працівники не обмежені у строках щодо звернення з вимогами про стягнення належної їм заробітної плати, а у разі звернення з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку - обмежені 3-х місячним строком.

Виходячи із вищевикладеного, представник відповідача вважає вимоги позивача щодо стягнення компенсації за час розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати 132,50 грн./день з дня звільнення по день ухвалення рішення по справі незаконними та такими що подані з порушенням норм чинного законодавства України.

Щодо повернення трудової книжки та виплату заробітної плати.

16 квітня 2018 року, позивач не з`явився без поважних причин на робочому місці. Про що секретарем відповідача було складено відповідну доповідну записку директору TOB «СТ СЕРВІС» (копія надається).

В той же день 16 квітня 2018 року, працівниками відповідача був складений Акт відсутності на робочому місці (копія надається).

18 квітня 2018 року, на поштову адресу позивача, було направлено (докази направлення додаються разом з копією листа) лист вих. №08 «Про пояснення причини відсутності на робочому місті» яким було запропоновано надати позивачу пояснення з причин відсутності його на робочому місці. Лист отримано позивачем. На цей лист відповіді не надано.

05 травня 2018 року, позивач так і не з`явився на робочому місці в порушення вимог чинного законодавства та пояснень, про що була складена відповідна доповідна записка секретарем відповідача ОСОБА_6 (копія додається).

05 травня 2018 року працівниками відповідача був складений Акт відсутності на робочому місці (копія додається).

05 травня 2018 року, Директором TOB «СТ СЕРВІС», наказом №24к-294 було розірвано трудовий договір з позивачем та припинено трудові відносини (копія додається).

03 липня 2018 року, відповідачем, шляхом поштового відправлення було надіслано позивачу трудову книжку разом з супровідним листом-повідомленням про звільнення (копія листа та докази відправлення додаються).

Всі листи були отримані позивачем, про що свідчать дані з офіційного порталу ПАТ «Укрпошта» https://wvm.ukrposhta.ua/. Про дату та час видачі заробітної плати особа була повідомлена. Проте, не з`явилась виходячи із своїх особистих мотивів.

Щодо виплати заробітної плати представник відповідача зазначає наступне. Позивачу було нараховано заробітну плату за кожний день до дня його звільнення, в сумі що складає 2286,02 грн.

Відповідач зазначає, що повідомляв неодноразово про те, що заробітна плата нарахована та просив звернутись та отримати її, проте відповідач з невідомих підстав проігнорував такі пропозиції. Таким чином, відповідач не мав об`єктивної можливості видати відповідачу його заробітну плату. Нарахована заробітна плата знаходиться в бухгалтерії підприємства, та відповідач може в будь який час звернутись та отримати її.

Щодо розрахунку суми заробітної плати, відповідач виходив з нижчевикладеного, та пропонує наступний розрахунок:

Квітень 2018 року: Відпрацьовано - 9 робочих днів

З 16.04.2018 відповідач не з`являвся на робочому місці. Відповідне оформлено доповідними записками та актами. В табелі є відмітка про прогули.

Нараховано за 9 робочих днів 1687,50 грн. (3750грн / 20дн. *9дн.=1687,50) Утримано: 170,48 грн, в т.ч.

Військовий збір 1,5%;-25,31грн.

ПДФО -145,17 грн., застосовано податкову соціальну пільгу.

До видачі: 1517,02 грн.

ЕСВ - 918,06 грн., нараховано на заробітну плату 1687,50 грн. та додаткове нарахування до мінімальної заробітної плати по коду 13 в звіті по ЄСВ 2035,50грн. (1687,50+2035,50=3723грн.*22%=918,06грн.).

Щодо помилкового нарахування позивачем суми заборгованості. Порушено методику розрахунку, обставин справи, а саме: за основу взята сума 3723,00 грн. (повна база нарахування по ЄСВ), без врахування прогулів з 16.04.2018 р до кінця звітного періоду.

ТРАВЕНЬ 2018 року. Відпрацьовано - 0 днів;

По 05.05.2018 року в табелі є відмітка про прогул.

Прийнято рішення про звільнення, оформлено наказ від 05.05.2018 року. Нарахована компенсація за невикористану відпустку за 7 днів - 780,71 грн. Наступний розрахунок:

Розрахунок середнього заробітку:

Період розрахунку: 01.01.2018 по 30.04.2018 р. і

Розрахунок середнього заробітку:

РікМісяць Дохід .ВідпрацьованоКоеф. підвищення окладу(для відпустки) По основному заробітковіДнівГодинКаленд. днів2018Січень3 750,00211682912018Лютий 3 750,00201602812018Березень3 750,00211673012018Квітень-1 687,50972291Всього: 12 937,5071567116

Середньоденна (по календарним): 111,53

Нарахування:

Період Вид нарахуванняСумаЧасПочатокЗакінченняДнівГодин Календ .01.05.2018 01.05.2018Компенсация отпуска780,71 Всього:780,71

Утримано: 11,71грн.- сума військового збору 1,5%.

ПДФО - 0 грн., застосована соціальна податкова пільга.

ЄСВ -171,60 грн., нараховано на компенсацію відпустки 780,71 грн. (781,71грн.*22%=171,60 грн.)

До видачі: 769,00 грн.

Щодо помилок Позивача при розрахунку суми:

1.Позивач не правильно нараховує заробітну плату та не бере до увагу, що позивачу в травні фіксуються прогули.

2.Вважає, що сума 780,71 грн. - це нарахована заробітна плата, не вірно утримує з цієї суми ПДФО, не застосовує податкову соціальну пільгу.

3.Додатково нараховує невірну компенсацію в сумі 1060 грн., невірно виконує розрахунок середньої заробітної плати, без урахування прогулів за квітень 2018 року.

Таким чином, загальна вартість грошових коштів, що нараховано позивачу складає 2286,02 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят шість грн. 02 коп.), що він може особисто забрати в касі підприємства в будь який робочий день.

Представник позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, навівши підстави, вказані у позові.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, вказаних у візиві на позов.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд зазначає наступне.

29 грудня 2017 року ОСОБА_5 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів до ТОВ «СТ Сервіс».

05 травня 2018 року, наказом директора ТОВ «СТ Сервіс» від 05.04.2018 №24К-294 ОСОБА_5 було звільнено з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Як зазначає позивач, відповідач не видав трудову книжку, не здійснив розрахунок при звільнені.

З розрахунків позивача заборгованість із заробітної плати за частину березня 2018 року, квітень 2018 року, та частину травня 2018 року становить 5937,99 грн. та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1060 грн.

Також позивач просить стягнути з TOB «СТ Сервіс» на його користь компенсацію за час затримки розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати 132,50 грн./день з дня звільнення по день ухвалення рішення.

Представник відповідача в свою чергу зазначає, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку при звільненні розповсюджується 3-х місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (постанова ВС від 24.04.2019 р. у справі №607/14495/16-ц). Позивач мав достатньо часу для звернення до суду з такою позовною вимогою та дізнався про своє звільнення ще більше півтора роки тому.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

У даній справі повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено, тому і строк звернення до суду не пропущено.

Дана позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду № 607/14495/16-ц від 24.04.2019 року.

Щодо повернення трудової книжки.

16 квітня 2018 року, позивач не з`явився без поважних причин на робочому місці. Про що секретарем TOB «СТ СЕРВІС» Бучаковою А.В . було складено відповідну доповідну записку директору TOB «СТ СЕРВІС» (а.с. 39).

В той же день 16 квітня 2018 року, працівниками TOB «СТ СЕРВІС» був складений Акт відсутності на робочому місці (а.с. 40)

18 квітня 2018 року, на поштову адресу позивача, було направлено лист вих. №08 «Про пояснення причини відсутності на робочому місті» яким було запропоновано надати позивачу пояснення з причин відсутності його на робочому місці. Лист отримано позивачем. На цей лист відповіді не надано (а.с. 41-43).

05 травня 2018 року, позивач так і не з`явився на робочому місці в порушення вимог чинного законодавства та пояснень, про що була складена відповідна доповідна записка секретарем TOB «СТ СЕРВІС» ОСОБА_6 , де зазначено, що ОСОБА_5 був відсутній на підприємстві в період з 16.04.2018 року по 05.05.2018 року без поважних причин.(а.с. 44).

05 травня 2018 року працівниками TOB «СТ СЕРВІС» був складений Акт відсутності на робочому місці ОСОБА_5 , який був відсутній на робочому місці в період з 16.04.2018 року по 05.05.2018 року без поважних причин (а.с. 46).

05 травня 2018 року директором TOB «СТ СЕРВІС», було винесено наказ №24к-294 яким було розірвано трудовий договір з позивачем та припинено трудові відносини (а.с. 46).

03 липня 2018 року, відповідачем, шляхом поштового відправлення було надіслано позивачу трудову книжку разом з супровідним листом-повідомленням про звільнення (а.с.47-48).

Всі листи були отримані позивачем, про що свідчать зворотні повідомлення про отримання листів.

Тобто позивач отримав свою трудову книжку.

Щодо виплати заробітної плати.

З розрахунків позивача заборгованість із заробітної плати за частину березня 2018 року, квітень 2018 року, та частину травня 2018 року становить 5937,99 грн. та компенсація за невикористану відпустку у 8 днів за період роботи з 29.12.2017 року по 05.50.2018 року в розмірі 1060 грн.

Представником відповідача у відзиві було надано свій розрахунок заробітної плати позивача, за яким за 9 робочих днів квітня 2018 року позивачу нараховано 1687,50 грн., а з відрахуванням податків до видачі 1517,02 грн. А за травень 2018 року нарахувань не було, так як в табелі є відмітки до 05.05.2018 року про прогули.

Довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_5 у спірні місяці містить відомості про суми заробітку для соціальних виплат та страховий стаж. Де зазначено, що суми заробітку ОСОБА_5 за березень 2018 року становить 3750 грн., квітень 2018 року - 3723 грн., травень 2018 року - 780,71 грн.

Матеріали справи не містять табелів виходу на роботу позивача, штатний розпис підприємства, де зазначена заробітна плата відповідача, відомостей про фактично отримані позивачем кошти на підприємстві, тому суд самостійно не може визначити заборгованість відповідача по заробітній платі.

Тому щодо невиплати ОСОБА_5 заробітної плати в сумі 5937,99 грн. позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів невиплати йому заробітної плати.

Але враховуючи, що представник відповідача фактично визнав, що позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 1517,02 грн. та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 769 грн., а всього 2286,02 грн., тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Позивач працював у відповідача менше року.

Тому відповідачем нараховано позивачу за невикористану відпустку 780,71 грн., а до видачі 769 грн.

Враховуючи положення ст.116, 117 КЗпП України та те, що позивачу відповідачем не виплачено кошти, що належать до виплати при звільненні, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 даного Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, окрім іншого предметом доказування у даному спорі є середньоденна заробітна плата позивача, яка має визначатись шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В даному випадку для визначення середньоденної заробітної плати необхідні: відомості про заробітну плату позивача, фактично відпрацьовані протягом 29.12.2017 року по 05.05.2018 року робочі дні позивача, графік роботи позивача.

Матеріали справи не містять даних про фактично відпрацьовані протягом 29.12.2017 року по 05.05.2018 року робочі дні позивача, графік роботи позивача, тому визначити середньоденну заробітну плату позивача, суд в даному випадку не може.

Тому позовна вимога про стягнення з відповідача компенсацію за час затримки розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати 132,50 грн./день з дня звільнення по день ухвалення рішення по справі не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Позивач при поданні позову за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а за позовну вимогу про стягнення компенсації за час затримки розрахунку сплачено судовий збір 840,80 грн.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволена частково, тому судовий збір у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить: 2286,02 грн. х 100% / 6997,99 грн. = 32,7 %; 840,80 грн. х 32,7 % / 100 % = 274,94 грн.

В зв`язку з тим, що судом відмовлено в задоволенні позову щодо компенсації за час затримки розрахунку, тому сплачений позивачем судовий збір 840,80 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76- 81, 141,259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34954579, вул. Кашуби, буд. 10, м. Харків, 61098) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 1517 (одна тисяча п`ятсот сімнадцять) грн. 02 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп., а всього 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 02 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34954579, вул. Кашуби, буд. 10, м. Харків, 61098) на користь держави судовий збір у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 94 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2020 року.

Суддя