Постанова № 90214822, 06.07.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1078/20

Провадження №3/409/322/20

П О С Т А Н О В А

"06" липня 2020 р. Білокуракинський районний суд Луганської області

Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лизине Білокуракинского району Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Павлівка Білокуракинський район АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 21.05.1998 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в :

08.06.2020 року об 11 годині 20 хвилин в с. Павлівка по пров. Річний, ОСОБА_1 крував транспортним засобом мотоцикл "Урал" М-67, державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (хитка хода, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі, відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 217033, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відеозаписом та іншими матеріалами справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, суду пояснив, що не вважав за потрібне проходити освідкування на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння, оскільки був тверезий.

З відеозапису, дослідженому в судовому засіданні, вбачається, що саме ОСОБА_1 був за кермом мотоцикла "Урал". ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, були запрошені поняті та в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження освідкування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, також відмовився від підпису протоколу. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст 130 КУпАП.

Суд не вважає за потрібне допитувати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки вважає, що відеозапис, який був досліджений в судовому засіданні, є достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про їх виклик та допит в судовому засіданні.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифі-ою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти ОСОБА_5 » ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження та не викликає у суду сумніву факт скоєння гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами, так як правопорушник не отримував посвідчення водія.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 гривень 40 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, без позбавленням права керування транспортними засобами, так як правопорушник не отримував посвідчення водія.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 420 гривні 40 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Ю. Максименко