Ухвала суду № 90214719, 06.07.2020, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

06.07.2020

402/442/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І. П.

суддів: Запорожця О. М.

Краснопольської Л. П.

за участю секретаря: Довгої С. В.

прокурора: Проценка А.П.

обвинувачених: ОСОБА_1

ОСОБА_2

Гусака Є. М.

Хитрука В. В.

захисників: Титаренко Г. С.

Бойченко О.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт. Новоархангельськ матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки ризики, передбачені нормами КПК України не зменшились, розгляд справи не завершений, строк запобіжних заходів закінчується.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник віднесли розгляд клопотання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників розгляду, зважаючи на обов`язок суду вирішити питання щодо продовження строків дії запобіжних заходів, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур глави 18 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжних заходів судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення ЄСПЛ "Харченко проти України" передбачає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах "Смирнова проти Російської Федерації", "Летельєр проти Франції", "Вемгофф проти Німеччини", відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

У справі "Ілійков проти Болгарії" ЄСПЛ зазначено, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

В рішенні по справі "W проти Швейцарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до рішення ЄСПЛ "Волосюк проти України" тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

По даному кримінальному провадженню відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано та в подальшому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання під вартою закінчується 19 липня 2020 року.

Дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна.

Отже, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися. Запобігти вказаним ризикам в разі непродовження строку запобіжного заходу тримання під вартою або при застосуванні іншого запобіжного заходу неможливо.

Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинувачених, судова колегія вважає, що в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення, у справі триває судове провадження, провадяться судові засідання.

Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження в суді.

Стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перестали існувати або зменшились.

Крім того, обставини, на які посилаються обвинувачені та захисники вже були враховані судом при обранні запобіжного заходу та при його продовженні, а також не спростовують зазначеного висновку суду.

У даному, конкретному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України), які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинувачених.

Таким чином, враховуючи мету і підстави продовження запобіжних заходів, колегія суддів переконана у необхідності продовження відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відносно обвинуваченого ОСОБА_4 домашнього арешту, так як прокурором доведено наявність ризиків, що дають підстави суду вважати, що у разі зміни чи скасування обраних запобіжних заходів, вказане не забезпечить належного виконання останніми їх процесуальних обов`язків, оскільки вони мають не погашені судимості, тобто схильні до вчинення нових злочинів та розгляд даної справи на даний час завершити неможливо.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 181, 183, 331 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 04 вересня 2020 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 04 вересня 2020 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 днів, тобто по 04 вересня 2020 року включно, який полягає в забороні залишати місце постійного проживання з 20:00 години до 06:00 години наступного дня, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк до 04 вересня 2020 року включно наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органів Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладнених на нього зобов`язань.

Копію ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту надіслати до Благовіщенського ВП Голованівського ВП ГУНП НП України в Кіровоградській області та в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" до виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий: І.П.Партоліна

Суддя: О.М.Запорожець

Суддя: Л.П.Краснопольська