Рішення № 9021466, 01.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09 Справа№ 9/205

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», м. Львів,

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів,

Про стягнення 335499,72 грн. основного боргу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Бєлянська М.В., довіреність у справі,

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність у справі.

Представникам роз”яснено права та обов”язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді - не поступало. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібопром», м. Львів, до Суб»єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення 335499,72 грн. основного боргу та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.11.2009р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 01.12.2009р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач - 23.04.2009р. рекомендованою поштою № 4911956, Відповідач 25.11.2009р. рекомендованою поштою № 4911948 (оригінал поштівки в матеріалах справи), в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, подали документи, які вимагалися судом (оригінали для огляду, належним чином завірені копії у справу), в судовому засіданні надавали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач прибув, вимоги ухвали виконав, подав через канцелярію Господарського суду Львівської області за вх. №24871 від 01.12.2009р. заяву про визнання позову повністю на суму 335499,72 грн., в судовому засіданні надав усні пояснення аналогічні викладеним у заяві про визнання боргу та пояснив, що невиконання умов договору мало місце , в основному, через економічну кризу.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між Суб»єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») та Відкритим акціонерним товариством «Концерн Хлібпром»(надалі - «Позивач») 25 січня 2008 року укладено договір поставки продукції № д ДГ-001046 (надалі «Договір»).

Зазначений договір, за своєю правовою природою, основними (критеріями), так і неосновними (другорядними) ознаками є договором поставки, що відповідає ст. 712 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 1.1. Договору поставки продукції Позивач (Постачальник за договором) зобовязувався на умовах і протягом дії Договору поставляти, а відповідач приймати та оплачувати хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування (надалі «Продукти»).

Згідно умов договору, п.4.4 Договору поставки продукції, за період з 01.02.2008року по 15.10.2008року, на підставі товарно-транспортних накладних / далі за текстом - ТТН/(які знаходяться в матеріалах справи), Відповідачу було передано товар, загальна вартість якого становить 1650073,72 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони зобов»язалися сумлінно виконувати обов»язки, покладені на них цим договором, та в свою чергу по можливості сприяти іншій стороні у належному виконанні зобов»язань останнього.

Відповідальність сторін за вказаним договором визначена у розділі 9 договору.

В порушення умов Договору поставки продукції (п.п. 5.2, 6.3.2. Договору) та ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, згідно яких суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, станом на 19.10.2008р. Відповідач допустив заборгованість перед Позивачем за зобов»язаннями згідно умов Договору поставки продукції оплативши лише частину вартості переданого товару.

Таким чином, станом на 06.11.2009 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 335499,72 грн., що підтверджується «Реєстром поставлених товарів та здійснених платежів по ФОП ОСОБА_1.», який знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, боржник зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати за отриманий товар.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Правильність розрахунку суми боргу було перевірено в судовому засіданні, відповідає Розрахунку доданому до позову (Розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до заяви Відповідача про визнання позову, де зазначено суму боргу 335499,72грн. згідно з Договором поставки продукції № дДГ-001046 від 25.01.2008року, дана сума відповідає даному розрахунку.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, приходить до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Статтею 49 ГПК України визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов»язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, визначені у статті 44 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 3 355 грн. 00 коп. державного мита платіжним дорученням № 2152630 від 11 листопада 2009року, відповідно до п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 2152634 від 11 листопада 2009 року, відповідно до постанови КМ України від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258».

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4 3 4 7 , 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», (п.і. 79000, місто Львів, вулиця Хлібна, 2, ЄДРПОУ 05511001) 335 499 грн. 72 коп. основного боргу, 3355 грн.00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

За згодою представників, 01.12.09р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, та підписана - 07.12.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку і строки передбачені статтями 91-95 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя