Рішення № 90214210, 04.06.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/283/20

Провадження № 2/369/2204/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні2020 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Родовід Банк») був укладений Кредитний договір №_28.4/АА-357.06.2, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 18366,00 дол.США строком до 28.09.2011 року зі сплатою 13,0 % річних.

22 травня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №_28.4/АА-357.06.2 від 28.09.2006 року.

Відповідно умов Договору поруки. Поручителем забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його Боргових зобов`язань з Кредитним Договором і в тому випадку, якщо за будь-якою з підстав, зазначених в законодавстві, право вимоги до Боржника, що випливає з Кредитного Договору, перейде від Кредитора до третьої особи.

Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Родовід Банк» втратив такі права.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту у нього виникла заборгованість, яка станом на 05.12.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 358226,90 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) -315759,40 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги -19891,54 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 22575,96 грн.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у позичальника виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Станом на 05.12.2019 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 139278,28 грн, з яких: 3 % річних -28442,38 грн., пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ -110835,87 грн.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 139278,28 грн. та судовий збір у розмірі 2089,17 грн.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, подав заяву у якій на вимогах позову наполягав, просив слухати справу у його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за адресою зареєстрованого місця проживання своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Родовід Банк») був укладений Кредитний договір №_28.4/АА-357.06.2, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 18366,00 дол.США строком до 28.09.2011 року зі сплатою 13,0 % річних.

22 травня 2019 між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за Договором кредиту №_28.4/АА-357.06.2 від 28.09.2006 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з урахуванням позовної давності 1 рік становить 110835,87 грн., 3 % річних за період з 05.12.2016 р. по 05.12.2019 р.- 28442,38 грн.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст..515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через воєвиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач належним чином виконав свої обов`язки за договором, а відповідач отримав кредит, але належним чином не виконав свої обов`язки за договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відповідно, вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Три проценти річних слід обраховувати наступним чином: 3% річних: сума простроченого боргу/100 х 3 / 365 дн. х кількість днів прострочення.

Таким чином, суд приймає наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 28442,38 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 ч. 1 ст.611 ЦК України передбачено сплату неустойки за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 624 ЦК України передбачено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, враховуючи, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, стосується коштів, одержаних в іноземній валюті, до нього неможливе застосування облікової ставки Національного банку України для розрахунку розміру пені.

За змістом статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-Х1V) облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (стаття 2 Закону № 679-ХІУ).

Пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону передбачено, що правління НБУ приймає рішення, зокрема про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 679-ХІУ НБУ встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Частиною другою статті 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов`язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Зазначений висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 755/17078/15-ц, провадження № 61-7224св18.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6- 2667цс16.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 28442,38 грн. за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 426,61 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 611, 634, 1050,1054,1082 ЦК України, ст.ст. 141, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»3 % річних за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором №_28.4/АА-357.06.2 від 28.09.2006 рокуу розмірі 28442,38 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста сорок дві грн. 38 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в розмірі 426,61 грн. (чотириста двадцять шість грн. 61 коп.).

В задоволені решти вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»(код ЄДРПОУ 36799749; адреса: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, 5-Б).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, як що його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2020 року.

Суддя Пінкевич Н.С.