Рішення № 90214204, 01.06.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10273/19

Провадження № 2/369/662/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.06.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Одинцов О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ-7" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року позивач ТОВ «ЗАРАЗ-7» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ «ЗАРАЗ-7» є виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Києво-Святошинського районного суду Київської області, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області №41 від 24 лютого 2016 року. ТОВ «ЗАРАЗ-7» надає житлово-комунальні послуги по всьому буд . АДРЕСА_2 і діє на підставі Статуту. Між ТОВ «ЗАРАЗ-7» та ОСОБА_1 письмовий договір про надання послуг з управління багатоквартирних будинків не було укладено, але відсутність письмового договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості, оскільки цивільні права та обов`язки виникають також із реального надання послуг та їх отримання споживачем. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12.09.2012 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Петропавлівськоко-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.07.2012 року №372 є власником квартири АДРЕСА_2 та користуються житлово-комунальними послугами, тому зобов`язаний сплачувати за надані йому послуги, згідно затверджених тарифів, за кожен місяць. ТОВ «ЗАРАЗ-7» свої зобов`язання виконувало вчасно та якісно. Однак споживач порушив вимоги ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» про своєчасну оплату за надані послуги. У відповідача станом на 30.06.2019 року виникла заборгованість в сумі 32714,64 грн. Крім того керуючись п.10 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 549 ЦК України відповідачу була нарахована пеня в сумі 4235,55 грн., 3 % річних збитків в сумі 134,63 грн. та інфляційні втрати в сумі 261,31 грн. Тому загальна сума боргу складає 37346,13 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗАРАЗ-7» боргу в сумі 37346,13 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3400,00 грн. а також судовий здір в розмірі 1921,00 грн.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ЗАРАЗ-7» не з`явився, направив до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за письмовою згодою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12.09.2012 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Петропавлівськоко-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.07.2012 року №372 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Згідно рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області №41 від 24 лютого 2016 року визнано ТОВ «ЗАРАЗ-7» виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд, та прибудинкової території в селі АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4.

З огляду на правовстановлюючі документи позивач є надавачем послуг з утримання будинків та прибудинкової території.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов`язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду належні та допустимі докази, а також не повідомлено про підстави звільнення від доказування у порядку ст. 82 ЦПК України, що саме відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за оплату житлово-комунальних послуг за спірний період з 01.10.2018 року по 30.06.2019 року. Натомість до позовної заяви долучені розрахунки заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_2 .

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку позовна заява не доведена та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 256, 257, 259, 264, 265, 279,280-284 ЦПК України, ст.267 ЦК України, ст. 64,66, 67,162 ЖК України, суд

у х в а л и в :

У задовленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ-7" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2020 року.

Суддя Пінкевич Н.С.