Рішення № 90214000, 25.06.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/817/2020

Справа № 243/277/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Гакала Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2005 року, починаючи з 07 лютого 2005 року, з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця, до повноліття дитини. В позові зазначив, що на його утриманні, окрім неповнолітньої доньки ОСОБА_4 знаходяться двоє малолітніх дітей, дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацездатна матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також вказав, що він на теперішній час не працює, має труднощі із працевлаштуванням у зв`язку із станом здоров`я, оскільки хворіє на ерозію стравоходу. Крім наведеного повідомив, що станом на липень 2019 року він мав велику заборгованість за аліментами перед відповідачкою у розмірі 71143 грн. 90 коп., однак до серпня 2019 року вказану заборгованість він сплатив. З огляду на викладене, посилаючись на те, що його матеріальний стан значно погіршився, збільшилася кількість осіб, які знаходяться на його утримання, просив суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2005 року, про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно з ј частини з усіх видів заробітку(доходу) щомісяця до 1/6 частини з усіх видів заробітку(доходу) щомісяця, але не менше встановленого мінімуму, до досягнення дитиною повноліття.

24 березня 2020 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому позов визнала частково, вказавши, що вважає, що позивач не довів належними допустимими доказами свої доводи у повному обсязі. Зазначила, що та обставина, що відповідач утримує непрацездатну матір нічим не підтверджена. Зокрема, мати позивача отримує пенсію. Та обставина, що відповідач має захворювання також не свідчить про погіршення стану його здоров`я настільки, що потребує значних та довготривалих витрат на лікування, до того ж вказана обставина нічим не підтверджується. Звертає увагу на те, що відповідач постійно перетинає кордон та їздить до Чехії, що навпаки підтверджує його фінансову спроможність. При цьому, коли внаслідок утвореної ним заборгованості по аліментам на утримання їх спільної доньки у розмірі понад 70000 грн. 00 коп., він не зміг виїхати за кордон в 2019 році, то він сплатив вказану суму у повному обсязі та знову виїхав. Щодо доводів того, ОСОБА_1 має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей, то вказана обставина на думку відповідачки є такою, що може стати підставою для зменшення розміру аліментів на утримання їх спільної дитини, але з ј частки на 1/5 частку. Саме в цій частині позивачка визнає позов.

У судове засідання, позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, наполягав на задоволенні своїх позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, наполягала на позиції, викладеній у відзиві на позов.

В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою від 17 січня 2020 року провадження у справі відкрито загальне позовне провадження. Витребувано з архіву Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 2-1150/2005 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Ухвалою від 16 березня 2020 року витребувано матеріали виконавчого провадження зі Слов`янського ВДВС щодо стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року витребувано матеріали виконавчого провадження зі Амур – Нижньодніпровського ВДВС щодо стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року праву призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, та представлені докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.17).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, 12 вересня 2006 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано(а.с.16).

На підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого , з позивача, починаючи з 07 лютого 2005 року, на користь відповідачки ОСОБА_9 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше одно неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно до повноліття дитини. Про що судом було видано виконавчий лист № 2-1150 – 2005 року (а.с. 12-13).

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, 15 серпня 2017 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини не змінювалося(а.с.18).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.19).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.20).

Згідно із довідкою виданою відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які разом із ним зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).

Згідно із свідоцтвом про народження позивача, серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його батьками зазначені: ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (а.с.22).

Згідно із посвідченням № НОМЕР_8 виданим Пенсійний фондом України 18 липня 2018 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є пенсіонеркою за віком(а.с.26).

Згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_9 , яка видана ОСОБА_1 04 квітня 2001 року останнім місцем праці ОСОБА_12 було ТОВ «Дніпросол» на якому він займав посаду зварювальника та якого 16 липня 2014 року було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України(а.с.23-25).

Згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 01 вересня 2014 року, державним виконавцем Амур – Нижньодніпровського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції прийнято на виконання виконавчий лист № 2-1150/2005 виданий 30 жовтня 2007 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області(а.с. 14).

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за ВП 44569825, заборгованість за аліментами станом на 01 січня 2020 року становить 369 грн. 00 коп. Станом на серпень 2019 року позивачем одноразовим платежем виплачена заборгованість по аліментам в сумі 73472 грн. 65 коп.(а.с.15).

Відповідно до даних щодо перетинання кордону позивачем, останній в період з 08 червня 2015 року по 12 січня 2020 року постійно перетинав кордон, та виїхав 12 січня 2020 року.

Відповідно до договору № 514 від 20 серпня 2019 року, укладеного між відповідачкою та Донецьким національним медуніверситетом, ОСОБА_4 на денній формі навчання за спеціальністю медсестринство, за контрактною формою навчання з оплатою по 12000 грн. за рік до 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частинами 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2.,3 ст. 181 СК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. ст.183, 184 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. - у твердій грошовій сумі.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції ) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач за рішенням суду сплачує аліменти на свою неповнолітню дитину ОСОБА_4 , крім того на його утриманні також є неповнолітні діти від другого шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Щодо доводів позивача з приводу того, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір, яка є пенсіонеркою за віком ОСОБА_7 , то суд зазначає, що позивачем вказана обставина не доведена належними та допустимими доказами. На думку суду та обставина, що мати позивача є пенсіонеркою, не свідчить сама по собі про те, що позивач повністю її утримує і таке утримання накладає на нього такі фінансові зобов`язання, які позбавляють можливості виконувати рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 .

Суду також не надано доказів того, що у позивача погіршився стан здоров`я і внаслідок чого він не може виконувати рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 .

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до представлених відповідачкою доказів, позивач одноразово сплатив заборгованість по аліментам в сумі понад 70000 грн. 00 коп., після чого мав фінансову можливість продовжувати сплачувати аліменти та виїхати за кордон.

З огляду на викладене, суд приймає до уваги доводи відповідачки, викладені нею у відзиві та вважає їх такими, що заслуговують на увагу при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідачкою до суду було подано відзив, зі змісту якого видно, що остання позов визнає частково та вважає, що наявність на утриманні позивача двох неповнолітніх дітей є підставою для зменшення розміру аліментів, але до 1/5 частини його заробітку (доходу).

Суд приймає до уваги таку заяву відповідачки у зв`язку із наявністю для того законних підстав.

Суд зазначає, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст.182 СК України, тобто 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то суд враховує положення ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», за якими загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі уразі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та розмір стягуваних аліментів підлягає зменшенню.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дітей та дружини з якою проживає малолітня дитина, суд враховує наведені обставини та вважає справедливим визнати розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частини усіх видів доходу позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 180,182,183 СК України, ст. ст. 10, 58, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2005 року, та стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , в розмірі 1/5 частини усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Неповнолітня дитина, на утримання якої стягуються аліменти:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Повний текст рішення складений 06 липня 2020 року.

Головуючий – суддя: О. В. Ільяшевич