Ухвала суду № 90209677, 06.07.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4234/20

Провадження № 2/204/1371/20

УХВАЛА

06 липня 2020 року м. Дніпро

Суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Книш А.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, –

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якої позивач просить:

- стягнути з відповідача суму коштів у розмірі, що буде визначений під час судового розгляду, що належить їй при звільненні;

- середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

Ознайомившись із зазначеною позовною заявою встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.

В порушення п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

В порушення п.4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме не зазначено, яку саме суму коштів вона просить стягнути з відповідача та в якому саме розмірі позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати.

Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ч.4 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не додано документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку судом враховується висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Позивач в своєму позові посилається на те, що вона відповідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, судом враховується, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, позивачем не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру (про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної), що складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд залишаючи позов без руху визначити не може, оскільки позивачем не зазначено в якому саме розмірі вона просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст.185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ч.ч.1,2 ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів після отримання копії ухвали та попередити, що згідно вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: