Вирок № 90209331, 02.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/14254/19

Номер провадження 1-кп/201/732/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

Головуючого судді - Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання - Кінаші Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Смирнова А.В,

захисника обвинуваченого - адвоката Захарова С.К.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2019 року за № 12019040650002794 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого та маючого трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 06 квітня 1995 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці. Ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 23 травня 1995 року вирок змінено, засуджено за ч. 3 ст. 140 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.46-1 КК України звільнено з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 11 березня 1998 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 145, ч. 2 ст. 145, ч. 3 ст. 193, ч. 2 ст. 215, ст. ст. 42, 43 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі строк на 9 років із конфіскацією майна. Ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 15 травня 1998 року вирок змінено та виключено ч. 2 ст. 145 КК України, звільненого від відбування покарання 31 липня 2003 року на підставі ст. 53 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 18 днів;

- 03 квітня 2007 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців із конфіскацією майна;

- 13 грудня 2011 року Устиновським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 393, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;

- 16 грудня 2013 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань зараховано невідбуту частину покарання за вироком Устиновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 8 місяців без конфіскації майна;

- 19 грудня 2013 року Долинським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 393 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2007 року та визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

- 19 січня 2016 року звільненого від відбування покарання по закінченню строку,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2019 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи поряд з супермаркетом «АТБ», розташованим біля будинку № 8 по пр. Гагаріна у м. Дніпро, помітив припаркований транспортний засіб «ВАЗ» моделі «21070» д/н НОМЕР_1 , який визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою використати його для проїзду, діючи всупереч волі потерпілого ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу через не зачинені двері потрапив до салону автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21070» д/н НОМЕР_1 , вартістю 39 698 гривень 76 копійок, не маючи будь-якого права на керування та розпорядження вказаним транспортним засобом, використовуючи ключ запалення, який знаходився в замку запалення, запустив двигун, встановивши контроль над транспортним засобом та розпочав рух, отримавши змогу розпоряджатись ним на власний розсуд до моменту припинення потерпілим його протиправних дій.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у незаконному повторному заволодінні транспортним засобом кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково та заперечував умисел на заволодіння транспортним засобом, надавши суду наступні покази.

В листопаді 2019 року він працював майстром з ремонту взутті та сумок, робоче місце знаходилося по вул. Чернишевського у м. Дніпрі.

07 листопада 2019 року у нього на роботі виникла конфліктна ситуація з клієнтом, тому начальниця дала йому 200 гривень для того, щоб він поїхав додому заспокоїтися. Він вийшов з роботи та пішов до зупинки трамваю № 1, де неподалік розташований супермаркет «АТБ» та побачив транспортний засіб ВАЗ 21070 темного кольору з відповідною позначкою - шашкою «Таксі». Далі він підійшов до цього автомобілю та відкрив передні пасажирські двері, які виявилися не зачиненими, побачив ключі у замку запалювання і вирішив, що водій десь неподалеку, сів на переднє пасажирське сидіння чекати водія, що він відвіз його додому. Сидячи в автомобілі йому подзвонила начальниця, яка стала обурюватися виниклим конфліктом на роботі, і він вирішив посигналити. Після чого, він прокрутив ключі в замку запалювання і автомобіль сіпнувся назад на 1 метр та уперся в дерево. Він злякався та вирішив поставити автомобіль на місце. З цією метою він пересів на водійське сидіння, завів двигун та почав рухатися вперед, проїхавши 4 метри. Після чого, до нього підбіг обурений потерпілий ОСОБА_5 та став витягувати з автомобілю, а він в цей час намагався зупинити автомобіль. Далі він вийшов з автомобілю, попрохав пробачення у потерпілого та пішов в сторону зупинки трамваю, але був затриманий охоронцями супермаркету «АТБ», які викликали працівників поліції.

При цьому, наполягав, що в салоні автомобілю ВАЗ «21070» під заднім склом знаходилася шашка «Таксі», передні двері якого були не зачинені, ключі знаходилися в замку запалювання, а тому він вирішив сісти в автомобіль та дочекатися водія, щоб доїхати додому. Умислу на заволодіння цим автомобілем, тим більше з корисливого мотиву, у нього не було. Він пересів на переднє сидіння та завів двигун лише з однією метою - поставити автомобіль на місце, адже він випадково сіпнувся назад. Більш того, стверджував, що у напрямку в якому він рухався за кермом цього автомобілю був тупик і не було виїзду для автомобілів.

Стверджував, що потерпілий ОСОБА_5 раніше вже підвозив його, тобто надавав послуги таксі. Однак, в подальшому після допиту потерпілого, який категорично спростував такі свідчення, зазначив, що не впевнений, але йому здається, що це був потерпілий.

Просив суд врахувати наведені ним обставини, наявність у нього трьох малолітніх дітей, стан здоров`я, його щире каяття у тому, що він дійсно завів автомобіль та поїхав, намагаючись таким чином поставити його на місце без умислу на заволодіння, надати шанс на виправлення та призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що раніше обвинуваченого ОСОБА_1 не знав і ніяких відносин з ним не підтримував.

Вказав, працює молодшим приймальником товару у ТОВ «АТБ-Маркет», його робоче місце знаходиться в супермаркеті «АТБ» «Продукти-25», який розташований по проспекту Гагаріна, 8г у м. Дніпрі.

07 листопада 2019 року о 8 годині ранку він на автомобілі ВАЗ «21070», д/н НОМЕР_1 , який знаходиться в його користуванні, приїхав на роботу та припаркував автомобіль навпроти чорного входу супермаркету у промисловій зоні, де здійснюється приймання товару.

Далі, приблизно об 11 годині 30 хвилин він вийшов до автомобілю покурити, однак його терміново погукали на робоче місце і він пішов виконувати завдання, залишивши ключі в замку запалювання і не зачинивши двері автомобілю. Додав, що коробка передач в автомобілі є механічною, автомобіль залишив на передачі задньої швидкості.

Через деякий час він згадавши, що забув ключі в замку запалювання, вийшов на вулицю і побачив, як його автомобіль рухається та побіг назустріч, щоб зупинити його. За кермом він побачив незнайомого чоловіка - тепер вже знає, що це ОСОБА_1 , який не зупинився на його крики та продовжував рухатися, проїхавши приблизно 3-4 метри. Він в цей час стукав по лобовому склу та намагався витягти обвинуваченого з-за керма та зупинити автомобіль, не давши змоги уїхати з місця події. Коли йому вдалося зупинити автомобіль, обвинувачений вийшов з автомобілю та, нічого не пояснюючи, намагався піти з місця події. Далі вийшли охоронці супермаркету та затримали ОСОБА_1 . Після чого він викликав працівників поліції.

При цьому, потерпілий зазначив, що не працює у службі таксі, в його автомобілі відсутні будь-які позначки та шашки цієї служби, а тому він і не міг надавати обвинуваченому ОСОБА_1 послуги таксі, більш того, вказав, до подій 07 листопада 2019 року він останнього не знав і тим паче ніколи не підвозив, спростовуючи покази обвинуваченого в цій частині, .

Додав, що претензій матеріального та морального характеру у нього до обвинуваченого не має. Висловив думку щодо призначення покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_6 суду показав, що працює охоронцем в ТОВ «АТБ-Маркет», його робоче місце знаходиться в супермаркеті «АТБ» «Продукти-25» по проспекту Гагаріна, 8г в м. Дніпрі. До його службових обов`язків входить здійснення спостереження встановлених в супермаркеті камер відеоспостереження. Разом із ним працює потерпілий ОСОБА_5 , який є молодшим приймальником товару в супермаркеті, він приїжджає на роботу на своєму автомобілі ВАЗ «21070» та ставить його на майданчику на задньому дворі біля місця, де здійснюється приймання товару.

07 листопада 2019 року він знаходився на своєму робочому місці, спостерігаючи у камеру відеоспостереження побачив, як автомобіль потерпілого спочатку сіпнувся назад та вдарився у дерево, а потім став рухатися вперед. Далі він побачив, як потерпілий ОСОБА_5 наздогнав автомобіль та витяг з-за керма чоловіка, яким в подальшому виявився ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 намагався покинути місце події, тоді вони з напарником вибігли, наздогнали обвинуваченого та затримали його до приїзду працівників поліції.

При цьому, стверджував, що в приміщенні супермаркету установлена лише одна камера відеоспостереження, яка спрямована на майданчик на задньому дворі магазину та фактично охоплювала місце, де був припаркований автомобіль ОСОБА_5 . При цьому, спостерігаючи у цю камеру відеоспостереження він особисто не бачив, куди спочатку сів обвинувачений, чи на переднє пасажирське сидіння чи відразу на водійське, але впевнений, що ОСОБА_1 все ж такі спочатку сів на водійське сидіння.

До того ж зазначив, що у напрямку в якому рухався обвинувачений, з технічної точки зору, є проїзд для автомобілів.

Отже, виходячи із показів потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 судом встановлено, що 07 листопада 2019 року приблизно о 12 годині обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись на майданчику на задньому дворі супермаркету «АТБ», розташованому по проспекту Гагаріна, 8г у м. Дніпрі, незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого ВАЗ «21070», проїхавши за кермом цього автомобілю приблизно 4 метри, після чого протиправні дії останнього були припинені ОСОБА_5 , який витягнув обвинуваченого з автомобілю та разом із охоронцями супермаркету затримав на місці вчинення злочину до приїзду працівників поліції, що фактично підтвердив і обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні, заперечуючи при цьому, наявність умислу на заволодіння вказаним автомобілем.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 , вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами.

Із витягу з кримінального провадження № 1201904065002794, встановлено, що 07 листопада 2019 року надійшла заява ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем ВАЗ «2107» з д/н НОМЕР_1 (ЄО 40955 ).

Відомості за заявою ОСОБА_5 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2019 року, із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 289 КК України.

Відповідно до протоколу прийняття заяви від 07 листопада 2019 року про кримінальне правопорушення (або таке, що готується), встановлено, що від ОСОБА_5 прийнято заяву про прийняття відповідних заходів до ОСОБА_1 , який 07 листопада 2019 року близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 8г біля супермаркету «АТБ» незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 2107 з д/н НОМЕР_3 , що належить заявнику.

З протоколу огляду транспортного засобу від 07 листопада 2019 року, який складений слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Корюшкіним Т.Є., в присутності ОСОБА_5 , двох понятих та спеціаліста Кулібаби Т.М. , встановлено що транспортний засіб ВАЗ 21070, легковий седан- В , зеленого кольору, 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_5 , розташований біля ТОВ «АТБ-Маркет» магазину «Продукти № 25» по пр. Гагаріна, 8г у м. Дніпрі. Біля транспортного засобу знаходиться ОСОБА_1 , який за зовнішніми ознаками знаходиться в стані алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації).

Постановою про визнання речових доказів від 08 листопада 2019 року автомобіль марки ВАЗ 21070, з д/н НОМЕР_1 , 2005 року випуску, з VIN -кодом: НОМЕР_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 1201904065002794 та відповідно до розписки передано ОСОБА_5 на відповідальне зберігання.

З висновку експерта за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи від 20 листопада 2019 року за № 21/12.2/418 середня ринкова вартість транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21070», д/н НОМЕР_1 , типу: легковий седан - В, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_7 , 2005 року випуску, зеленого кольору, з об`ємом двигуна 1451 см. куб., без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов з яких він експлуатувався (зберігався), станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 07 листопада 2019 року складала 39 698 гривень 76 копійок.

З протоколу перегляду відеозапису від 03 грудня 2019 року із додатком до нього у вигляді фото таблиці, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 , встановлено, що при відтворенні відео з назвою «ch08-20191107-113453-122021-001000000000», яке знаходиться на CD-R диску ємністю 700 МБ, марки «Espranza», із маркуванням «CDR UG 80E (07041814)» на екрані зафіксовано дату та час: «07.11.2019 11:34:53» та зображено заднє подвір`я та вхід до складського приміщення супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: м. Дніпро, пр-т Гагаріна, 8г, біля входу у складське приміщення вказаного супермаркету припаркований автомобіль марки ВАЗ 21070 зеленого кольору, при цьому, камерою фіксується лише передня частина (капот до лобового скла) автомобілю (фото № 1 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці).

На 29 хвилині 10 секунді перегляду відео файлу (дата та час: - «07.11.2019 12:04:03) видно, як автомобіль почав дещо рухатися назад та вперед, потім швидко починає рухатися назад та зникає з кута огляду камери відеоспостереження (фото № 2 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці), в цей момент із складського приміщення супермаркету виходить потерпілий ОСОБА_5 та направляється до місця, де стояв автомобіль (фото № 3 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці).

На 29 хвилині 31 секунді перегляду відео файлу (дата та час: - «07/11/2019 12:04:25») вказаний автомобіль знову з`являється в полі зору камери відеоспостереження і швидко рухається прямо у напрямку входу в складське приміщення супермаркету, при цьому потерпілий ОСОБА_5 тримаючись за передні водійські двері автомобіля, біжить за цим автомобілем (фото № 4 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці).

Далі, на 29 хвилині 35 секунді перегляду відео файлу (дата та час: - «07/11/2019 12:04:29»), автомобіль повністю зупиняється навпроти входу в складське приміщення супермаркету (фото № 5 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці), після чого на 29 хвилині 50 секунді (дата та час: - «07/11/2019 12:04:44») із автомобіля виходить чоловік одягнутий у сіру куртку, сині джинси, взуття темного кольору, який має при собі рюкзак чорного кольору та починає бігти у протилежний від автомобіля бік (фото № 6 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці).

На 30 хвилині 19 секунді перегляду відео файлу (дата та час: - «07/11/2019 12:05:11»), із приміщення супермаркету виходять свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які вирушають вслід за невідомим чоловіком, що був за кермом автомобіля ВАЗ 21070 зеленого кольору (фото № 7 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці), та зникають з поля зору камери відеоспостереження, та на 32 хвилині 19 секунді (дата та час: - «07/11/2019 12:07:12») вказані свідки знову з`являються в полі зору камери відеоспостереження та утримуючи чоловіка, супроводжують останнього до автомобіля (фото № 8 у додатку до протоколу у вигляді фото таблиці).

В даному протоколі відображено, що відеозапис кольоровий, без звуку, загальною тривалістю 45 хвилин 27 секунд.

В протоколі перегляду відеозапису зафіксовані пояснення підозрюваного ОСОБА_1 , який після перегляду зазначив, що впізнає себе на вказаному відеозаписі.

Отже, під час судового розгляду був безпосередньо досліджений відеозапис, який міститься на CD-R диску ємністю 700 МБ, марки «Espranza», із маркуванням «CDR UG 80E (07041814)», що визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні, після перегляду якого встановлено, що відображені у наведеному вище протоколі перегляду відеозапису від 03 грудня 2019 року у повній мірі відповідають змісту цього диску та фіксують факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21070, що належить потерпілому ОСОБА_5 .

При цьому, за результатами дослідження вказаного відеозапису судом не встановлено, що вказаний автомобіль мав будь-які характерні позначки його приналежності до служби таксі, у тому числі, і шашку таксі, що, у свою чергу спростовує версію обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що під заднім склом вказаного автомобілю знаходилася шашка таксі.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2019 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці, встановлено, що слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Корюшкіним М.Є., у присутності понятих проведений слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_1 , під час якого останній з виїздом на місце до заднього подвір`я супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8г, показав про обставини та спосіб вчинення ним заволодіння транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21070, що належить потерпілому ОСОБА_5 , зокрема, показав яким чином він потрапив до автомобілю, запустив двигун та розпочав рух, однак проїхавши декілька метрів був зупинений потерпілим, а в подальшому, коли намагався покинути місце події, був затриманий охоронцями до приїзду працівників поліції. При цьому, під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії підозрюваний ОСОБА_1 вказав на мету вчинення ним таких дій - «проїхатись на автомобілі».

З протоколу проведення слідчого експерименту та додатку до нього у вигляді фото таблиці від 04 грудня 2019 року встановлено, що слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Корюшкіним М.Є., у присутності понятих проведений слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_5 , під час якого останній з виїздом на місце до заднього подвір`я супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8г, показав про обставини заволодіння ОСОБА_1 його автомобілем ВАЗ 21070, у тому числі, і про обставини затримання останнього на місці вчинення злочину.

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_5 , показання свідка ОСОБА_6 , а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Так, визнаючи доведеним наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, що належить потерпілому, з метою використати його для проїзду, суд, насамперед, виходить із встановлених під час розгляду обставин та проаналізованих показів потерпілого, який безпосередньо біг за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , намагаючись витягнути обвинуваченого із-за керма і не дати можливості зникнути на його автомобілі, припинивши таким чином протиправні дії останнього, та свідка ОСОБА_6 , який спочатку спостерігав у камеру відеоспостереження, як автомобіль ОСОБА_5 став рухатися у напрямку виїзду с заднього подвір`я супермаркету «АТБ» і був зупинений потерпілим, а потім безпосередньо затримав обвинуваченого, який і був за кермом автомобілю.

При цьому, як потерпілий ОСОБА_5 , так і свідок ОСОБА_6 спростували версію обвинуваченого про неможливість виїзду з майданчику заднього подвір`я супермаркету «АТБ» у зв`язку із відсутністю проїзду у тому напрямку та про відсутність наміру зникнути з місця події на автомобілі потерпілого, вказавши, що у тому напрямку є проїзд для автомобілів.

Поряд із цим, з сукупності досліджених під час судового розгляду доказів встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 працює на посаді молодшого приймальника товару в ТОВ «АТБ» і не займається діяльністю, пов`язаною із наданням послуг таксі, його автомобіль був припаркований на майданчику заднього подвір`я супермаркету «АТБ», де працює останній без жодних характерних позначок приналежності вказаного автомобілю до служби таксі, що безпосередньо підтверджено у судовому засіданні потерпілим та свідком, а також відеозаписом з камер відеоспостереження, під час перегляду якого на автомобілі ВАЗ 21070 жодних відповідних позначок служби таксі не виявлено.

Тож, версія обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що він сів до автомобілю ОСОБА_5 саме з метою отримати послуги таксі і доїхати додому є непереконливою, невмотивованою та такою, що спростовується встановленими під час судового розгляду наведеними вище доказами.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що він помилково замість здійснення сигналу, завів двигун і автомобіль сіпнувся назад, а потім він, лише намагаючись поставити автомобіль на місце, саме з цією метою сів за кермо, завів двигун та поїхав у напрямку виїзду з майданчику, не маючи при цьому жодного наміру заволодіти транспортним засобом є надуманими та непереконливими, адже закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна, з будь-якою метою, у тому числі, і використання для проїзду, що, вочевидь, вказує на наявність у таких діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Більш того, безпосередня поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 після виявлення та припинення потерпілим ОСОБА_5 його протиправних дій, який нічого не пояснюючи потерпілому, намагався втекти з місця вчинення злочину та був затриманий свідком ОСОБА_6 , свідчить не на користь його версії щодо наявності у нього лише наміру виправити свою помилку та поставити автомобіль ОСОБА_5 на місце, при тому, що під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений проїхав на автомобілі приблизно чотири метри, тобто проїхав місце, де спочатку був припаркований автомобіль.

Отже, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту та покази обвинуваченого щодо відсутності у нього умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, оскільки такі доводи спростовуються показами потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 , які є послідовними та такими, що узгоджуються із встановленими судом обставинами та з дослідженими доказами, а тому суд вважає таку позицію ОСОБА_1 обраним способом захисту, а покази в цій частині наданими останнім з метою уникнення відповідного покарання.

При цьому, суд ураховує і особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а тому у повній мірі розумів протиправність своїх дій, пов`язаних із незаконним заволодінням транспортного засобу, доводи останнього щодо запуску двигуна автомобілю та його подальшого руху лише з наміром поставити автомобіль на місце, є хибними, адже, обвинувачений не мав жодної об`єктивної можливості вважати, що цей автомобіль відноситься до служби таксі, а його водій надає такі послуги, не мав права потрапити до цього автомобілю за відсутності його володільця або надання відповідного дозволу цим володільцем, а також не мав будь-якого права на керування та розпорядження вказаним транспортним засобом.

Отже, оцінюючи зайняту обвинуваченим ОСОБА_1 саме таку позицію щодо заперечення наявності у нього умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, який при цьому просив суд врахувати його щире каяття, яка виявляється суперечливою, суд приходить до переконання, що останній не визнав себе винуватим в обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України у повному обсязі, а тому, виходячи із тлумачення положень ст. 66 КК України, така пом`якшуюча обставина, як щире каяття, може мати місце та ураховуватися судом при призначенні покарання виключно у разі повного визнання обвинуваченим своєї провини.

Тож, у даному випадку, за обставин заперечення обвинуваченим ОСОБА_1 наявності у нього умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, його посилання на щире каяття, не може бути визнано судом при призначенні покарання, як наявна пом`якшуюча обставина.

Водночас, під час судового розгляду суд вважає недоведеним висунуте ОСОБА_1 обвинувачення в частині наявності в нього саме корисливого мотиву заволодіння транспортним засобом, адже фактично злочин був припинений потерпілим ОСОБА_5 і вважати, що обвинувачений в подальшому збирався саме розпорядитися автомобілем, зокрема, реалізувати його з метою отримання грошових коштів або іншої вигоди саме з корисливих мотивів за таких умов не має достатніх підстав, при тому, що і стороною обвинувачення не надано суду будь-яких прямих або опосередкованих доказів на підтвердження цього факту та жодним чином не спростовано версію сторони захисту в частині відсутності у ОСОБА_1 корисливого мотиву при вчиненні цього злочину.

При цьому, суд враховує і свідчення ОСОБА_1 щодо мотиву вчинення ним протиправних дій, що зафіксовані у протоколі слідчого експерименту, які останній надав під час проведення з ним такої слідчої (розшукової) дії, зокрема, показуючи про обставини вчинення протиправних дій, пов`язаних із незаконним заволодінням транспортним засобом, метою вчинення таких дій останній зазначив саме бажання проїхатися на автомобілі потерпілого, скориставшись його відсутністю.

Тож, при визначенні мети використання транспортного засобу для проїзду, як доведеною, суд виходить із безпосередньо встановлених під час судового розгляду обставин заволодіння обвинуваченим транспортним засобом та його фактичних показів.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено достатніми доказами наявність в обвинуваченого саме корисливого мотиву вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, що підлягає зміні на встановлену під час судового розгляду мету використання транспортного засобу для проїзду, за якою і був вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, яка визначена стороною обвинувачення не підлягає зміні, адже, виходячи з тлумачення норм кримінального закону, незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинюватися з будь-якою метою, у тому числі, і використання для проїзду, і такі дії незалежно від наявної мети утворюють склад цього злочину.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку що діяння, яке вчинено ОСОБА_1 дійсно мало місце, в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України і обвинувачений винний у його вчиненні, оскільки своїми діями незаконно повторно заволодів транспортним засобом, а тому він підлягає покаранню за вчинення такого кримінального правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що останній має повну середню освіту, одружений і має на утриманні трьох малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштований, за місцем реєстрації та проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, в тому числі, і за ч. 2 ст. 289 КК України, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знов вчинив аналогічний умисний тяжкий злочин, пов`язаний із незаконним заволодінням транспортного засобу.

Разом із цим, суд враховує, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, обставин, що пом`якшують покарання останнього судом не встановлено.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідків, враховує особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, у томі числі, і за ч. 2 ст. 289 КК України, судимість за які в установленому законом порядку не знята і не погашена, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знов вчинив аналогічний умисний тяжкий злочин, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі в межах строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачене санкцією частини 2 статті 289 КК України, суд, враховує характер, мотив та фактичні обставини вчиненого злочину, відсутність тяжких наслідків від скоєного, а також дані про особу обвинуваченого, у тому числі, наявність у останнього на утриманні трьох малолітніх дітей, та приходить до переконання, що призначення додаткового покарання у даному випадку не є необхідним та доцільним.

Під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Так, в порядку ст. 208 КПК України відносно ОСОБА_1 складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 07 листопада 2019 року, із зазначенням дати та часу його фактичного затримання - 07 листопада 2019 року 0 12 годині 10 хвилин.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року наведене вище судове рішення скасоване, до підозрюваного ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який взятий під варту в залі суду, при цьому, останньому визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Під час судового розгляду строк дії застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був неодноразово продовжений.

Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, зарахувавши в строк призначеного покарання перебування останнього під вартою з моменту фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 07 листопада 2019 року до звільнення з-під варти у зв`язку із відмовою у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року, тобто один день з 07 по 08 листопада 2019 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» необхідно залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 витрат по проведенню судово-автотехнічної експертизи у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 (чотири) копійки, що підтверджується відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- автомобіль марки ВАЗ 21070, з д/н НОМЕР_1 , 2005 року випуску, з VIN -кодом: НОМЕР_5 , який відповідно до розписки передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 необхідно залишити останньому, як законному володільцю;

- CD-R диск ємністю 700 МБ, марки «Espranza», із маркуванням «CDR UG 80E (07041814)» із відеозаписом, отриманим від ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 1201904065002794 - зберігати при матеріалах зазначеного кримінального провадження.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 118, 124, 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, без конфіскації майна, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, зарахувавши в строк призначеного покарання перебування останнього під вартою з моменту фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 07 листопада 2019 року до звільнення з-під варти у зв`язку із відмовою у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року, тобто один день з 07 по 08 листопада 2019 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати по проведенню судової товарознавчої експертизи у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 (чотири) копійки на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки ВАЗ 21070, з д/н НОМЕР_1 , 2005 року випуску, з VIN -кодом: НОМЕР_5 , який відповідно до розписки передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити останньому, як законному володільцю;

- CD-R диск ємністю 700 МБ, марки «Espranza», із маркуванням «CDR UG 80E (07041814)» із відеозаписом, отриманим від ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 1201904065002794 - зберігати при матеріалах зазначеного кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.Г. Ополинська