Ухвала суду № 90208939, 03.07.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3773/20

(2-а/199/98/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2020 року суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Скрипник О.Г., ознайомившись з матеріалом за адміністративним позовом ОСОБА_1 до спеціаліста-інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубовика Юрія Івановича, третя особа інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ч.4 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається:

1) її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

3) Документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

4) Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак позивачем не надано до суду копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, а також доказів притягнення її до адміністративної відповідальності, які зазначені в додатках до позовної заяви.

Крім того в частині 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, провадження № 11-1287апп18, відступила від раніше прийнятого висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI).

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмір.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн.

Отже, позивач ОСОБА_2 за подання до суду даного адміністративного позову повинна сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Ухвалою судді від 15.06.2020 року дана позовна заява була залишена без руху та позивачу надано семиденний строк на усунення недоліків, який відраховується з дня отримання копії ухвали.

03.07.2020 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, однак судовий збір сплачено не було, надано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку тим, що позивачка ОСОБА_2 є членом багатодітної та малозабезпеченої сім`ї.

Згідно роз`яснень, що містяться в пункту 29 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" N 10 від 17.10.2014 року, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 1 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17.10.2014 р. "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" з подальшими змінами, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону Украйни "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи, що позивачем до клопотання не надано суду безспірних доказів які свідчать про неможливість здійснення оплати судового збору, а також наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів, приходжу до висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, позивачем не було усунуто недоліки в повній мірі, а тому суд вважає визнати дану позовну заяву неподаною та повернути позивачу.

Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Керуючись ст.169 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до спеціаліста-інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубовика Юрія Івановича, третя особа інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення визнати неподаним та повернути позивачу.

Повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, за відсутності обставин, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.Г.Скрипник