Рішення № 90207919, 06.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 р. Справа №480/1522/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 9997) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Одеської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 9997) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ВЧ 9997), в якій з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу на день виключення зі списків частини грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 30645,96 грн. та стягнути з ВЧ 9997 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.01.2020 по 13.02.2020 в сумі 13014,40 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.12.2016 по 04.12.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ВЧ 9997. Наказом командира ВЧ 9997 від 12.12.2019 позивача звільнено з військової служби, а наказом від 11.01.2020 виключено зі списків особового складу. При цьому наказом від 11.01.2020 передбачена виплата компенсації за неотримане речове майно в сумі 30645,96 грн., однак зазначена компенсація не була виплачена при звільненні, натомість кошти були перераховані лише 13.02.2020. Позивач вважає таку бездіяльність щодо затримки у виплаті вартості неотриманого речового майна протиправною у зв`язку із чим, відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України, просить стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В заяві про уточнення вимог ОСОБА_1 зазначив, що із проведеного ним розрахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, розмір його середнього грошового забезпечення складає 406,70 грн., а сума середнього грошового забезпечення, яке підлягає стягненню з відповідача - 13014,40 грн. (за 32 дні затримки).

Відповідач подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що компенсація за не отримане речове майно в сумі 30645,96 грн. була виплачена ОСОБА_1 , а затримка зумовлена нарахуванням відповідних коштів на рахунок військової частини казначейською службою.

Також відповідач зазначив, що грошова компенсація за не отримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при звільненні чи загибелі. Тобто норми ст. 117 Кодексу Законів про працю України не можуть бути застосовані до затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд частково задовольняє уточнені позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ВЧ 9997. Наказом командира вказаної військової частини від 12.12.2019 № 225-ОС позивача звільнено з військової служби в запас, а наказом від 11.01.2020 № 2-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини. Датою закінчення військової служби є 12.01.2020 (а.с. 11).

Зазначеним наказом передбачено виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове в сумі 30645,96 грн.

Крім того, про виплату такої компенсації позивачем було складено рапорт (а.с. 10).

Як зазначив позивач, грошова компенсація за неотримане речове в сумі 30186,27 грн. була перерахована йому на картковий рахунок 13.02.2020, що також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 12).

У зв`язку з несвоєчасною виплатою грошової компенсації позивач просить стягнути на його користь середній заробіток середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.01.2020 по 13.02.2020.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки, в день звільнення позивача - 12.01.2020 відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошової компенсації за неотримане речове майно позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з ВЧ 9997 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.

Так, згідно з довідкою ВЧ 9997 від 05.06.2020 № 11/26 середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 381,89 грн. (а.с. 42).

Кількість днів затримки з 13.01.2020 по 13.02.2020 - день виплати спірної суми складає 24 робочі дні, таким чином сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 9165,36 грн. (381,89 * 24).

Тобто позивач, при розрахунку суми середнього заробітку, помилково розрахував період прострочення в 32 дні та помилково визначив суму середньоденного розміру грошового забезпечення.

Судом враховується, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд застосовує принцип співмірності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16.

Суд зазначає, що з урахуванням часу, протягом якого з позивачем не було проведено розрахунку, розміру його грошового забезпечення до звільнення та враховуючи той факт, що сума компенсації за не отримане речове майно була перерахована відповідачем добровільно, суд вважає співмірною таку суму (9165,36 грн.) сумі виплаченої компенсації.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі суми компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 9165,36 грн.

Щодо вимог в частині стягнення середнього заробітку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. п. 2, 4 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Таким чином на момент розгляду справи вимоги в частині стягнення середнього заробітку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд вважає передчасними, оскільки така сума податку має бути компенсована ОСОБА_1 при виплаті суми середнього заробітку.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Одеської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 9997) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Одеської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 9997) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (65070, м. Одеса, вул. Інглезі, 9/2, код ЄДРПОУ 14321809) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9165,36 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.07.2020.

Суддя С.М. Гелета