Рішення № 90207570, 03.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3690/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №431 від 13.03.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 27.12.2017 - з дати звільнення зі служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , з 10.03.1994 року проходила службу в Установі «Одеська Установа Виконання Покарань (№21)» на посаді фельдшер медичної частини слідчого ізолятору, в званні капітан внутрішньої служби. 27.12.2017 року відповідно до наказу начальника Державної Установи «Одеська Установа Виконання Покарань (№21)» №149 о/с позивач була звільнена відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату.

Як стверджує позивач її вислуга років на день звільнення складає:

- час роботи у слідчому ізоляторі (медична частина слідчого ізолятору, медична частина установи) 1 рік 5 місяців 8 днів;

- служба в органах МВС, ДПТС, ДКВС 22 роки 4 місяці 9 днів на посаді фельдшера медичної частини слідчого ізолятору.

Таким чином, зазначено у позові, разом вислуга років позивача складає 23 календарних роки та 9 місяців 16 днів, у пільговому обчислені становить 31 рік 05 місяців 28 днів, що надає ОСОБА_1 право для призначення пенсії, відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач зазначає, що для призначення пенсії за вислугою років Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі 420/5662/18, було виготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання №1004 від 17.12.2019 року за вих. № 10/13366/Мл та подання за тим же номером №1004 за вих. №3.3/3272/Мл від 24.03.2020 року з уточненням вислуги років. Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм рішенням №431 від 13.03.2020 відмовило позивачу у призначенні пенсії. Підставою для прийняття такого рішення була визначена нібито відсутність необхідної вислуги років для призначення пенсії.

З посиланням на положення ст.1, п.п. «б», «ж» ст.1-2, абз.9 ч.1 ст.12, ч.3 ст.23 Закону України «Про Державно-кримінальну службу України», п. 2 Розділу II Переліку закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 21.03.2013 № 499/5, позивач вказує, що вона як колишній службовець, що займала посаду медичної операційної сестри хірургічного відділення медичної частини Установи виконання покарань-192 УМВС України в Одеській області - (службовець, середній медичний персонал) та посаду фельдшера (атестована (ст. лейтенант внутрішньої служби)- (службовець-середній медичний персонал) згідно із статті 1-2 Закону України «Про Державно-кримінальну службу України» має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями пп. «б», «и», «і» ч. 1, ч.3 ст. 17, ст.17-1 Закону України «Про Державно-кримінальну службу України», абз. 12 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», абз. 2 п. 2 Переліку посад службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2012 № 1352/5, позивач вказує, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення. При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення. Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Отже, як зазначено у позові, з 10.03.1994 року по 18.08.1995 року - це час роботи позивача на посадах медичної операційної сестри та фельдшера медичної частини слідчого ізолятору, (медичної частини виправної установи), який не було включено в обчислення вислуги років, та не включений у відповідний розрахунок вислуги років для призначення пенсії, тобто час роботи 1 рік 5 місяців 8 днів. З 18.08.1995 по 27.12.2017 - це період служби позивача на посаді фельдшера медичної частини слідчого ізолятору, (медичної частини виправної установи) тобто строк служби складає 22 роки 4 місяці 9 днів. Як зазначено у позові, календарна вислуга років позивача складає час роботи 1 рік 5 місяців 8 днів у слідчому ізоляторі (медична частина слідчого ізолятору, медична частина установи) та служба в органах МВС, ДПТС, ДКВС 22 роки 4 місяці 9 днів на посаді фельдшера медичної частини слідчого ізолятору, що разом складає вислугу 23 календарних роки та 9 місяців 16 днів, а у пільговому обчислені це становить 31 років 05 місяців 28 днів, що надає ОСОБА_1 право для призначення пенсії, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, позивач вказує, що набуття нею права на пенсію встановлене у рішенні суду від 16.01.2019 у справі №420/5662/18, яке набрало законної сили

Ухвалою суду від 04.05.2020 року відкрито провадження по справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом, зокрема, зобов`язано відповідача надати до суду матеріали пенсійної справи позивача.

20.05.2020 (вх. № ЕП/7340/20) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 420/5662/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, зобов`язано Державну установу «Одеський слідчий ізолятор» включити час роботи на посаді операційної сестри хірургічного відділення медичної частини установи ЮГ-311/192 з 10.03.1994 по 31.12.1994, та час роботи на посаді фельдшера медичної частини ЮГ-311/192 з 01.01.1995 з переходом на службу до органів внутрішніх справ України в Одеській області у розрахунок вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який направити до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції для призначення пенсії позивачу. Також зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції оформити необхідні документи і подання про призначення їй пенсії за вислугою років, які направити до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1 для призначення пенсії Позивачу.

Відповідач звертає увагу, що спірні правовідносини мали місце саме між позивачем з однієї сторони та Державною установою «Одеський слідчий ізолятор» і Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції - з іншої сторони. При цьому відповідним рішенням суду жодних зобов`язань на Головне управління в частині призначення пенсії позивачу не покладено (в даному випадку йдеться лише про прийняття рішення після надходження необхідних документів).

Як зазначено у відзиві, розглянувши заяву позивача про призначення їй пенсії за вислугу років разом з поданням Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.12.2019 № 1004, направленим на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 по справі № 420/5662/18 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

У відзиві вказано, що законодавцем розмежовано такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому до загальної вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. Водночас, для отримання права на призначення пенсії відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Таким чином, оскільки на день звільнення ОСОБА_1 календарна вислуга становила 22 роки 4 місяці 21 день, тобто менше встановлених п. «а» ст. 12 Закону №2262, тому позивач не набула права на пенсію за вислугу років.

Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує, що посади операційної медичної сестри хірургічного відділення та фельдшера медичної частини не належать до посад службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом Державної кримінально-виконавчої служби України. Відтак, рішення № 431 від 13.03.2020 про відмову у призначенні позивачу пенсії прийнято Головним управлінням згідно з вимогами чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

25.05.2020 року від представника відповідача до суду надійшли засвідчені копії матеріалів особової справи позивача (а.с.64-186).

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 з 10.03.1994 року працювала в державній установі «Одеська установа виконання покарань (№21)» (нині - державна установа «Одеський слідчий ізолятор») на посаді фельдшера медичної частини слідчого ізолятору, в званні капітан внутрішньої служби.

Наказом державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» за п. 4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-046262), фельдшера медичної частини державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)», з 27.12.2017 року.

В наказі вказано, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 04 місяці 09 днів, у пільговому обчисленні - 30 років 00 місяці 21 день. (а.с.20, 91).

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі №420/5662/18 (а.с.23-35), яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року (а.с.36-44) та набрало законної сили 27.11.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та:

- визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" щодо не включення часу роботи на посаді операційної сестри хірургічного відділення медичної частини установи ЮГ-311/192 з 10.03.1994 року по 31.12.1994 року, та часу роботи на посаді фельдшера медичної частини ЮГ-311/192 з 01.01.1995 року з переходом на службу до Органів внутрішніх справ України в Одеській області у розрахунок вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язано Державну установу "Одеський слідчий ізолятор" включити час роботи на посаді операційної сестри хірургічного відділення медичної частини установи ЮГ-311/192 з 10.03.1994 року по 31.12.1994 року, та час роботи на посаді фельдшера медичної частини ЮГ-311/192 з 01.01.1995 року з переходом на службу до Органів внутрішніх справ України в Одеській області у розрахунок вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який направити до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції для призначення пенсії ОСОБА_1 ;

- визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо не оформлення необхідних документів і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 та не направлення вказаних документів і подання до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1;

- зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України оформити необхідні документи і подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , які направити до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 для призначення пенсії ОСОБА_1 .

Згідно наданого до суду розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивача, який складено в.о. начальника відділу по роботу з персоналом державної установи «Одеський слідчий ізолятор», зокрема, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду, вислуга років ОСОБА_1 станом на 27.12.2017 року складає у календарному обчисленні 23 роки 09 місяців та 16 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 05 місяців 28 днів (а.с.21-22, 92).

Листом від 17.12.2019 року №10/13366/МЛ Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано подання про призначення пенсії за вислугу років звільненій зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 в (а.с.88-89).

У поданні зазначено, що вислуга років станом на 27.12.2017 року для призначення пенсії позивача складає 23 календарних років 09 місяців та 16 днів.

25.02.220 року листом №3.3/2100/мат Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано додаткові документи для призначення пенсії ОСОБА_1 разом із поданням про призначення пенсії за вислугу років звільненій зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 в (а.с.108-109).

У поданні зазначено, що вислуга років станом на 27.12.2017 року для призначення пенсії позивача складає 23 календарних років 09 місяців та 16 днів.

Вказане подання та додаткові документи відповідачем повернуто Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом від 06.03.2020 року №1500-0326-8/8073 (а.с.110).

Листом від 24.03.2020 року №3.3/3272/МЛ Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано подання про призначення пенсії за вислугу років звільненій зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 в зв`язку з уточненням вислуги років для призначення пенсії (а.с.45-46, 113-114).

У поданні зазначено, що вислуга років станом на 27.12.2017 року для призначення пенсії позивача складає 31 рік 5 місяців та 28 днів, на день звільнення ОСОБА_1 має вислугу 23 календарних років 09 місяців та 16 днів.

Вказане подання відповідачем повернуто Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України листом від 14.04.2020 року №1500-0326-8/16671 (а.с.115).

Крім того, з наявним в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву про призначення пенсії за вислугу років (а.с.90).

13.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №431 «Про відмову в призначенні пенсії», яким розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04,1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в призначенні пенсії відмовлено (а.с.47-48, 87).

Так, у рішенні зазначено, що згідно з поданням Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.12.2019 №1004 про признак пенсії ОСОБА_1 , направленого Головному управлінню на виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 по справі №420/5662/18 та наданого розрахунку вислуги років на день звільнення зі служби, тобто на 27.12.2017, ОСОБА_1 календарну вислугу 22 роки 04 місяці 09 днів та з урахуванням пільгового обчислення - 30 років 21 день. Проте згідно з поданими документами календарна вислуга становить 23 роки 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 05 місяців 28 днів.

У рішенні вказано, що оскільки на день звільнення зі служби, тобто на 27.12.2017, ОСОБА_1 не має вислуги 23 календарних роки та 6 місяців, для призначення їй пенсії за вислугу років законних підстав немає. Враховуючи те, що на Головне управління вищезазначеним рішенням суду жодних зобов`язань не покладено, тому для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із Законом правових підстав немає.

У вказаному рішенні також зазначено, що воно може бути оскаржено до Пенсійного фонду України або до суду.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №431 від 13.03.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник піж сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про Державно кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005р. №2713-IV (надалі - Закон №2713) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Частиною 1 ст.23 Закону №2713 визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Відповідно до ч.6 ст.17 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання, зокрема, середній начальницький склад: капітан внутрішньої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача з державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)», вона знаходилась у званні капітана внутрішньої служби, тобто відносилась до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

Згідно ч.3 ст.23 вищезазначеного закону, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Так, преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закону №2262-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебувають на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Стаття 1 Закону №2262-ХІІ передбачає, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги зокрема, на військовій службі, Державній кримінально-виконавчій службі України, мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Стаття 2 Закону №2262-ХІІ встановлює, що військовослужбовцям, особам, які мають право па пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно ст.1-2 Закону №2262-ХІ1 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби: а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом; б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України; г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають; е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону; є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках; ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Відповідно до пп. «б», «и». «і» ч.1 ст.17 Закону №2262-ХІІ, особам зазначеним у пунктах «б» - «д», статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії, зокрема, зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони; час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.

Частина 3 ст.17 Закону України №2262-ХІІ встановлює, до вислуги років осіб, зазначених у пункті «ж» статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Переліку закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 21.03.2013р. № 499/5, до закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України належить медична частина установи виконання покарань, медична частина слідчого ізолятору.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі №420/5662/18, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року та набрало законної сили 27.11.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 10.03.1994р. по 31.12.1994р. займала посаду медичної операційної сестри хірургічного відділення медичної частини (службовець, середній медичний персонал); з 01.01.995р. по 18.08.1995р. займала посаду фельдшера (службовець, середній медичний персонал) установи ЮГ-311/192 УВС Одеського облвиконкому з подальшим зарахуванням на службу в органи внутрішніх справ.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року по справі №420/5662/18 колегія суддів прийшла до висновку, що час роботи позивача на посаді операційної сестри хірургічного відділення медичної частини установи ЮГ-311/192 з 10.03.1994р. по 31.12.1994р., та час роботи на посаді фельдшера медичної частини ЮГ-311/192 з 01.01.1995р. по 18.08.1195р. з переходом на службу до органів внутрішніх справ України в Одеській області підлягає зарахуванню у розрахунок вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, вказаним рішенням встановлено, що час роботи позивача на посаді операційної сестри хірургічного відділення медичної частини установи ЮГ-311/192 з 10.03.1994 року по 31.12.1994 року, та час роботи на посаді фельдшера медичної частини ЮГ-311/192 з 01.01.1995 року з переходом на службу до Органів внутрішніх справ України в Одеській області включається у розрахунок вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі №420/5662/18 встановлено, що з 10.03.1994р. по 18.08.1995р. - це час роботи позивача на посадах медичної операційної сестри та фельдшера медичної частини слідчого ізолятору, (медичної частини виправної установи), який не було включено в обчислення вислуги років, та не включений у відповідний розрахунок вислуги років для призначення пенсії, тобто час роботи 1 рік 5 місяців 8 днів. З 18.08.1995 року по 27.12.2017 року - це період служби позивача на посаді фельдшера медичної частини слідчого ізолятору (медичної частини виправної установи), тобто строк служби складає 22 роки 4 місяці 9 днів. Календарна вислуга років складає за час роботи 1 рік 5 місяців 8 днів у слідчому ізоляторі (медична частина слідчого ізолятору, медична частина установи) та служба в органах МВС, ДПТС, ДКВС 22 роки 4 місяці 9 днів на посаді фельдшера медичної частини слідчого ізолятору, що разом складає вислугу 23 календарних роки 9 місяців 17 днів, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII.

Частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, при розгляді даної адміністративної справи суд відхиляє твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що посади операційної медичної сестри хірургічного відділення та фельдшера медичної частини не належать до посад службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом Державної кримінально-виконавчої служби України.

Суд зазначає, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

Відповідно до абз.9 п. «а» ч.1 ст.12 Закону України №2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005р. №2712-IV (надалі - Закону №2712-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 3 та 4 ст. 23 Закону №2712-IV встановлено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно, наказу державної установи «Одеська установа виконання покарань (№21)» за п. 4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) позивача звільнено з 27.12.2017р.

Тобто, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, незалежно від віку, її вислуга має становити 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Одночасно, ст.17 Закону №2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Згідно п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 (далі - Порядок №3-1) заяви про призначення пенсії та вислугу років, особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІ1, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи, зокрема, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно з вимогами п.12 Порядку уповноважений структурний підрозділ формує вищезазначену заяву та подання про призначення пенсії відповідно до Додатків 1,2 до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наведені норми свідчать, що визначення вислуги років, яка враховується при обчисленні пенсій службовцям рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, при звільненні, а також оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення таких пенсій здійснюються уповноваженими органами Державної пенітенціарної служби України - відповідним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, при оформленні документів щодо призначення пенсії використовують матеріали, надані установами виконання покарань, слідчими ізоляторами.

З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі №420/5662/18, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року та набрало законної сили 27.11.2019 року, відповідачем складено розрахунок та подання, в якому вказано, що вислуга років позивача складає у календарному обчисленні 23 роки 09 місяців та 16 днів.

Тобто, з наданих до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документів вбачається, що у позивача наявний достатній стаж, який у відповідності до абз.9 п. «а» ч.1 ст.12 Закону України №2262-XII надає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугою років, а саме у календарному обчисленні 23 роки 09 місяців та 16 днів.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підставі для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №1940-5457-5486-0301 від 03.04.2020 року позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень

Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №431 від 13.03.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію за вислугою років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 27.12.2017 року - з дати звільнення зі служби.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.