Рішення № 90207518, 06.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 р. справа № 400/1236/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

провизнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 19.09.2019 р. № 3634-Л-07; зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 19.09.2019 року № 3634-Л-07 щодо відмови виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов`язати відповідача зарахувати періоди навчання та роботи, які дають право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV);

- зобов`язати відповідача виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має спеціальний педагогічний стаж більше 30 років та вийшла на пенсію за віком.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно відмовив їй у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, оскільки її педагогічний стаж становить більше 30 років, а тому вона має право на отримання вказаної грошової допомоги на підставі цієї норми.

Відповідач подав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На думку відповідача, позивач не має права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, оскільки в неї відсутній страховий стаж 30 років на посадах, визначених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2011 року № 909 (надалі - Перелік № 909), на день досягнення пенсійного віку. Як зазначає відповідач, посада викладача школи мистецтв, за якою працювала позивачка, не передбачена Переліком № 909. Окрім того, зарахування до спеціального стажу періодів навчання позивачки не передбачено чинним законодавством, а тому такі періоди зараховано тільки до загального страхового стажу позивача (а. с. 58-66).

Позивач подала відповідь на відзив, згідно якого вважає, що викладені у відзиві міркування та аргументи відповідача є хибними та такими, що жодним чином не спростовують аргументи позивача, викладені в позові (а. с. 67-72).

Ухвалою від 24.03.2020 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач отримує пенсію за віком з 26.05.2019 року, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

21.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Відповідач листом від 19.09.2019 року № 3634-Л-07 надав відповідь на заяву позивача, згідно якої спеціальний страховий стаж позивачки за його розрахунком складає 23 роки 2 місяці 11 днів, що не відповідає вимогам пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (а. с. 12-13).

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Пунктом 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не зарахував до спеціального страхового стажу позивача наступні періоди:

- період навчання у Курському музичному училищі Міністерства культури РРФСР за спеціальністю теорія музики з вересня 1975 року по 14.06.1979 року;

- період навчання у Воронезькому національному інституті мистецтв на факультеті музикознавства з 26.07.1979 року по 25.06.1984 року;

- період роботи викладачем теоретично-музичних дисциплін та концертмейстером в школі мистецтв № 2 м. Миколаєва з 01.08.1984 року по 17.08.1987 року;

- період роботи викладачем теоретичних дисциплін та концертмейстером в дитячій школі мистецтв імені Римського-Корсакова з 18.08.1987 року по 26.08.1996 року.

Відповідно до Розділу 1 "Освіта" Переліку № 909, право на пенсію мають, зокрема, директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у позашкільних навчальних закладах.

Відповідно до Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 433, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші) віднесені до позашкільних навчальних закладів.

Таким чином, посада викладача та концертмейстера у позашкільному навчальному закладі не передбачена Переліком № 909.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79684887) дійшла наступного правового висновку: "... З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909."

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 466/5637/17 та у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 462/5636/16-а.

Таким чином, період роботи позивачки викладачем теоретично-музичних дисциплін та концертмейстером в школі мистецтв № 2 м. Миколаєва з 01.08.1984 року по 17.08.1987 року та період роботи викладачем теоретичних дисциплін та концертмейстером в дитячій школі мистецтв імені Римського-Корсакова з 18.08.1987 року по 26.08.1996 року, має бути зарахований до спеціального педагогічного стажу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Щодо зарахування періоду навчання позивачки до спеціального стажу, як працівника освіти, суд зазначає наступне.

На момент навчання ОСОБА_1 правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про народну освіту" від 28.06.1974 року № 2778-VIII (надалі - Закон № 2778-VIII).

Згідно з статтею 55 Закону № 2778-VIII, вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів.

Отже, період навчання позивачки у Воронезькому національному інституті мистецтв є періодом навчання у вищому навчальному закладі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На час навчання позивачки порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (надалі - Порядок № 590).

Підпунктом "і" пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т. д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 в період з 26.07.1979 року по 25.06.1984 року навчалася у вищому навчальному закладі, то в силу приписів п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, наведений період навчання підлягає зарахуванню до її загального страхового стажу.

Як на підставу зарахування періоду навчання позивача з вересня 1975 року по 14.06.1979 року у Курському музичному училищі Міністерства культури РРФСР до спеціального педагогічного стажу, позивач посилається на статтю 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту", відповідно до якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд зазначає, що застосування зазначеної норми для зарахування періоду навчання в училищі до педагогічного стажу ОСОБА_1 , є неможливим, оскільки після закінчення училища позивач не працевлаштувалася протягом трьох місяців, а продовжила навчання у інституті.

Відтак, відповідач правомірно не зарахував до спеціального педагогічного стажу позивачки час її навчання у Курському музичному училищі Міністерства культури РРФСР та у Воронезькому національному інституті мистецтв. Натомість, та як вбачається з відзиву, відповідач зарахував періоди навчання позивачки з 01.09.1975 року по 14.06.1979 року, а також з 01.09.1979 року по 25.09.1983 року, до її загального трудового стажу.

Посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 367/945/17 та постанову від 24.12.2019 року у справі № 442/4963/17, судом до уваги не приймається, оскільки обставини у вищезазначених справах та у цій справі є різними, а тому застосування правової позиції Верховного Суду є неможливим.

Як вже зазначав суд, періоди роботи позивачки викладачем теоретично-музичних дисциплін та концертмейстером в школі мистецтв № 2 м. Миколаєва та викладачем теоретичних дисциплін та концертмейстером в дитячій школі мистецтв імені Римського-Корсакова, належить зарахувати до спеціального педагогічного стажу ОСОБА_1 , що становить більше 12 років, а з урахуванням спеціального страхового стажу, що зарахований відповідачем (23 роки 2 місяці 11 днів), загальний спеціальний педагогічний стаж позивачки складає більше 35 років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивачки наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV та Порядком № 1191.

Так як Порядком № 1191 не врегульовано порядок відмови в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, суд визнає відмову відповідача, викладену в листі від 19.09.2019 року № 3634-Л-07, протиправною.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатила судовий збір в розмірі 1 682,0 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1654322237.1 від 19.03.2020 року (а. с. 1), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладену у листі від 19.09.2019 року № 3634-Л-07.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до спеціального педагогічного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) період роботи з 01.08.1984 року по 17.08.1987 року викладачем теоретично-музичних дисциплін та концертмейстером в школі мистецтв № 2 м. Миколаєва та період роботи з 18.08.1987 року по 26.08.1996 року викладачем теоретичних дисциплін та концертмейстером в дитячій школі мистецтв імені Римського-Корсакова.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

5. У задоволенні вимоги про зарахування до спеціального педагогічного стажу ОСОБА_1 періодів навчання у Курському музичному училищі Міністерства культури РРФСР за спеціальністю теорія музики з вересня 1975 року по 14.06.1979 року та у Воронезькому національному інституті мистецтв на факультеті музикознавства з 26.07.1979 року по 25.06.1984 року, які дають право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз