Рішення № 90207489, 06.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3714/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Львівський державний університет внутрішніх справ (далі - Львівській ДУВС, Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського ДУВС кошти в сумі 100875,60 грн. та суму судового збору.

19.05.2020 суд, на виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), надіслав до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1

02.06.2020 на адресу суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (арк. справи 20).

Ухвалою від 05.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, Відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї копії ухвали подати суду відзив на позовну заяву.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до наказу Львівського ДУВС від 26.07.2013 № 431 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського ДУВС. В подальшому між Львівським ДУВС (Виконавцем), ГУМВС України у Львівській області (Замовником) та ОСОБА_1 (Відповідачем) укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Вказує на те, що згідно з пп. 3.2, 2.3.6 цього Договору Відповідач зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням його в навчальному закладі. Стверджує, що після закінчення навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, ОСОБА_1 зараховано на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр слухачем 1-го курсу. В подальшому між Львівським ДУВС (Виконавцем), ГУМВС України у Львівській області (Замовником) та ОСОБА_1 (Відповідачем) укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Однак наказом ГУНП у Львівській області від 25.02.2019 № 123 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно з п. 7. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Наголошує, що оскільки ГУНП у Львівській області повідомило Львівський ДУВС про звільнення Відповідача листом від 19.03.2020 № 1189/01/13-2020 вх. № 534 від 24.03.2020, тому вважає, що з цієї дати починається строк звернення до адміністративного суду, який продовжено на час карантину п. 3 розділі VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Разом з тим, продовжує Позивач, що згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Львівському ДУВС в якості курсанта за період з вересня 2013 до липня 2016 становить 15980,73 грн., а за період з 01.09.2016 по 22.02.2018 в якості магістра становить 84894,87 грн., на загальну суму 100875,60 грн. Стверджує, що Позивач в якості досудового врегулювання спору надіслав ОСОБА_1 претензію, проте Відповідач жодним чином не відреагував. Вказані вище обставини стали підставою для звернення Позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву чи пояснень, клопотань (заяв) до суду не подав.

Відповідно до частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Наказом Львівського ДУВС від 26.07.2013 № 431 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс денної форми навчання до Львівського ДУВС.

В подальшому між Львівським ДУВС (Виконавцем) в особі т.в.о. ректора Львівського ДУВС, Головним управлінням МВС України у Львівській області (Замовником) та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено Договір № 44-КЗ/2013 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, предметом якого була підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом 0304 Право за спеціальністю 06.030402 Правоохоронна діяльність (арк. справи 4-5).

Згідно з довідкою-розрахунком Львівського ДУВС № 79 від 11.07.2016 сума витрат пов`язаних з навчанням у Львівському ДУВС курсанта ОСОБА_1 за вересень 2013 - липень 2016 р. становить, зокрема, сума витрат до утримання - 15980,73 грн. (арк. справи 10).

01.09.2016 між Львівським ДУВС (Виконавцем) в особі т.в.о. ректора ОСОБА_2 , Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (Замовником) та лейтенантом поліції ОСОБА_1 укладено Договір № 257/16 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, предметом якого була підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітнього ступеня магістр галузі знань 08 «Право» спеціальності 081 «Право» (арк. справи 6-7).

Згідно з довідкою-розрахунком Львівського ДУВС № 31 від 22.02.2018 сума витрат пов`язаних з навчанням у Львівському ДУВС магістра ОСОБА_1 з 01.09.2016 - 22.02.2018 становить, зокрема, сума витрат до утримання - 84894,87 грн. (арк. справи 11).

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.02.2019 № 123 о/с (по особовому складу) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1. (0153547), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Самбірського відділу поліції ГУНП, з 28.02.2019 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно з п. 7. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Підстава: рапорт ОСОБА_1. від 14.02.2019 (арк. справи 8).

24.03.2020 за Вх. № 534 до Львівського ДУВС надійшов лист Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19.03.2020 № 1189/01/13-2020 «Про звільнення поліцейських), згідно з яким повідомлено, що впродовж 2019, 2020 років ГУ НП у Львівській області звільнено наступних поліцейських, до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу, зокрема, ОСОБА_1 (арк. справи 9).

09.04.2020 Львівський ДУВС надіслав на адресу ОСОБА_1 претензію щодо відшкодування витрат пов`язаних з утриманням Відповідача у Львівському ДУВС в якості курсанта за період з вересня 2013 року до липня 2016 року в сумі 15980,73 грн., та в якості магістра за період з 01.09.2016 по 22.02.2018 в сумі 84894,87 грн., на загальну суму 100875,60 грн. (арк. справи 12-13).

Оскільки Відповідач, у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням у Львівському ДУВС, Позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 (далі - Закон №565-ХІІ, чинний на час виникнення правових відносин, визначених договором про підготовку фахівця у Львівському ДУВС), працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно із положеннями статті 9 Закону № 565-ХІІ на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 статті 18 Закону № 565-XII передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень частини 4 статті 74 Закону № 580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 (чинний на час укладення договору про підготовку фахівця у Львівському ДУВС), визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Суд встановив, наказом Львівського ДУВС від 26.07.2013 № 431 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс денної форми навчання до Львівського ДУВС.

В подальшому між Львівським ДУВС (Виконавцем) в особі т.в.о. ректора Львівського ДУВС, Головним управлінням МВС України у Львівській області (Замовником) та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено Договір № 44-КЗ/2013 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Предметом Договору № 44-КЗ/2013 була підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом 0304 Право за спеціальністю 06.030402 Правоохоронна діяльність.

Згідно з довідкою-розрахунком Львівського ДУВС № 79 від 11.07.2016 сума витрат пов`язаних з навчанням у Львівському ДУВС курсанта ОСОБА_1 за вересень 2013 - липень 2016 р. становить, зокрема, сума витрат до утримання - 15980,73 грн.

01.09.2016 між Львівським ДУВС (Виконавцем) в особі т.в.о. ректора ОСОБА_2 , Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (Замовником) та лейтенантом поліції ОСОБА_1 укладено Договір № 257/16 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Предметом цього Договору була підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітнього ступеня магістр галузі знань 08 «Право» спеціальності 081 «Право».

Підпунктами 2.3.5 - 2.3.6 пункту 2 Договорів № 44-КЗ/2013 та № 257/16 передбачено, що особа зобов`язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3 вказаних Договорів передбачені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, а саме: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв`язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, на посадах в Національній поліції України протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Порядок відшкодування особою фактичних витрат на підготовку, визначений підпунктами 4.1 - 4.4 пункту 4 Договорів № 44-КЗ/2013 та № 257/16, згідно з яких, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат пов`язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ. Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку. У разі поновлення на навчання особи, що була відрахована з навчального закладу, стягнення суми виплат припиняється. Якщо таке поновлення здійснюється після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 цих Договорів, сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно з довідкою-розрахунком Львівського ДУВС № 31 від 22.02.2018 сума витрат пов`язаних з навчанням у Львівському ДУВС магістра ОСОБА_1 з 01.09.2016 - 22.02.2018 становить, зокрема, сума витрат до утримання - 84894,87 грн.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.02.2019 № 123 о/с (по особовому складу) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1. (0153547), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Самбірського відділу поліції ГУНП, з 28.02.2019 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно з п. 7. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Підстава: рапорт ОСОБА_1. від 14.02.2019.

Отже, з наведених норм та викладених обставин справи видно, що оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, що підпадає під підпункти 3.1 - 3.2 пункту 3 Договорів № 44-КЗ/2013 та № 257/16, а відтак, виходячи з формулювання причин звільнення, Відповідач повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у Львівському ДУВС.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» № 2925-III від 10.01.2002 (із змінами та доповненнями), навчальні заклади включено до загальної структури МВС, отже Львівський ДУВС є структурним підрозділом МВС, таким чином Львівський ДУВС діє у складі МВС та підпорядковується йому, а тому, як розпорядник бюджетних коштів згідно норм бюджетного законодавства, для виконання своїх обов`язків за Договорами № 44-КЗ/2013 та № 257/16, здійснював фактичні витрати бюджетних коштів з утримання Відповідача, що підтверджується довідками-розрахунками № 79 від 11.07.2016 та № 31 від 22.02.2018 витрат, пов`язаних з навчанням у Львівському ДУВС курсанта та магістра ОСОБА_1 за періоди: вересень 2013 - липень 2016 року в сумі 15980,73 грн. та з 01.09.2016 - 22.02.2018 в сумі 84894,87 грн., на загальну суму 100875,60 грн.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 року у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 року у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 року у справі №820/5761/15.

Крім цього, суд зазначає, що Відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання договору, оскільки такі зобов`язання визначені у підписаному Відповідачем з Позивачем договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Проте, доказів сплати вказаної суми витрат, станом на день звернення Позивача із цим позовом та на день розгляду справи, Відповідачем до суду не надано.

З огляду на зміст наведених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення коштів, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.

При цьому, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню Відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 у справі №821/381/17 та від 22.08.2018 у справі №820/1878/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що Львівський ДУВС, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у Львівському ДУВС в сумі 100875,60 грн., відповідно до довідок-розрахунків № 79 від 11.07.2016 та № 31 від 22.02.2018.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підтверджуються доказами, не спростовані Відповідачем та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського ДУВС суму судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на наведене, оскільки Позивачем не надано суду доказів понесення інших судових витрат ніж сплата судового збору, підстави для їх стягнення з Відповідача відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26, код ЄДРПОУ 08571995) кошти в сумі 100875 (сто тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Мричко Н.І.