Рішення № 90207436, 23.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/63/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Волицької І.С., Польського М.В.,

представника відповідача Галузи М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 37831493), в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:

-визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі;

-зобов`язати Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) (персональних даних) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі;

-визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь №4638-728/4638.1-19 від 04.12.2019);

-зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управліня Державної міграційної служби у Львівській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час оформлення та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки їй не повідомлено про можливість отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1996 року №2503-XII та не було проінформовано про мету обробки персональних даних, наслідки такої обробки, засоби обробки персональних даних, спосіб обробки персональних даних, який би відповідав цілям такої обробки, розпорядника персональних даних, їх місцезнаходження. Окрім того посилається на те, що дії співробітників міграційної служби щодо видачі паспорта були здійснені закрито та не прозоро, без роз`яснень та надання повної інформації щодо функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру, згода на внесення персональних, у тому числі біометричних даних, а тому така згода не є дійсною. Також зазначає, що всі біометричні документи передбачають обов`язкове прийняття і використання ідентифікатора особи для всіх без винятку груп осіб, що може бути небезпечним для духовного життя людини, а оскільки позивач є православною віруючою людиною, безпечними для неї залишаються паперові документи, які не містять цифрового ідентифікатора особистості. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 27.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.02.2020 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Протокольною ухвалою суду від 23.06.2020 закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Від відповідача Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (Стрийський міський відділ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 20.02.2018 ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1, у зв`язку з досягненням нею 14 років. Такий паспорт у формі ID-картки №001559407 від 20.02.2018, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок вільного волевиявлення позивача та є дійсним. Окрім того посилається на те, що внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних». Також зазначає, що нормами ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що будь-яке встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії є неприпустимим. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від відповідача Державної міграційної служби України надійшли заперечення на позовну заяву від 21.04.2020, зміст яких аналогічний запереченням відповідача 1.

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідачів, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала 20.02.2018 року паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ІD -1 №001559407.

29.11.2019 року позивач звернулась до Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області та Державної міграційної служби України із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Стрийський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області ДМС України листом від 04.12.2019 року за №4638-728/4638/1-19 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

За приписами ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначені Законом України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно зі ст.14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону №5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі Положення №2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 5, 6 Положення №2503-XII передбачено вигляд паспортної книжечки та відомості, які вносяться на кожній зі сторінок.

Згідно з п.8, 10 Положення №2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі непридатності паспорта для користування провадиться його обмін, для чого особа подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм (п.16, 17 Положення №2503-XII).

Водночас, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п.2 Положення №2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 100 Постанови №302 визначено підстави для відмови в оформленні та видачі паспорта. Так, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, зокрема, якщо: особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (абз.5 п.3 Постанови № 302).

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 затверджено «Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України» (далі Тимчасовий порядок). Отже, законодавством передбачений порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, зокрема обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа (п.1 розділу 4 Тимчасового порядку).

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

Разом з тим, позивач у своєму позові посилається на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона згоди на таку обробку не надає.

Суд такі доводи вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Як зазначає позивач вона є прихожанином Української Православної Церкви.

Суд не враховує твердження відповідача, викладене у відзиві, що ОСОБА_1 не може відмовитися від виконання обов`язку отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки, посилаючись на релігійні переконання, так як позивач не відмовляється від отримання паспорта взагалі, вона відмовляється лише від внесення відомостей щодо неї до ЄДДР і присвоєння унікального номеру запису у Реєстрі.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, позивач має право через свої релігійні погляди отримати паспорт громадянина України без електронного носія.

Суд вважає, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України.

Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі, у зв`язку з відкликанням згоди на обробку персональних даних,- у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Крім того, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Аналогічний висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17.

При цьому Велика палата ВС визначила ознаки типової справи:

а) позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;

б) відповідач територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі та зобов`язання Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) (персональних даних) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 15 Закону № 2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно вимог ст.4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (ст. 10 Закону України № 5492).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України № 5492 для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону України № 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Відтак, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

З матеріалів справи слідує, що позивач зверталася до відповідача із заявою, в котрій просила серед іншого знищити єдиний унікального номер запису в реєстрі (УНЗР), при цьому керувалася нормами Закону України № 2297.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даному випадку спірні правовідносини регулює спеціальний закон, а саме Закон № 5492 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Щодо посилань позивача з приводу присвоєння унікального номера та порушення відповідачем її права на свободу віросповідання, суд зазначає, що останні не можуть слугувати підставою для того, щоб не виконувати вимоги Закону України № 5492-VI чи робити з нього винятки.

На думку суду, такий підхід є недопустимим, оскільки суперечитиме конституційним положенням статей 24 і 35 Основного Закону, а також може призвести до зловживань з боку окремих осіб та/або їх груп з метою уникнення виконання покладених на них законом обов`язків.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Окрім того, суд зазначає, що аналогічні висновки зі спірного питання викладені і Верховним Судом, зокрема, у рішенні від 26.03.2018 року по зразковій справі № 806/3265/17.

Враховуючи викладене, суд в таких вимогах відмовляє, оскільки Законом України №5492 не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 37831493) оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 37831493) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 03 липня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна