Ухвала суду № 90207383, 06.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1000/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 3122,24 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року адміністративний позов Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн; належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, з належним чином завіреними копіями відповідних документів.

15 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

В обґрунтування заяви про поновлення процесуальних строків, позивачем зазначено, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба не мав достатніх бюджетних асигнувань на сплату судового збору одразу після відрахування колишнього курсанта ОСОБА_1 .

Також, згідно Вимоги щодо необхідності вжиття боржником заходів для виконання судового рішення (копія додається) вказано, що по загальному фонду відсутні кошторисні призначення та відкриті асигнування.

Отже, на підставі запитів ДКСУ на виконання рішень судів було здійснено арешти рахунків університету та безспірно стягнуто кошти на користь позивачів з липня 2019 року по КЕКВ 2800/010.

Позивач сплатив судовий збір за платіжним дорученням від 19 листопада 2020 року №2963 та подав позов до Луганського окружного адміністративного суду (справа №360/359/20), який надійшов до суду 20 січня 2020 року, в межах трьохмісячного строку.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року позов повернуто позивачу через недоплату судового збору у сумі 181 грн. Чергове безспірне стягнення коштів призвело до неспроможності вчасно вжити заходи сплати судового збору.

Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку, суд зазначає.

Згідно частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною другою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 31 серпня 2019 року ознайомився із загальним розрахунком № 635 від 31 серпня 2019 року про що свідчить його особистий підпис.

Предметом спору є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта в закладі вищої освіти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Судом встановлено, що вперше до суду з позовом до ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному під час навчання у розмірі 3122,24 грн, позивач звернувся 20 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року у справі № 360/359/20 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від від 17 лютого 2020 року позовну заяву повернуто через неусунення недоліків.

Ухвалу суду від 17 лютого 2020 року про повернення позовної заяви, представник позивача отримав 20 лютого 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням поштового відправлення.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку.

Викладені в заяві від 04 червня 2020 року обставини поважності несвоєчасного звернення позивача до суду, аналогічні обставинам зазначені в заяві від 03 березня 2020 року під час звернення до суду з позовом, яким судом надано оцінку та визнано не поважними.

Суд наголошує про безпідставність посилання позивача на відсутність асигнувань на сплату судового збору, оскільки до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 2963 від 19 листопада 2019 року про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн, чого було достатньо для звернення до суду у 2019 році.

Крім того суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань щодо сплати судового збору не позбавляє права позивача, як суб`єкта владних повноважень, дотримуючись процесуальних строків, звернутись до суду з відповідним позовом разом з клопотанням про відстрочку, розстрочку та/або звільнення від сплати ставки судового збору.

Вказаним правом позивач не скористався, звернувся до суду з пропуском місячного строку, а тому наведені обґрунтування в заяві суд вважає не поважними.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26 травня 2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Щодо посилання позивача на пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).».

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що на період дії карантину процесуальні строки продовжують на строк дії карантину.

Проте коли пропуск процесуального строку відбувався ще до початку оголошення карантину, процесуальні строки звернення до суду не продовжуються

Тобто, якщо процесуальний строк сплинув до 12 березня 2020 року, то дія Закону 540-ІХ його не змінює.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що позивачем пропущено передбачений КАС України місячний строк звернення до суду, а надані на виконання ухвали суду обґрунтування причин пропуску цього строку суд вважає не поважними.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

СуддяТ.В. Смішлива