Вирок № 90203700, 02.07.2020, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/386/18

1кп/479/6/20

В И Р О К

іменем України

03 липня 2020 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,

за участі секретаря судового засідання Штуфра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018150000000036 від 03 лютого 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого с .Вороне Жашківського району Черкаської області , проживаючого АДРЕСА_3 , освіта середня, одруженого, не працюючого, раніше не судимого:

- у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

учасники судового провадження:

прокурор Мочалко С.П.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник обвинуваченого Бараненко Д.В., за ордером серія МК №45182, виданий 30 травня 2015 р.,

потерпіла ОСОБА_2 ,

представник потерпілої Неголюк С.Б., за ордером серія ОД №372857, виданий 28 жовтня 2019 р.,

цивільний позивач ОСОБА_3 ,

представник цивільного позивача Герцун В.С., за ордером серія МК №105476, виданий19 червня 2018 р.

цивільний відповідач ОСОБА_4 ,

цивільний відповідач ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп"

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 02 лютого 2018 року близько 14.25 год., рухався по автодорозі М-05 (Київ-Одеса), керував технічно справним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем марки VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався у світлий час доби зі сторони м.Київ в напрямку м.Одеса в Кривоозерському районі Миколаївської області, зі швидкістю приблизно 70 км/год., в кабіні якого знаходився сам. При цьому, попереду нього у попутному йому напрямку біля правого краю проїзної частини автодороги в стані повної зупинки знаходився вантажний фургон малотонажний марки MERCEDES-BENZ 413, реєстраційний номер НОМЕР_3 , біля якого перебував пішохід ОСОБА_5 .. Рухаючись у вказаному напрямку, в районі вказівного стовпчика автодороги 282 км., обвинувачений ОСОБА_1 , в порушення вимог п.п.2.3 «б», 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: під час свого руху був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, хоча об`єктивно мав таку можливість, не дотримувався безпечної дистанції із вантажним тягачем, який рухався попереду у попутному з ним напрямку, при виникненні перешкоди, яку об`єктивно міг виявити (вантажний фургон малотонажний марки MERCEDES-BENZ 413, р/н НОМЕР_3 ), не вжив заходів щодо безпечного його об`їзду, в результаті чого допустив зіткнення із вказаним транспортним засобом, після чого продовжив свій рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №53 від 14 березня 2018 року, смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, настала від травматичного гемоторакса при множинних місцевих переломів ребер справа з розривами пристінної пліви і пошкоджень тканини правої легені. Згідно з висновку експерта №117 від 19 квітня 2018 року дії водія автомобіля VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не відповідали вимогами п.п.2.3 "б", 13.1 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав частково. Не заперечував, що дійсно смерть ОСОБА_5 настала внаслідок наїзду на нього автомобілем під його керуванням, але при цьому надав власну оцінку своїм діям. Обвинувачений суду пояснив, що дійсно 02 лютого 2018 року близько 12.00 год. він на автомобілі VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїхав з м.Жашків та направився до м.Одеси, завантажений кукурудзою вагою 23 т.. Близько 14.30 год. цього ж дня він рухався по Кривоозерському району Миколаївської області, дорожнє покриття було вологе, був густий туман, видимість була близько 20 метрів, попереду нього рухався вантажний автомобіль Renault Magnum з напівпричепом. Вони обидва рухались в правій смузі руху. Швидкість руху складала приблизно 70 км/год. В якийсь момент він побачив, що спереду їдучий вантажний автомобіль почав різко гальмувати і, щоб уникнути з ним зіткнення, він спочатку захотів вивернути в ліву смугу, але у ліве дзеркало побачив, що по ній їдуть інші транспортні засоби, тому був змушений вивернути праворуч та виїхав на праве узбіччя, проконтактувавши з відбійником. В цей момент він побачив, що попереду вантажівки стоїть малотонажний автомобіль MERCEDES-BENZ, а біля нього двоє хлопців, які почали розбігатися від його автомобіля. Коли він вийшов з автомобіля, то побачив хлопця під переднім правим колесом. Був у стресі, від якого не розумів про хід своїх подальших дій. Наполягав, що причиною ДТП стало незадовільний стан дорожного покриття, оскільки була страшенна ожеледиця та нульова видимість. Крім того, в порушення ПДР України, водій автомобілю MERCEDES-BENZ 413, р/н НОМЕР_3 не встановив знак аварійної зупинки.

Вимоги потерпілої ОСОБА_2 , заявлені нею у цивільному позові, визнав частково, оскільки вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 350 000 грн. є для нього нереальними.

Цивільний позов ОСОБА_3 не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Цивільний позивач ОСОБА_3 подав до початку судового розгляду позовну заяву до ПАТ "Українське страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп", ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, який був прийнятий до розгляду 20 червня 2018 року, просив розглядати справу без його участі.

Представники цивільного відповідача - ПАТ "Українське страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп", цивільний позов ОСОБА_3 не визнали, надали відзив 26 липня 2018 року, просили відмовити у його задоволенні та розглядати справу без їх участі.

Цивільний відповідач ОСОБА_4 також надала відзив на позовну заяву 06 липня 2018 року, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вона не перебуває у трудових відносинах із обвинуваченим ОСОБА_1 , а значить відповідальність за завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки несе водій автомобіля(особа, яка на законній підставі володіла транспортним засобом) самостійно, тобто обвинувачений ОСОБА_1 , розгляд справи просила проводити без її участі.

Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні інкримінованого йому злочину, на думку суду його винуватість повністю підтверджується наступними доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового слідства.

- потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що загиблий є її сином, про його смерть дізналась з телефонного дзвінка. Вказувала, що приїхавши на місце пригоди, всі питання вирішувала самостійно, обвинувачений бездушно участі ні в чому не приймав. Вона, не знаючи ні місцевості, ні людей, перебуваючи в шоковому стані, змушена була без сторонньої допомоги везти загиблого сина на екпертизу, купувати все, що їй було сказано. Вподальшому перевозити тіло ОСОБА_5 додому для поховання. Звертала увагу суду, що ніякої допомоги ані від обвинуваченого, ані від його родини за час слідства та суду не отримала, самостійно понесла витрати на поховання сина. З часу гибелі сина стан її здоров"я значно погіршився. 02 липня 2020 року в ході судового розгляду потерпіла повідомила, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував їй матеріальну шкоду, тому просила суд задовольнити її позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого лише моральної шкоди в сумі 350 000 грн.. Просила суд призначити ОСОБА_1 міру покарання, пов"язану з позбавленням волі.

- свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 02 лютого 2018 року він загрузив свій вантажний автомобіль Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_4 , кукурудзою та направився до м.Одеса. Приблизно о 11.00 год. він виїхав з м.Жашків та рухався по а/д Київ-Одеса в напрямку до м.Одеса. На території Миколаївської області почався сильний туман. Він почав рухатись зі швидкістю 60-65 км/год., проїхавши населений пункт с.Курячі Лози , рухаючись в правій смузі він помітив, що на дорозі в правій смузі стоїть аварійний знак, після якого стояв малотоннажний автомобіль з будкою червоного кольору та він почав гальмувати, попередньо включивши вказівник лівого повороту, щоб здійснити маневр об`їзду. Так як в лівій смузі руху їхали інші автомобілі. Маневр він не став здійснювати, та гальмуючи зупинився перед аварійним знаком ближче до переривистої лінії розділяючої смуги руху. Так як позаду нього рухався вантажний автомобіль VOLVO FH 12, який також перевозив кукурудзу з м.Жашків, він подивився назад в ліве дзеркало та не бачив а/м VOLVO FH 12 та через декілька секунд він почув та побачив, що з правої сторони попід самий відбійник проїжджає а/м VOLVO FH 12 зі швидкістю приблизно 40 км/год., який здійснив зіткнення з а/м, який стояв поперед ОСОБА_6 на правій стороні після аварійного знаку. В результаті зіткнення а/м з червоною будкою перемістився в ліву смугу руху.

- повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яке надійшло зі служби 102 про дорожньо-транспортну пригоду з травмованими, яке зареєстроване Кривоозерським ВП в Журналі обліку повідомлень про вчинення кримінального правопорушення від 02 лютого 2018 року за №246(т.2 а.с.23);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018150000000036 від 03 лютого 2018 року щодо реєстрації кримінального правопорушення, правова кваліфікація якого ч.2 ст.286 КК України;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 лютого 2018 року(т.2 а.с.27-35), - схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 лютого 2018 року(т.2 а.с.36-37), - таблицею зображень до протоколу огляду місця ДТП від 02 лютого 2018 року(т.2 а.с.38-44) підтверджується, що при проведенні слідчих дій працівниками Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУ НП в Миколаївській області у присутності понятих було виявлено ознаки ДТП на авторозі Київ Одеса 282 км+840 м. за участі автомобілів MERCEDES-BENZ 413, р/н НОМЕР_3 , та VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відображено, що відбулося наїзд на стоячий транспортний засіб, наїз на пішохода. Протоколом засвідчено розташування трупу, який знаходився біля переднього правого колеса автомобілю VOLVO FH 12.Схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 лютого 2018 року детально зображена відстань та розташування трупу ОСОБА_5 , предметів його одягу, осколки пластмаси, вантажу, який був в автомобілі MERCEDES-BENZ 413, розташування автомобіля НОМЕР_5 після його зупинки.

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу в цілому відповідає як свідченням свідка ОСОБА_6 , допитаного під час судового слідства, так і поясненням, наданим самим обвинуваченим. ;

- висновком судово-медичного експерта Первомайського міжрайонного відділення Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи №53 від 14 березня 2018 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, настала від травматичного гемоторакса при множинних місцевих переломів ребер справа з розривами пристінної пліви і пошкоджень тканини правої легені(т.2 а.с.47-50);

- висновком судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №115 від 26 лютого 2018 року, відповідно до якого на момент ДТП лівий задній ліхтар а/м "MERCEDES-BENZ 413", реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходився в працездатному стані(т.2 а.с.54-55);

- висновком судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №116 від 28 лютого 2018 року, відповідно до якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система автомобіля VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходились в працездатному стані(т.2 а.с.60-62);

- висновком судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №117 від 19 квітня 2018 року, відповідно до якого невідповідність дій водія автомобіля VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вимогам п.п.2.3 "б", 13.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою(т.2 а.с.73-82,83-89);

Таким чином, аналіз усіх даних, покладених в обґрунтування обвинувального акту в сукупності з дослідженими в суді доказами, дозволяє суду прийти до висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, які є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.

Посилання сторони захисту на те, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 не може бути покладений висновок експерта №117 Миколаївського НДЕКЦ від 19 квітня 2018 року, оскільки він зроблений на підставі свідчень ОСОБА_8 , якого не було допитано в ході судового слідства, суд не приймає до уваги. Оскільки всі проведені в ході досудового розслідування експертні дослідження з відповідними висновками суд визнає належними доказами.

Суд враховує положення ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, згідно якої кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Будь-які докази на підтвердження дотримання ОСОБА_1 02 лютого 2018 року ПДР України та спростування даних про причини ДТП, самим обвинуваченими чи його захисником суду надані не були.

Суд вважає за необхідне взяти до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом 02 лютого 2018 року, під час свого руху був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, хоча об`єктивно мав таку можливість, не дотримався безпечної дистанції із вантажним тягачем, який рухався попереду у попутному з ним напрямку, при виникненні перешкоди, яку об`єктивно міг виявити, не вжив заходів щодо безпечного його об`їзду, в результаті чого допустив зіткнення із вказаним транспортним засобом, після чого продовжив свій рух. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.3 "б", 13.1 Правил дорожнього руху України, порушення яких знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - заподіянням смерті потерпілому ОСОБА_5 ..

Таким чином, сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 винний у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особа, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 , і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, особу винного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, одружений (Т.2 а.с.94-96). Обвинувачений ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком токсилогічного дослідження №909 від 09 лютого 2018 року (Т.2 а.с.92), раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання положень ст.75, 76 КК України, а також ст. 69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбуття покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м`якого покарання. При цьому суд враховує принципову позицію потерпілої, яка втратила сина, щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання і її пояснень, що не зважаючи на тривалий час, який пройшов з дня ДТП, обвинувачений не компенсував їй спричинену моральну шкоду, при цьому матеріальну шкоду повернув лише влітку 2020 року.

Разом з тим, зважаючи на те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є особою молодого віку, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе і без призначення йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією ч.2 ст.286 КК України, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, що також підтверджується засудженням ним своєї протиправної поведінки, яка може свідчити про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило смерть людини, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, а саме на проведення судових експертиз №115 від 26 лютого 2018 року та №116 від 28 лютого 2018 року в розмірі 2288 грн., та за проведення судової експертизи №117 від 19 квітня 2018 року вартістю 2288 грн..

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог цивільним позивачем зазначено, що внаслідок необережних злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 при використанні ним транспортного засобу, що є джерелом підвищеної небезпеки, їй була завдана моральна шкода. Обставини заподіяння такої шкоди обвинуваченим не заперечувалися. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги доводи цивільного позивача, що неправомірними діями ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у відчутті фізичного болю та невимовних стражданнях внаслідок втрати найріднішої людини в світі, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з пригодою, в якій загинув син, що наслідки ДТП зумовили змінити сенс її життя. Однак, суд вважає невідповідною заявлену суму відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру,обсягу та тривалості фізичних, душевних та психічних страждань, пов`язаних з втратою дитини, порушенням життєвих зв`язків, та те, що даний злочин обвинуваченим вчинено з необережності, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог, та заявлена сума морального відшкодування підлягає задоволенню із стягненням з обвинуваченого ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000 грн..

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_3 суд приходить до наступного.

Згідно ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У випадках, передбачених законом, цивільний позов може подати прокурор.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня1989р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" та п.24 Пленуму Верховного Суду України №13 від 02 липня 2004р. "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" вбачається, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред`явленого обвинувачення.

Питання правовідносин, які випливають із договірних стосунків із страховими компаніями потребують ретельного дослідження, включаючи правильне визначення суб`єктного складу сторін, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру з урахуванням франшизи та вирішенням долі залишку автомобіля, що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів розгляду.

Судом встановлено, що цивільний позов ОСОБА_3 заявив до ПАТ "Українське страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп", ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що є виключним правом цивільного позивача визначати коло відповідачів по цивільному позову. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду передбачають необхідність залучення як відповідача страхової компанії, оскільки страхова компанія відповідно до укладеного договору страхування наділена правами та обов`язками щодо страхового відшкодування потерпілій стороні.

Таким чином, для належного вирішення цивільного позову цивільного позивача ОСОБА_9 необхідно застосовувати договірні відносини, що виникли на підставі страхового полісу №АК/7505811, і спір необхідно вирішувати в цивільно-правовому порядку. Про дану обставину зазначено і в письмових поясненнях відповідачів. Тому цивільний позов ОСОБА_3 до ПрАТ "УСК ""Княжа Вієнна Іншуранс Групп", ОСОБА_1 та ОСОБА_4 необхідно залишити без розгляду, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду в порядку ЦПК України, оскільки у разі відмови у задоволенні вказаного позову це позбавить цивільного позивача права повторно звернутись до суду з вказаними вимогами. Даної позиції дотримуються і суди вищих інстанцій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у даному провадженні не затримувався, запобіжні заходи у відношенні нього не обиралися.

Керуючись ст.ст.342, 368, 370, 373-374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму в загальному розмірі 250 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз, у розмірі 4576 грн..

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Українське страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп", ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - залишити без розгляду.

Речові докази:

- спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Volvo FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом/контейнеровозом марки SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні на території спеціалізованого майданчику тимчасового утримання транспортних засобів смт.Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, повернути ОСОБА_4 як законному власнику,

- вантажний фургон малотонажний марки MERCEDES-BENZ 413, р/н НОМЕР_3 , який знаходиться на зберіганні на території спеціалізованого майданчику тимчасового утримання транспортних засобів смт.Криве озеро Кривоозерського району Миколаївської області, повернути ОСОБА_3 як законному власнику,

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.

СУДДЯ: