Рішення № 90203342, 03.07.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1099/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним застосування нормативно - правових актів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 з 01.01.1992 із застосуванням нормативного правового акту ст. 23 Закону України №1788-ХІІ із застосуванням списку №1 згідно ст. 13 Закону України №1788-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України із застосуванням нормативно - правового акту з 01.01.2004 ч. 1 ст. 33 Закону України №1058-ІV;

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію ОСОБА_1 по інвалідності профзахворювання в розмірі за віком на пільгових умовах і в пільговому розмірі з 01.01.1992 по теперішній час, з застосуванням нормативно - правових актів: ст.2, п. "а" ст. 9, ч.3 ст. 13, пунктів "а", "б" ст. 14, ст. 53, ч. 3 ст. 55 Закону СРСР "Про державні пенсії" із застосуванням списку №1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1010100а затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173: пунктів "в", "д", "і" ст. 67, ст. 71, ст.73, ст. 125 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" №1480-І, ст. 19, ч. 2, ч.6 ст. 29, ст. 98 Закону України №1788-ХІІ в редакції від 05.11.1991, ч.3 абз. 10 ст. 24, ст. 25, ст. 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV, з урахуванням коефіцієнта середньої зарплати - 4,2638 згідно довідки про заробітну плату №161 від 1989 (при обчислення пенсії врахувати середній заробіток про професії прохідник згідно вимоги ч.6 ст. 29 Закону України №1788-ХІІ), з урахуванням коефіцієнта страхового стажу - 1,3061.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.05.1989 р. Пенсійним фондом м. Ухта республіки Комі Російської Федерації за заявою ОСОБА_1 та відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956р. було призначено йому пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання. Також зазначає, що в органах праці і соціального захисту населення та Пенсійного фонду в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області він перебуває на обліку з 1990 року, як одержувач пенсії по інвалідності професійного захворювання згідно п. «а» ст. 20 Закону СРСР «Про державні пенсії». Позивач звертає увагу на те, що відповідач при розрахунку пенсії порушив нормативно - правовий акт ст. 53 Закону СРСР «Про державні пенсії», ст. 125 Закону СРСР №1480-І, ст.98 Закону України №1788-ХІІ, ст. 43 Закону 1058, у тому, що розраховує йому пенсію виходячи із заробітної плати за 60 місяців, хоча в пенсійній справі була довідка про заробітну плату за 12 місяців від 1989 №161 з якої , на думку позивача, відповідач зобов`язаний враховувати середньомісячний заробіток, а не вимагати від ОСОБА_1 , надати довідку про заробітну плату за 60 місяців, яка істотно знизила середньомісячний заробіток, що вплинуло на зниження розміру пенсії. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає , відповідно до довідки №161 від 1989 року за 12 місяців - 4.2638, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає відповідно до довідки від 16.10.2006 №20/202 за 60 місяців - 3,61855. Позивач зазначає що звернувся до ГУ ПФУ у Херсонській області щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах, на що отримав відповідь №894/Б-99-1 від 14.01.2020, відповідно до якої йому повідомлено, що згідно п.15 Прикінцевих положень Закону 1058 (зі змінами внесеними Законом України від 17.11.2005 №3108), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тому застосування положень раніше діючого законодавства, а саме Законом СРСР «Про державні пенсії», Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» після втрати чинності актів або відповідних положень для розрахунку пенсій, призначених в період дії Закону 1058, суперечить п.1,2 ст. 5 Цивільного кодексу України та ст. 58 Конституції України. Крім цього, ОСОБА_1 вказує на те, що 04.02.2020 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії згідно вимог раніше діючого і чинного пенсійного законодавства. Проте листом від 02.03.2020 за №643-460/б-02/8-2100/20 ГУ ПФУ у Херсонській області, позивачу надані аналогічні пояснення, як і в листі - відповіді №894/Б-99-1 від 14.01.2020. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідачем порушено пенсійне законодавство щодо призначення та розрахунку йому пенсії, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом. Просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 09.06.2020, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №540/1099/20 за правилами загального позовного провадження.

29.05.2020, представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві та зазначає наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Каховському відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Первинно пенсію призначено з 23.05.1989, у період з 01.05.1996 по 01.11.2006 отримував пенсію по інвалідності ІІІ, ІІ групи внаслідок професійного захворювання. Звертає увагу суду на те, що порядок введення в дію Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" установлений постановою Верховної Ради СРСР від 15.05.1990р. №1481-I.

Згідно із п.1 цієї постанови, Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" вводиться в такі строки: з 1 жовтня 1990 року - в частині пенсій для інвалідів війни та інших учасників війни; з 1 січня 1991 року - у частині мінімальних розмірів пенсій для інших категорій пенсіонерів, соціальних пенсій, пенсій по інвалідності з дитинства внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, пов`язаних з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни або з їх наслідками, пенсій дітям - круглим сиротам, матерям, які мають дітей-інвалідів (інвалідів з дитинства I і II груп), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також у частині норм, що не стосуються розмірів пенсій. Одночасно підвищити на 5 - 40 карбованців пенсії, призначені до введення в дію Закону, залежно від тривалості перебування на пенсії, передбаченого пунктом 3 цієї Постанови; з 1 січня 1992 року - для новопризначуваних пенсій і перерахунку інших пенсій, призначених до введення в дію Закону (за стажем, заробітком та з інших підстав, передбачених Законом, із зарахуванням підвищення з 1 січня 1991 року). При цьому пенсії, обчислені відповідно до цього Закону в розмірі понад 160 карбованців виплачуються: у період до 1 липня 1993 року - в межах до 160 карбованців, але не нижче розмірів, встановлених з 1 січня 1991 року з підвищенням на 5 - 40 карбованців, з 1 липня 1993 року - повною сумою. Отже, для призначуваних пенсій по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, а також перерахунку раніше призначених таких пенсій, Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" введений в дію з 1 січня 1992 року. Також, наголошує, що цей Закон є нормативно-правовим актом Радянського Союзу. У той же час, постановою Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) - з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону. Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і при призначенні та перерахунку пенсій позивачу відповідач не вправі дотримуватись його вимог.Представник відповідача вважає, що відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії в пільгових розмірах, ГУ ПФУ у Херсонській області діяло на підставі, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

04.06.2020, позивачем подано відповідь на відзив з якого вбачається, що проти доводів зазначених представником відповідача у відзиві заперечує з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

22.05.1989 р. Пенсійним фондом м. Ухта республіки Комі Російської Федерації за заявою ОСОБА_1 та відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956р. було призначено йому пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання.

З 23.05.1989р. по 15.04.1990р., з 01.12.1993р. по 01.01.1996р. він отримував пенсію в Ухтинському відділі соціального забезпечення, з 01.01.1996р. по 01.05.1996р. - в Сосногорському управлінні соціального забезпечення.

В органах праці і соціального захисту населення та Пенсійного фонду в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області він перебував на обліку, зокрема,

- з 16.04.1990р. по 01.12.1993р. та з 01.05.1996р. по 31.10.2006р. - як одержувач пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в розмірі пенсії за віком;

- з 01.11.2006р. - як одержувач пенсії за віком згідно п. "а" ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення" та Прикінцевих положень Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому до 01 листопада 2006 року ОСОБА_1 пенсія по інвалідності за профзахворюванням розраховувалася в розмірі пенсії за віком.

01.11.2006 р. позивачем подано до Управління ПФУ у м. Каховці та Каховському районі заяву про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

13.12.2006 р. Каховським міським УПФУ розпорядженням за № 121582 призначено ОСОБА_1 вид пенсії - за віком, умови призначення - робота за списком № 1, дата перерахунку - 01.11.2006 р., вид перерахунку - перерахунок з більшого стажу; загальний (повний стаж) з 23.09.1998 р. становить 38 р. 3 міс. 5 дн., який включає в собі: робота за Списком № 1 - 19 р. 0 міс. 16 днів; робота на крайній Півночі 19 р. 0 міс. 16 днів; військова служба 2 р. 2 міс. 16 днів; стаж на підземних роботах 0 р. 0 міс. 0 днів. Розрахунок пенсії здійснено з урахуванням нової формули та наступних критеріїв: коефіцієнт стажу 0,50250 - 603 міс.; розмір пенсії за віком - 1325,1200; доплата за понаднормовий стаж - 91.50000 - за 25 років; загальний розмір пенсії за віком 1 416,62 грн.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи та відзиву на позов, розмір пенсії позивача з 01.05.2020 складає 12019,64 грн., у тому числі: 11380,82 грн. - основний розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до ст. 27 Закону №1058-IV (4888,83 грн. х 3,61855 х0,64333, де 4888,83 грн. - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшений на коефіцієнт 1,11 (4404.35 грн. х 1,17); 638,82 грн. - доплата за 39 років стажу понад встановлені для чоловіків 25 років, обчислена відповідно до ст. 28 Закону №1058-IV (1638,00 грн. х 39%).

04.02.2020, позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії згідно вимог раніше діючого і чинного пенсійного законодавства.

Листом від 02.03.2020 за №643-460/б-02/8-2100/20 ГУ ПФУ у Херсонській області, позивачу надані аналогічні пояснення, як і в листі - відповіді №894/Б-99-1 від 14.01.2020, а саме: згідно п.15 Прикінцевих положень Закону 1058 (зі змінами внесеними Законом України від 17.11.2005 №3108), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тому застосування положень раніше діючого законодавства, а саме Законом СРСР «Про державні пенсії», Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» після втрати чинності актів або відповідних положень для розрахунку пенсій, призначених в період дії Закону 1058, суперечить п.1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України та ст. 58 Конституції України.

Позивач вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно ст.1 Закону № 1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст.7 № 1058-ІV принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Однією з позовних вимог, позивач просить визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію ОСОБА_1 по інвалідності профзахворювання в розмірі за віком на пільгових умовах і в пільговому розмірі з 01.01.1992 по теперішній час, з застосуванням нормативно - правових актів: ст.2, п. "а" ст. 9, ч.3 ст. 13, пунктів "а", "б" ст. 14, ст. 53, ч. 3 ст. 55 Закону СРСР "Про державні пенсії" із застосуванням списку №1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1010100а затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 : пунктів "в", "д", "і" ст. 67, ст. 71, ст.73, ст. 125 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" №1480-І, ст. 19, ч. 2, ч.6 ст. 29, ст. 98 Закону України №1788-ХІІ в редакції від 05.11.1991, ч.3 абз. 10 ст. 24, ст. 25, ст. 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV, з урахуванням коефіцієнта середньої зарплати - 4,2638 згідно довідки про заробітну плату №161 від 1989 (при обчислення пенсії врахувати середній заробіток про професії прохідник згідно вимоги ч.6 ст. 29 Закону України №1788-ХІІ), з урахуванням коефіцієнта страхового стажу - 1,3061.

Суд зазначає те, що захист прав позивача, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може відбуватись, виключно, внаслідок визнання відповідних рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

За відсутності протиправних рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відсутня одна з необхідних, визначених частиною 1 статті 5 КАС України умов, для судового захисту порушених прав позивача.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.11.2018р. у справі №806/3099/17.

Слід зважити на те, що для зобов`язання особи вчинити дію необхідна одночасна сукупність таких умов: існування у особи правомірного обов`язку вчинити конкретну дію та відмова її таку дію вчинити (активна поведінка) або невчинення цієї дії взагалі (пасивна поведінка).

Відповідач як орган Пенсійного фонду здійснює свою діяльність на підставі Конституції України та законів і інших нормативно-правових актів у галузі пенсійного забезпечення та державного пенсійного страхування громадян. Саме цими нормативно-правовими актами визначено підстави, процедуру та повноваження відповідача при призначенні та перерахунку пенсій, його права та обов`язки.

У періоді, зазначеному у позовній заяві, відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, зокрема, Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-XII) та Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV).

Обидва ці Закони містять положення про призначення та перерахунок пенсії громадянам на підставі звернень цих громадян та документів пенсійної справи (ст.ст.7, 80, 84, 98, 102 Закону №1788-XII, ст.ст.16, 44, 45 Закону №1058-IV).

Таким чином, обов`язок органу пенсійного фонду призначити пенсію чи перерахувати її, чи окремо обчислити розмір пенсії або стаж для призначення (перерахунку) пенсії переважно залежить від активної поведінки громадянина, від його волевиявлення у вигляді звернення до органу пенсійного фонду в установленому законодавством порядку із відповідною заявою.

Так, частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Дане положення узгоджується також з нормами п.4.3 Порядку № 22-1, відповідно до яких не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, прийняттю рішення органом Пенсійного фонду передує певна процедура розгляду поданої заявником заяви, спрямована на перевірку правильності оформлення поданих документів та їх достатності. Більше того, законодавством надано право уповноваженому органу вимагати, в тому числі, від заявника дооформлення поданих при зверненні документів та подання додаткових відомостей, необхідних для прийняття вмотивованого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуто заяву позивача щодо перерахунку пенсії починаючи з 1992 року та прийнято рішення оформлене листом від 02.03.2020 за №643-460/Б-02/8-2100/20, відповідно до якого позивачу повідомлено, що застосування положень раніше діючого законодавства, а саме Закону СРСР «Про державні пенсії», Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», Закону України «Про пенсійне забезпечення» після втрати чинності актів або відповідних положень для розрахунку пенсій, призначених в період дії Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (набув чинності 01.01.2004,), суперечить п.1,2 ст. 5 Цивільного кодексу України та ст. 58 Конституції України.

Вказане рішення прийнято відповідачем без дотримання встановленої чинним законодавством процедури розгляду заяв та документів, які мають суттєве значення при призначенні чи відмові у призначенні пенсії. Отже, відповідачем було допущено суттєві порушення, які самі по собі нівелювали правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний страховий стаж на призначення пенсії.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду України перерахувати позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_1 , суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Разом з тим, у зв`язку з встановленням судом факту невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку закріплених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком №22-1, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, вбачається необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути повтонно заяву ОСОБА_1 від 04.02.2020 про перерахунок пенсії та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням матеріалів пенсійної справи позивача.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 р. у справі № 132/3485/16-а, від 26.06.2018 р. у справі № 211/5254/16-а.

Приписами ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність допущеної бездіяльності та не прийняття рішення, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме по 420,40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо не прийняття за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.02.2020 рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 04.02.2020 про перерахунок пенсії згідно вимог раніше діючого і чинного пенсійного законодавства та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112030100