Рішення № 90202880, 18.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/84/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пуленко М.І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Фесенко Ю.О.,

представника відповідача (Національної поліції України) – Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (надалі - відповідач, ДЗЕ НПУ) та з урахуванням заяви від 17.04.20 про уточнення позовних вимог /т. 2, а.с. 49-53/ просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 5.12.2019 №411о/с щодо звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 9.12.2019;

зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області;

зобов`язати ДЗЕ НПУ вчинити дії щодо включення ОСОБА_1 до наказу ДЗЕ від 6.11.2019 №365 о/с "По особовому складу", яким відповідно до статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" прийнято рішення про переведення для подальшого проходження до Департаменту стратегічних розслідувань НПУ відповідних працівників;

зобов`язати ДЗЕ НПУ вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 згідно наказу ДЗЕ від 6.11.2019 №365 о/с "По особовому складу" до Департаменту стратегічних розслідувань НПУ на посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань у Полтавській області;

стягнути з ДЗЕ НПУ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що його безпідставно звільнено із займаної посади з огляду на ліквідацію та скорочення штатів ДЗЕ НПУ, адже відповідно до проекту наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 6.11.2019 №31 о/с вирішено призначити такого, що прибув у порядку переведення з ДЗЕ НПУ, капітана поліції ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Полтавській області, проте умови даного наказу з невідомих для позивача причин не були реалізованими. На переконання позивача, у спірних відносинах мало місце перетворення одного структурного підрозділу (ДЗЕ НПУ) в інший (Департамент стратегічних розслідувань НПУ), а відтак факт ліквідації державного органу - відсутній, внаслідок чого звільнення позивача з публічної служби за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" є незаконним.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 49-59/.

Свою позицію мотивував посиланням на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2.09.2019 №841 "Про ліквідацію територіального органу Національної поліції" визначено ліквідувати, як юридичну особу публічного права, Департамент захисту економіки Національної поліції України, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Позивача 2.10.2019 письмово попереджено про ліквідацію ДЗЕ НПУ і наступне припинення служби та вивільнення. При цьому, за твердженням представника відповідача, Закон України "Про Національну поліцію" не зобов`язує роботодавця пропонувати поліцейському рівнозначні посади при скороченні штатів з огляду на ліквідацію територіального органу поліції.

Натомість, 4.11.2019 на адресу Департаменту стратегічних розслідувань (надалі - ДСР) НПУ надійшло подання начальника управління стратегічних розслідувань в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Полтавській області ДСР НПУ разом з рапортом ОСОБА_1 , який того ж дня погоджений начальником 2-го відділу 2-го управління ДСР НПУ та начальником ДСР НПУ.

Однак, 2.12.2019 на адресу управління стратегічних розслідувань в Полтавській області надійшов висновок Полтавського управління Департаменту внутрішньої безпеки від 27.11.2019 №2681/42-16/01-19 щодо недоцільності переміщення ОСОБА_1 на посаду в ДСР НПУ. Після отримання негативного висновку ДВБ НПУ на переведення Фокіна І.В. ДСР НПУ чи будь які інші органи НПУ з листами про переведення позивача не звертались.

За відсутності у ДЗЕ НПУ правонаступника та з огляду на скорочення усіх штатів відповідач вважав, що позивача правомірно звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Національна поліція України, залучена до участі у справі в якості співвідповідача ухвалою суду від 25.03.2020, надала відзив, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити /т. 2, а.с. 29-32/. Зазначив, що ДЗЕ НПУ був окремою від НПУ юридичною особою, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №830 як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції та юридична особа публічного права. Позивач перебував у трудових відносинах з ДЗЕ НПУ, на якого покладено обов`язок щодо забезпечення дотримання процедури звільнення з огляду на ліквідацію та скорочення штатів; Національна поліція України не є правонаступником Департаменту, а тому на неї не може бути покладений обов`язок щодо працевлаштування позивача.

3. Інші заяви учасників справи.

25.03.20 до суду надійшла відповідь на відзив /т. 1, а.с. 129-245/, у якій представник позивача наголошувала на безпідставності звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за скороченням штатів та невиконанні відповідачем вимог статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" в частині призначення позивача на іншу посаду у структурі ДСР НПУ.

12.05.20 судом одержано відзив ДЗЕ НПУ на заяву позивача про уточнення позовних вимог /т. 2, а.с. 65-74/, у якій представник відповідача наголошував на неможливості переведення позивача до ДСР НПУ з огляду на недотримання вимог статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" щодо надання згоди начальника Департаменту стратегічних розслідувань на подальше проходження Фокіним І.В. служби у даному органі поліції.

13.05.2020 до суду надійшли додаткові пояснення НПУ на заяву про уточнення позовних вимог /т. 2, а.с. 91-96/, у яких представник відповідача наголошувала на тому, що ДЗЕ НПУ остаточно не ліквідований, а ДСР НПУ є окремим територіальним органом Національної поліції, що не визначений правонаступником ДЗЕ НПУ, з урахуванням чого підстави для працевлаштування позивача до ДСР НПУ відсутні.

2.06.2020 до суду надійшли письмові пояснення ДСР НПУ, що залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів протокольною ухвалою суду від 13.05.20. У вказаних поясненнях представник третьої особи наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог /т. 2, а.с. 132-136/. При цьому звертав увагу на відсутність підстав для переведення позивача до ДСР НПУ з огляду на ненадання згоди на переведення ДВБ НПУ.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.01.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 20.02.20 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.20 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Національну поліцію України та на цій підставі відкладено підготовче засідання на 16.04.20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.20 заяву представника позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять календарних днів, відкладено підготовче засідання на 13.05.20.

У підготовчому засіданні 13.05.20 задоволено клопотання ДЗЕ НПУ та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ДСР НПУ. У зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи підготовче засідання відкладено на 3.06.20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 3.06.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.06.20 позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Національної поліції України проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представники ДЗЕ НПУ та ДСР НПУ надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Обставини справи

ОСОБА_1 з 1.08.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 8.09.2017 - на посаді оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ /т. 1, а.с. 80-84/.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2.09.2019 № 841 "Про ліквідацію територіального органу Національної поліції" визначено ліквідувати, як юридичну особу публічного права Департамент захисту економіки, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Пунктом 2 вказаної постанови доручено Національній поліції забезпечити здійснення функцій і повноважень Департаменту захисту економіки, що ліквідується. Зазначена постанова набула чинності 21.09.2019 /т. 1, а.с. 65-66/.

23.09.19 Національною поліцією України виданий наказ №939 "Про утворення ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки", на підставі якого вирішено утворити ліквідаційну комісію юридичної особи публічного права - Департаменту захисту економіки Національної поліції України (ідентифікаційний номер 40111732) /т. 1, а.с. 67/.

Національною поліцією України 26.09.19 виданий наказ №959 "Про внесення змін до структури та штатів Національної поліції України", на підставі якого внесено зміни до Структури територіальних органів поліції, затвердженої наказом Національної поліції України від 6.11.2015 №1 (зі змінами), виключивши з підпункту 27 позицію "Департамент захисту економіки (у складі кримінальної поліції)" /т. 1, а.с. 62/.

ДЗЕ НПУ виданий наказ №755 "Про затвердження персонального складу комісії з ліквідації Департаменту захисту економіки" від 27.09.19, яким затверджено персональний склад ліквідаційної комісії юридичної особи публічного права Департаменту захисту економіки Національної поліції України /т. 1, а.с. 68/.

30.09.19 ДЗЕ НПУ виданий наказ №758, яким затверджено План заходів з ліквідації Департаменту захисту економіки /т. 1, а.с. 69-79/.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент захисту економіки Національної поліції України з 30.09.19 перебуває в стані припинення /т. 1, а.с. 127-132/.

2.10.2019 капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ попереджено про наступне звільнення зі служби в поліції після закінчення двомісячного строку з моменту одержання персонального попередження за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" /т. 1, а.с. 69/.

На адресу ДСР НПУ 4.11.2019 надійшло подання начальника управління стратегічних розслідувань в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Полтавській області ДСР НПУ разом з рапортом Фокіна І.В. від 28.10.19, що 4.11.2019 погоджений начальником 2-го відділу 2-го управління ДСР НПУ та начальником ДСР НПУ /т. 1, а.с. 172, 173/.

Листом від 5.11.2019 вих.№109/55/01-2019 ДСР НПУ зверталось до Голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НПУ щодо звільнення співробітників управління захисту економіки у Полтавській області задля їх переведення для подальшого проходження служби до ДСР НПУ /т. 2, а.с. 141-146/. На стор. 4 даного листа зазначений капітан поліції Фокін І.В., оперуповноважений відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області /т. 2, а.с. 144/.

Наказом ДЗЕ НПУ від 6.11.2019 №365 о/с відповідно до статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань НПУ 59 співробітників управління захисту економіки у Полтавській області ДЗЕ НПУ, серед яких позивач відсутній /т. 1, а.с. 154-167/.

Наказом ДСР НПУ від 6.11.2019 №31 о/с згадані працівники призначені на відповідні посади в управлінні стратегічних розслідувань у Полтавській області як такі, що прибули в порядку переведення з ДЗЕ НПУ /т. 1, а.с. 132-153/. Позивач серед переліку працівників відсутній.

Щодо переведення позивача для проходження служби до ДСР НПУ судом встановлено, що 2.12.2019 на адресу ДСР НПУ надійшов лист Полтавського управління ДВБ НПУ від 27.11.19 вих.№2681/42-16/01-19, за змістом якого ДВБ НПУ прийнято рішення вважати за недоцільне переведення ОСОБА_1 для проходження служби до ДСР НПУ /т. 2, а.с. 140/. На неодноразову вимогу суду надати пояснення, відомості разом з їх документальним підтвердженням щодо підстав прийняття такого рішення відповідачами, третьою особою, а також ДВР НПУ вимоги суду залишені не виконаними.

5.12.2019 ДЗЕ НПУ виданий наказ №411 о/с, яким капітана поліції Фокіна І.В., оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ звільнено зі служби в поліції з 9.12.2019 за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" /т. 1, а.с. 60/.

Не погодившись з цим наказом, позивач оскаржив його до суду.

Джерела права

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 2.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII).

Пунктом 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачено, що переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Частинами восьмою та дев`ятою цієї ж статті визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення; переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

У силу статті 68 Закону №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Оцінка судом обставин справи

У цій справі позивач звільнений зі служби у поліції з огляду на ліквідацію органу, у якому він проходив службу, - ДЗЕ НПУ.

Мотивуючи правомірність звільнення позивача зі служби у поліції відповідач стверджував про те, що ОСОБА_1 завчасно повідомлено про майбутнє звільнення, у спірних відносинах мала місце ліквідація ДЗЕ НПУ зі скороченням усіх штатних посад цього органу та вивільненням працівників, переведення позивача для проходження служби до ДСР НПУ не погоджено ДВР НПУ, а до моменту звільнення позивача зі служби жодний інший орган Національної поліції не звернувся щодо надання згоди на працевлаштування позивача.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з такого.

Верховний Суд України в постановах від 4.03.2014 (справа №21-8а14), від 27.05.2014 (справа №21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14), від 19.01.2016 (справа №810/1783/13-а) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає зобов`язання, а зобов`язує роботодавця (державний орган) працевлаштувати працівників ліквідованої установи.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у численних рішеннях Верховного Суду (зокрема, постанови від 4.10.2018 у справі №825/3752/15-а, від 26.09.2019 у справі №806/405/17, від 6.05.2020 у справі №821/3731/15-а).

У контексті даного спору суд, враховує вищенаведені висновки Верховного Суду на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та зазначає, що хоча постановою Кабінету Міністрів України від 2.09.2019 №841 "Про ліквідацію територіального органу Національної поліції" визначено ліквідувати, як юридичну особу публічного права Департамент захисту економіки, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, пунктом 2 цієї ж постанови доручено Національній поліції забезпечити здійснення функцій і повноважень Департаменту захисту економіки, що ліквідується.

Згадана постанова Уряду не містить обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій Департаменту захисту економіки, натомість у пункті 2 цього нормативно-правового акта прямо передбачено, що забезпечення здійснення функцій і повноважень Департаменту захисту економіки доручено Національній поліції України.

Отже, у спірних відносинах фактично має місце реорганізація міжрегіонального територіального органу Національної поліції, а не його ліквідація.

Доводи відповідача про те, що у тексті рішення Уряду зазначено саме про ліквідацію Департаменту захисту економіки як юридичної особи публічного права суд оцінює критично, адже цим рішенням Кабінет Міністрів України не обумовив доцільність відмови від виконання завдань та функцій ДЗЕ НПУ.

Посилання відповідача на виступ Прем`єр-Міністра України на засіданні Уряду 2.09.2019 щодо необхідності створення Служби фінансових розслідувань замість Департаменту захисту економіки суд визнає необґрунтованими, оскільки такий виступ не є нормативно-правовим актом.

Більш того, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 9.10.2019 №867 утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент стратегічних розслідувань.

Порівняльний аналіз змісту Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом НПУ від 7.11.2015 №81 (у редакції наказу від 22.07.19 №738) /т. 2, а.с. 98-101/ та Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом НПУ від 23.10.19 №1077 /т. 2, а.с. 104-109/ свідчить про те, що завдання та функції цих органів хоча і не є тотожними, загалом стосуються виконання подібних повноважень. Зокрема, завдання обох органів полягають у реалізації повноважень Національної поліції щодо боротьби зі злочинністю у сферах власності, органах державної влади та місцевого самоврядування, протидія корупційним правопорушенням, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Враховуючи вищезазначене, визначальним для вирішення даного спору, на переконання суду, є та обставина, що переважна більшість співробітників Департаменту захисту економіки були переведені до Департаменту стратегічних розслідувань. Зокрема, на підставі наказів ДЗЕ НПУ від 6.11.2019 №365 о/с та ДСР НПУ від 6.11.2019 №31 о/с 59 співробітників управління захисту економіки в Полтавській області переведені для проходження служби в управлінні стратегічних розслідувань у Полтавській області /т. 1, а.с. 132-153, 154-168/.

Верховний Суд у пункті 41 постанови від 28.11.19 у справі №816/353/17 та пункті 24 постанови від 27.05.20 у справі №826/10272/17 зауважив, що у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені. Водночас сам лише факт скорочення посад не тягне безумовного звільнення, оскільки відповідно до приписів статті 65 Закону №580-VII скорочення посади, яку обіймає поліцейський, є однією з підстав його переведення на рівнозначну або нижчу посаду, а частиною другою статті 68 вказаного Закону передбачено можливість призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.10.19 звернувся на ім`я начальника ДСР НПУ із рапортом про призначення на посаду оперуповноваженого 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Полтавській області /т. 1, а.с. 172/. Даний рапорт погоджено начальником 2-го відділу 2-го управління ДСР НПУ, начальником УСР в Полтавській області, а начальником ДСР НПУ на рапорті проставлена віза від 4.11.2019 "До наказу" /т. 1, а.с. 172/. До рапорту додано подання начальника УСР в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 на вищезгадану посаду /т. 1, а.с. 173/.

Суд враховує, що листом від 5.11.2019 вих.№109/55/01-2019 ДСР НПУ звернувся до Голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НПУ щодо звільнення співробітників управління захисту економіки у Полтавській області задля їх переведення для подальшого проходження служби до ДСР НПУ /т. 2, а.с. 141-146/. На стор. 4 даного листа зазначений капітан поліції Фокін І.В., оперуповноважений відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області /т. 2, а.с. 144/.

Водночас позивача не було включено до наказів ДЗЕ НПУ від 6.11.2019 №365 о/с та ДСР НПУ від 6.11.2019 №31 о/с, якими для проходження подальшої служби в управлінні стратегічних розслідувань в Полтавській області переведені 59 співробітників управління захисту економіки у Полтавській області.

Суд неодноразово постановляв ухвали про витребування від відповідачів, третьої особи, а також ДВБ НПУ інформації разом з її документальним підтвердженням щодо підстав відмови у переведенні позивача для проходження подальшої служби у ДСР НПУ.

На виконання вимог суду надано копію листа Полтавського управління ДВБ НПУ від 27.11.19 №2681/42-16/01-19, яким повідомлялось про недоцільність переміщення позивача на посаду до управління стратегічних розслідувань /т. 1, а.с. 174/. Однак, жодних мотивів прийняття такого рішення цей лист не містить. Не повідомлені такі мотиви й на неодноразові вимоги суду.

Суд враховує, що в силу приписів пункту 8 розділу ІІІ Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом НПУ від 9.11.2015 №83 (у редакції наказу від 31.07.19 №765) /т. 2, а.с. 55-60/, до функцій ДВБ НПУ віднесено надання довідкової інформації у вигляді рекомендацій по суті рішення про доцільність призначення кандидатів на посади в органах Національної поліції.

Отже, висновок ДВБ НПУ носить рекомендацій характер.

До того ж, суд акцентує увагу на тому, що виконання вимог закону та реалізація права особи на працю не може ставитись у залежність від дотримання роботодавцем положень внутрішніх підзаконних нормативно-правових актів.

А відтак, відсутність на дату видання вищезгаданих наказів від 6.11.2019 рекомендації ДВБ НПУ щодо можливості переведення позивача на службу до ДСР НПУ у будь якому випадку не може бути визнана судом у якості достатньої підстави для звільнення позивача зі служби у поліції.

Так само, отримання негативної рекомендації не може свідчити про неможливість подальшого використання ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції, адже така рекомендація жодним чином не мотивована.

При цьому посилання відповідачів на норми Положення ДВБ НПУ, якими передбачено надання рекомендації без її мотивування суд визнає безпідставними, адже наведене є грубим порушенням принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Необґрунтованими суд визнає доводи відповідачів про відсутність згоди начальника ДСР НПУ на подальше проходження Фокіним І.В. служби у структурі даного Департаменту.

При цьому суд виходить з того, що рапорт позивача від 28.10.19 погоджено начальником 2-го відділу 2-го управління ДСР НПУ, начальником УСР в Полтавській області, до рапорту додано подання начальника УСР в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 на посаду, а начальником ДСР НПУ на рапорті проставлена віза від 4.11.2019 "До наказу" /т. 1, а.с. 172-173/.

Таким чином, прийняття позивача на службу до ДСР НПУ було погоджено як керівниками управління стратегічних розслідувань в Полтавській області, так і безпосередньо керівником ДСР НПУ. Відкликання погодження чинним законодавством не передбачено, а посилання третьої особи на передчасність прийняття рішення про погодження переведення позивача на службу в ДСР НПУ суд визнає безпідставними, адже наведене свідчить про непослідовність суб`єкта владних повноважень у своїх діях.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу на такі обставини.

Залученою до матеріалів справи довідкою ліквідаційної комісії ДЗЕ НПУ від 23.01.20 підтверджено, що позивачу перед звільненням вакантні посади не пропонувались, оскільки наказом НПУ від 26.09.19 №959 у ДЗЕ НПУ скорочено всі посади /т. 1, а.с. 171/.

При цьому відповідач у ході розгляду справи стверджував про те, що для позитивного вирішення питання про переведення поліцейського у зв`язку зі скороченням штатів обов`язковою є наявність у сукупності таких умов: подання поліцейським рапорту про призначення на посаду, внесення подання прямим керівником про призначення, згода начальника територіального органу Національної поліції на подальше проходження служби.

Разом з цим Верховний Суд у постанові від 22.04.20 у справі №814/2551/16 зазначив, що приписами частини третьої статті 68 Закону №580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

З системного аналізу вищевказаної норми Закону №580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з урахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

У постановах від 11.09.19 у справі №826/8324/18 та від 3.04.2020 у справі №360/2251/19 Верховний Суд зазначив, що однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Такий обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому про можливість та доцільність субсидіарного застосування до спірних відносин вищезгаданих положень КЗпП України йдеться у постановах Верховного Суду від 25.07.18 у справі №814/600/17 та від 22.04.20 у справі №814/2551/16.

Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з урахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

А оскільки позивачу перед звільненням вакантні посади в інших органах Національної поліції не пропонувались, що визнано відповідачем, суд констатує, що роботодавцем у спірних відносинах не дотримано процедуру звільнення поліцейського зі служби в поліції з підстави скорочення штатів ДЗЕ НПУ.

До того ж, суд враховує, що позивач є учасником бойових дій, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію посвідчення серії МВ №022573 /т. 1, а.с. 13/. А відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивача звільнено незаконно, а тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДЗЕ НПУ від 5.12.2019 №411о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 9.12.2019.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, позивача належить поновити на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме - посаді оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області.

Водночас зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт подання позивачем рапорту про його переведення для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань, погодження цього рапорту у визначеному законом порядку та надання згоди керівником ДСР НПУ на проходження позивачем служби, суд, з метою виконання завдань адміністративного судочинства, зважаючи на скорочення усіх штатних посад ДЗЕ НПУ, задля належного та ефективного захисту прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9, пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, статей 43, 55 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 на службу до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

При цьому суд зауважує, що захист прав позивача у обраний ним спосіб є неможливим, оскільки наказ ДЗЕ НПУ від 6.11.2019 №365 о/с, як індивідуальний правовий акт, вичерпав свою дію фактом його реалізації (прийняття на службу у ДСР НПУ зазначених у ньому поліцейських).

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6.04.2016 №260 (далі - Наказ №260).

Відповідно до абзацу першого пункту 6 Розділу ІІІ Наказу №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Пунктом 9 Розділу І Наказу №260 визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Залученою до матеріалів справи довідкою про доходи від 15.01.20 №11 підтверджено, що середньоденна заробітна плата позивача на дату звільнення зі служби в поліції становила 388,98 грн, а середньомісячна - 11475,03 грн /т. 1, а.с. 169/.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становитиме 75073,14 грн (193 календарні дні х 388,98 грн).

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Отже, Департамент захисту економіки Національної поліції України, як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 11475,03 грн належить допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, оскільки він є учасником бойових дій.

Натомість позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн /т. 1, а.с. 183/.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 10.12.2019 №10/12/19, акта від 3.02.2020 прийому-передачі наданих юридичних послуг, розрахунку суми гонорару від 3.02.2020, квитанцій від 10.12.2019 №12 та від 27.12.2019 №14 /т. 1, а.с. 184-188/, ордера від 3.01.2020 серії ВІ №1004515, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.04.2019 /т. 1, а.с. 9, 10/.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Дослідивши надані позивачем копії документів, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Фесенко Ю.О. правової допомоги ОСОБА_1 , що полягала у консультуванні зі спірних питань, складенні на направленні адвокатського запиту, підготовки та подання позовної заяви, клопотань.

Визначена позивачем та адвокатом вартість послуг у розмірі 5000,00 грн є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.

Відповідачами не спростовано, що відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи, є завищеними тощо.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що передумовою для виникнення спору є прийняття відповідачем протиправного рішення про звільнення позивача зі служби в поліції, суд вважає за необхідне стягнути понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДЗЕ НПУ повністю.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 5 грудня 2019 року №411о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 9 грудня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області з 9 грудня 2019 року.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 75073,14 грн (сімдесят п`ять тисяч сімдесят три гривні чотирнадцять копійок).

Зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 на службу до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Полтавській області з 9 грудня 2019 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 11475,03 грн (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень три копійки).

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач (боржник): Департамент захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40111732; вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення", підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 2 липня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба