Рішення № 90201297, 30.06.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. м. РівнеСправа № 918/88/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Паливна група "Оператор"

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення в сумі 1 362 542 грн. 78 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Котягін А.С. (ордер № 369027 від 29.01.2020 р.);

Від відповідача: Піц М.І. (ордер ВЛ 0000577979 від 10.02.2020 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Приватне підприємство "Паливна група "Оператор" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 1 362 542 грн. 78 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 березня 2018 року між Приватним підприємством "Паливна група "Оператор" та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" укладено договір № ДГ-0000141 поставки нафтопродуктів, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу товар - нафтопродукти на загальну суму 8 719 560 грн. 19 коп., що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за поставлені нафтопродукти у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 7.1. договору. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставлених нафтопродуктів у відповідача виник перед позивачем борг в сумі 457 629 грн. 89 коп.

Окрім того, позивачем у зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів нарахував також 840 688 грн. 77 коп. неустойки, 53 166 грн. 45 коп. 3% річних та 11 057 грн. 64 коп. інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

В судовому засіданні 30 червня 2020 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав та просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву та письмові заперечення на відповідь на позовну заяву, в яких останній проти задоволення позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідача не заперечує проти факту укладення договору № ДГ-0000141 поставки нафтопродуктів від 30 березня 2018 року та виникнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов останнього.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на позовну заяву категорично не згідний з нарахуванням позивачем 840 688 грн. 77 коп. неустойки, оскільки на думку останнього, саме неустойка не передбачена договором поставки нафтопродуктів.

Окрім того, відповідач не згідний з розрахунками позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат та наводить свої контр розрахунки.

Зважаючи на викладені обставини відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 30 червня 2020 року представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзив на позовну заяву та запереченнях, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заяви та клопотання у справі

24 лютого 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення № 393 від 06 лютого 2020 року про сплату відповідачем 457 629 грн. 90 коп. основного боргу.

28 лютого 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву. Окрім того, відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.

16 березня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію супровідного листа від 03 березня 2020 року, копії поштових квитанцій та витяг з веб-сайту Укрпошти.

23 березня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла в порядку ст. 166 ГПК України відповідь на відзив відповідача.

06 квітня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 167 ГПК України надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

18 травня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про витрати пов`язані з розглядом справи.

18 травня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить долучити до матеріалів справи копію витягу від 06 квітня 2020 року з Єдиного державного реєстру МВС, копію поштового конверта та витягу з веб-сайту Укрпошти, оригінал поштової накладної про надсилання копії клопотання відповідачу.

26 травня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст. 170 ГПК України.

Суд розцінює вказану заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 13 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що заява подана після передбаченого ГПК України строку, суд не приймає до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

04 червня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду письмових пояснень позивача.

09 червня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли доповнення до заяви про витрати пов`язані із розглядом справи.

23 червня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

24 червня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

27 травня 2020 року та 25 червня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено, що вказані письмові пояснення відповідають вимогам ст. 170 ГПК України.

Суд розцінює вказані письмові пояснення позивача як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 13 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що письмові пояснення подані після передбаченого ГПК України строку, суд не приймає до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в письмових поясненнях № б/н від 29 січня 2020 року, а саме вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 457 629 грн. 89 коп., 840 688 грн. 77 коп. неустойки, 53 166 грн. 45 коп. 3% річних та 11 057 грн. 64 коп. інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/88/20, визначено здійснювати розгляд справи за загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2020 року відкладено підготовче засідання на 02 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 березня 2020 року поновлено Приватному підприємству "Агро-Експрес-Сервіс" пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позов та відкладено підготовче засідання у справі на 16 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 березня 2020 року відкладено підготовче засідання у справі на 23 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 23 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13 квітня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/88/20 за позовом Приватного підприємства "Паливна група "Оператор" до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення в сумі 1 362 542 грн. 78 коп. та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 травня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 травня 2020 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 09 червня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09 червня 2020 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 30 червня 2020 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Між Приватним підприємством "Плавна група "Оператор" (далі - продавець) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - покупець) укладено договір № ДГ-000041 від 30 березня 2018 року про поставку нафтопродуктів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар - нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно до п. 2.2. загальна кількість товару становить кількість товару поставленого на підставі цього договору, протягом терміну його дії, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та розрахунками коригування кількісних показників до них.

Товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом десяти днів з моменту оплати (п. 4.1. договору).

Пунктом 5 договору сторонами обумовлену, що ціна та вартість товару встановлюється виставленим рахунком на оплату, або видатковою накладною на кожну окрему партію поставки товару.

Загальну вартість товару становить сума вартості товару поставленого на підставі цього договору, протягом терміну його дії, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та розрахунками коригування вартісних показників до них.

Ціна та вартість товару за даним договором зазначена з урахуванням ПДВ.

Згідно до п. 6.1. договору поставка здійснюється на умовах відтермінування оплати не більше 30 календарних днів, включаючи дату поставки.

Відповідно до п.п. 7.1. та 7.2. договору покупець здійснює оплату продавцю по ринковій ціні на дату оплати згідно виставленого рахунку на оплату партії поставки товару, рахунок виставляється на оплату не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару. В разі непроведення покупцем повної оплати за поставлену партію товару до зазначеного в рахунку кінцевого терміну, продавець може скоригувати ціну поставленої партії товару відповідно до цінової ситуації на ринку нафтопродуктів, а покупець несе відповідальність згідно п. 10.1. даного договору, оскільки його заборгованість вважається протермінованою.

Вид розрахунків безготівковий.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством (п. 8.2. договору).

Пунктом 10 договору сторони погодили наступне, за порушення термінів оплати партії поставки товару згідно п. 7.1. даного договору, покупець дає згоду продавцю збільшити ціну поставленої партії товару на 3 коп./л., або на 36 грн./тонна за кожний календарний протермінований день. Сума доплати за протермінування виставляється покупцю окремим рахунком. При цьому продавець виписує покупцю розрахунок коригування вартості поставленого товару, у зв`язку зі збільшенням ціни поставки. Заборгованість покупця перестає бути протермінованою після повного погашення заборгованості за поставлену партію товару.

Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді (п. 11.1 договору).

Згідно п. 9.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 8 719 506 грн. 19 коп.

У свою чергу відповідач прийняв поставлені нафтопродукти, що у свою чергу призвело до виникнення у останнього зобов`язання по здійсненні оплати по договору.

Однак, як зазначає позивач, відповідач взяте на себе зобов`язання по оплаті поставлені нафтопродукти виконував не належним чином, що у свою чергу призвело до виникнення боргу в сумі 457 629 грн. 89 коп.

Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача основний борг, неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за поставлені нафтопродукти.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів від 30 березня 2018 року № ДГ-0000141.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки нафтопродуктів № ДГ-0000141 від 30 березня 2018 року; копію видаткової накладної № 2313 від 14 грудня 2018 року; копію товарно-транспортної накладної від 14 грудня 2018 року № 141218/см/3; копію видаткової накладної № 2314 від 14 грудня 2018 року; копію товарно-транспортної накладної від 14 грудня 2018 року № 131218/нв/2; копію видаткової накладної № 2344 від 20 грудня 2018 року; копію товарно-транспортної накладної від 20 грудня 2018 року № 201218/нв/1/2; копію видаткової накладної № 2369 від 22 грудня 2018 року; копію товарно-транспортної накладної від 22 грудня 2018 року; копію видаткової накладної № 1 від 03 січня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 03 січня 2019 року № 0330119/см/1/1; копію рахунку на оплату № 185 від 19 лютого 2019 року; копію видаткової накладної № 28 від 08 січня 2019 року; копію товаротранспортної накладної від 08 січня 2019 року № 080119/см/1; копію рахунку на оплату № 186 від 19 лютого 2019 року; копію видаткової накладної № 247 від 13 лютого 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 13 лютого 2019 року № 120219/см/2; копія видаткової накладної № 293 від 21 лютого 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 21 лютого 2019 року № 210219/см/1; копію рахунку на оплату № 272 від 13 березня 2019 року; копію видаткової накладної № 349 від 13 березня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 01 березня 2019 року № 280219/см/2; копію рахунку на оплату № 353 від 29 березня 2019 року; копію видаткової накладної № 381 від 06 березня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 06 березня 2019 року № 060319/см/3; копію специфікації № 1 від 06 березня 2019 року; копію рахунку на оплату № 354 від 29 березня 2019 року; копію видаткової накладної № 398 від 14 березня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 14 березня 2019 року № 130319/СМ/2; копію специфікації № 2 від 14 березня 2019 року; копію рахунку на оплату № 355 від 29 березня 2019 року; копію видаткової накладної № 464 від 21 березня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 21 березня 2019 року № 200319/НВ/32; копію довіреності № 110/1 від 21 березня 2019 року; копію специфікації № 3 від 21 березня 2019 року; копію акту прийому-передачі товару № 1/05 від 03 травня 2019 року; копію рахунку на оплату № 548 від 03 травня 2019 року; копію видаткової накладної № 491 від 25 березня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 25 березня 2019 року № 250319/СМ/1; копію специфікації № 4 від 25 березня 2019 року; копію акту прийому-передачі товару № 2/05 від 03 травня 2019 року; копію рахунку на оплату № 549 від 03 травня 2019 року; копію видаткової накладної № 533 від 02 квітня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 02 квітня 2019 року № 010419/НВ/1/1; копію довіреності № 113/1 від 02 квітня 2019 року; копію специфікації № 5 від 02 квітня 2019 року; копію акту прийому-передачі товару № 3/05 від 03 травня 2019 року; копію рахунку па оплату № 550 від 03 травня 2019 року; копію видаткової накладної № 601 від 11 квітня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 11 квітня 2019 року № 100419/СМ/4; копію довіреності № 128/1 від 12 квітня 2019 року; копію специфікації № 6 від 10 квітня 2019 року; копію рахунку на оплату № 1597 від 10 травня 2019 року; копію видаткової накладної № 703 від 24 квітня 2019 року; копію товарно-транспортної накладної від 24 квітня 2019 року № 230419/СМ,/1; копію довіреності № 144 від 24 квітня 2019 року; копію специфікації № 7 від 24 квітня 2019 року; копію рахунку па оплату № 1598 від 24 травня 2019 року; копію податкової накладної від 14 грудня 2018 року № 112; копію податкової накладної від 14 грудня 2018 року № 113; копію податкової накладної від 20 грудня 2018 року № 141; копію податкової накладної від 22 грудня 2018 року № 157; копію податкової накладної від 03 січня 2019 року № 1; копію податкової накладної від 08 січня 2019 року № 18; копію податкової накладної від 13 лютого 2019 року № 29; копію податкової накладної від 21 лютого 2019 року № 65; копію податкової накладної від 01 березня 2019 року № 1; копію податкової накладної від 06 березня 2019 року № 23; копію податкової накладної від 14 березня 2019 року № 41; копію податкової накладної від 21 березня 2019 року № 89; копію податкової накладної від 25 березня 2019 року № 102; копію податкової накладної від 02 квітня 2019 року № 5; копію податкової накладної від 11 квітня 2019 року № 52; копію податкової накладної від 24 квітня 2019 року № 167; копію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03 березня 2019 року №1; копію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03 травня 2019 року № 2; копію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03 травня 2019 №3; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1651; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1652; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1653; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1654; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1655; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1656; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1657; копію рахунку на оплату від 30 жовтня 2019 року № 1658; копію рахунку на оплату від 05 листопада 2019 року № 1659; копію рахунку на оплату від 15 листопада 2019 року № 1660; копію рахунку на оплату від 27. січня 2020 року № 87; копію платіжного доручення № 1792 від 07 березня 2019 року; копію платіжного доручення № 4536 від 26 лютого 2019 року; копію платіжного доручення № 2078 від 22 березня 2019 року; копію платіжного доручення № 2077 від 22 березня 2019 року; копію платіжного доручення № 2313 від 29 березня 2019 року; копію платіжного доручення № 2495 від 17 квітня 2019 року; копію платіжного доручення № 2496 від 17 квітня 2019 року; копія платіжного доручення № 2497 від 17 квітня 2019 року; копія платіжного доручення № 2584 від 24 квітня 2019 року; копія платіжного доручення № 3101 від 03 травня 2019 року; копію платіжного доручення № 2795 від 03 червня 2019 року; копію платіжного доручення № 1440281756 від 18 липня 2019 року; копію платіжного доручення № 371 від 24 липня 2019 року; копію платіжного доручення № 370 від 24 липня 2019 року; копію платіжного доручення № 465 від 29 липня 2019 року; копію платіжного доручення № 478 від 02 серпня 2019 року; копію платіжного доручення № 660 від 14 серпня 2019 року; копію платіжного доручення № 1440282134 від 15 серпня 2019 року; копію платіжного доручення № 1295 від 10 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1351 від 15 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1336 від 15 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1365 від 16 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 5992 від 17 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1404 від 18 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1448 від 21 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1509 від 22 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1536 від 23 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1610 від 25 жовтня 2019 року; копію платіжного доручення № 1440282813 від 05 листопада 2019 року; копію платіжного доручення № 1440282916 від 15 листопада 2019 року; копію платіжного доручення № 1440282988 від 20 листопада 2019 року; копію платіжного доручення № 1440283048 від 22 листопада 2019 року; копію платіжного доручення № 3165 від 04 грудня 2019 року; копію платіжного доручення № 1440283708 від 13 грудня 2019 року; копію платіжного доручення № 393 від 06 лютого 2020 року; копію платіжного доручення № 1753 від 08 листопада 2019 року; копію платіжного доручення № 1440282917 від 15 листопада 2019 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці нафтопродуктів; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених нафтопродуктів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором поставки нафтопродуктів; факт виникнення основної заборгованості та нарахування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату (вказані документи підписані та не заперечені відповідачем) станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставлені нафтопродукти з урахуванням часткових оплат становить 457 629 грн. 89 коп.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 06 лютого 2020 року перераховано на рахунок позивача 457 629 грн. 90 коп. основної суми заборгованості.

Вказані обставини підтверджуються платіжним дорученням (копія якого знаходиться в матеріалах справи) № 393 від 06 лютого 2020 року.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що враховуючи повне погашення основної заборгованості за договором зобов`язання за ним є припиненими.

Отже, враховуючи наведені положення чинного процесуального законодавства та у зв`язку з погашенням Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" заборгованості, суд приходить до висновку про відсутність предмета спору у частині стягнення з відповідача 457 629 грн. 90 коп. основної заборгованості.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору провадження у справі № 918/88/20 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає закриттю.

Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді неустойки в сумі 840 688 грн. 77 коп., суд зазначає наступне.

В обґрунтування нарахування відповідачу суми неустойки, позивач зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача неустойки (збільшення вартості товару) на підставі п.п. 7.1., 10.1. договору є як міра відповідальності за несвоєчасну оплату відповідачем позивачу за поставлені партії товару, а не коригування вартості товару з врахуванням цінової ситуації на ринку нафтопродуктів.

Позивач посилається на наступні норми законодавства, а саме:

- частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, ненею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею с неустойка. що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

- відповідно до частин 1. 2 ст. 551 ЦК України - предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актам цивільного законодавства;

- згідно ч. 1 ст. 199 ГК України - виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу;

- відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України - господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції: оперативно-господарські санкції;

- частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач вважає, що зважаючи на вищенаведені норми законодавства, якими передбачено, що пеня є різновидом неустойки. а по ГК України - різновидом штрафної санкції, яка встановлюється сторонами в договорі і яку сторона договору сплачує іншій стороні за порушення умов договору щодо своєчасного виконання грошового зобов`язання, а також беручи до уваги те, що в договорі поставки сторони господарську санкцію за порушення відповідачем строків оплати поставленої партії товару визначили в п. 10.1. договору поставки, який називається відповідальність сторін, відповідно в даному випадку передбачене сторонами збільшення ціни поставленої партії товару на 3 коп/л. або 36 грн./тонна за кожний календарний протермінований день є саме господарською санкцією (неустойкою).

На думку позивача, в п.п. 7.1., 10.1. договору поставки розмежовані випадки коли збільшення ціни товару здійснюється як корегування ціни (перша частина другого речення п. 7.1., підстава корегування ціни - цінова ситуація на ринку нафтопродуктів) та коли збільшення ціни товару є господарською санкцією (друга частина другого речення п. 7.1 та п. 10.1, за якими підставою збільшення ціни товару є порушення відповідачем строків оплати партії поставленого товару).

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь останнього 840 688 грн. 77 коп. неустойки.

Вказані аргументи позивача суд оцінює критично з наступних обставин.

Відповідно до п.п. 7.1. та 7.2. договору покупець здійснює оплату продавцю по ринковій ціні на дату оплати згідно виставленого рахунку на оплату партії поставки товару, рахунок виставляється на оплату не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару. В разі непроведення покупцем повної оплати за поставлену партію товару до зазначеного в рахунку кінцевого терміну, продавець може скоригувати ціну поставленої партії товару відповідно до цінової ситуації на ринку нафтопродуктів, а покупець несе відповідальність згідно п. 10.1. даного договору, оскільки його заборгованість вважається протермінованою.

Пунктом 10 договору сторони погодили наступне, за порушення термінів оплати партії поставки товару згідно п. 7.1. даного договору, покупець дає згоду продавцю збільшити ціну поставленої партії товару на 3 коп./л., або на 36 грн./тонна за кожний календарний протермінований день. Сума доплати за протермінування виставляється покупцю окремим рахунком. При цьому продавець виписує покупцю розрахунок коригування вартості поставленого товару, у зв`язку зі збільшенням ціни поставки. Заборгованість покупця перестає бути протермінованою після повного погашення заборгованості за поставлену партію товару.

Отже, зважаючи вказані пункти договору, вбачається, що позивач має право збільшити ціну партії товару лише за наявності наступних елементів, а саме: наявність виписаного покупцю розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних щодо поставленого товару; наявність наданих покупцю відповідних рахунків зі зміненою сумою.

До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 74,77 ГПК України, які б підтверджували необхідність коригування ціни відповідної партії товару у зв`язку із зміною цінової ситуації на ринку, не долучено до матеріалів справи доказів реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних.

Окрім того, слід зазначити, що позивачем не надано суду докази направлення (виставлення) окремого рахунку відповідачу та отримання його останнім.

Щодо використання позивачем терміну неустойка, суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно до ст. 546 УК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Отже, пеня та штраф за договором - це різновиди неустойки (ст. 549 ЦК). А неустойка - один зі способів забезпечення виконання договірних зобов`язань (ст. 546 ЦК). Виходячи з вимог ст. 547 ЦК неустойка повинна бути оформлена в письмовій формі. Тому, якщо в договорі про неустойку чітко не зазначено, отже, сторони не домовлялися про її стягнення у випадку порушення договірних зобов`язань.

Суд зазначає, що умовами договору передбачено саме право збільшення продавцем (позивачем) ціни партії поставленого товару, що входить до складу збільшення суми заборгованості та не являється різновидом забезпечення зобов`язання та штрафною санкцією оскільки останнє не передбачено договором.

Отже, оскільки позивачем не дотримано вимог передбачених у п.п. 7.1., 10.1. договору, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 840 688 грн. 77 коп. неустойки відсутні.

Отже, з правовою позицією та аргументами позивача суд не погоджується та не приймає останні.

Щодо нарахування позивачем підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних за не проведення оплати по договору поставки нафтопродуктів, а саме 11 057 грн. 64 коп. інфляційних втрат та 53 166 грн. 45 коп. 3% річних, суд зазначає наступне.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат та 3 % річних.

При розрахунках сум 3% річних та інфляційних втрат суд керувався положеннями п.1 ст. 692 ЦК України та зазначає, що позивачем визначено невірні періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку суду сума 3% річних становить - 48 442 грн. 71 коп., інфляційних втрат - 494 грн. 06 коп.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд, долучено до матеріалів справи № 918/88/20.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягають наступні штрафні санкції, а саме 48 442 грн. 71 коп. 3% річних та 494 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Тому позов в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат слід задоволити частково.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає, що погоджується з останньою однак не приймає контр-розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат наведених у додаткових поясненнях від 24 червня 2020 року, оскільки контр-розрахунок не підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача.

Докази відхилені судом

Суд докази надані позивачем та відповідачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми штрафних санкцій, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 20 438 грн. 14 коп.

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 457 629 грн. 92 коп. основної заборгованості закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору, позивач не позбавлений права звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення сплаченого судового збору з бюджету.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 734 грн. 06 коп. пропорційно задоволеним позовними вимогами, покладається відповідача. Решта судового збору покладається на позивача.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат Котягін А.С., що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 14 січня 2020 року № 22/01/20.

18 травня 2020 року до канцелярії суду представником позивача подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

В якості доказі понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копія договору про надання правничої допомоги, рахунок № від 10 лютого 2020 року, платіжне доручення від 19 лютого 2020 року на суму 115 000 грн. коп., акт від 30 квітня 2020 року приймання-передачі виконаних робіт, посвідчення адвоката, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, квитанції з АЗС, акт від 29 травня 2020 року приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач заперечив проти такої суми витрат на правову допомогу у поданому до суду клопотанні.

Однак в силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, адвокат Котягін А.С. здійснював підготовку позову, збір доказів, необхідність у яких виникала в ході розгляду справи в суді, представництво інтересів позивача в судових засіданнях.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до заяви про витрати пов`язані із розподілом судових витрат у справі № 918/88/20, представник позивача просить суд розподілити наступні судові витрати, а саме: 115 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із прибуттям представника позивача у судові засідання (витрати на паливо).

Як вбачається з умов договору № 22/01/20 від 22 січня 2020 року про надання правової допомоги, предметом договору є підготовка позовної заяви та звернення до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних; представництво інтересів позивача у Господарському суді Рівненської області (ст. 1 договору про надання правової допомоги).

Статтею 5 договору про надання правової допомоги вбачається, що за надання правової допомоги визначеної п. 1.1. цього договору клієнт не пізніше 28 лютого 2020 року сплачує адвокату гонорар у розмірі 115 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що з аналізу договору № 22/01/20 від 22 січня 2020 року про надання правової допомоги не вбачається зобов`язання позивача (клієнта/замовника послуг) сплачувати адвокату витрати пов`язані із прибуттям у судові засіданні адвоката.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат пов`язаних із прибуттям представника (адвоката) у судові засідання.

Тому, суд не вбачає правових підстав для задоволення витрат пов`язаних із прибуттям представника позивача у судові засідання (витрат адвоката на пальне).

Отже, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 115 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що позивач свій обов`язок щодо доказування та подання належних і допустимих доказів у підтвердження здійснення витрат на правову допомогу виконав, а отже вказані витрати на суму 115 000 грн. 00 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи у сукупності, суд прийшов до висновку, що позов частково задоволенню, витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги підлягають задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 42 754 грн. 75 коп.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що 26 травня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з огляду на кількість помилок в допущених предстаником позивача при розрахунку сум позовних вимог, розмір заявленої в позовній заяві суми та задоволеної судом, категорію складності цієї справи та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, поданням відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат Приватного підприємства "Паливна група "Оператор" на професійну правничу допомогу до 30 000 грн. 00 коп., що відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Паливна група "Оператор" 457 629 грн. 92 коп. основного боргу - закрити.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Млинівський р-н., с. Ярославовичі, код. 30132761) на користь Приватного підприємства "Паливна група "Оператор" (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5-а, код. 37879602) 48 442 (сорок вісім тисяч чотириста сорок два) грн. 71 коп. - 3% річних, 494 (чотириста дев`яносто чотири) грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 06 коп. судового збору та 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2020 року.

Суддя Войтюк В.Р.