Рішення № 90201237, 02.07.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2020 Справа № 905/811/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інагротех», с. Пологи, Запорізька область

до відповідача: Фермерського господарства «Меркурій», с. Рубці, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, пені у сумі 23704,70грн, штрафу у розмірі 39600,00грн, 3% річних у сумі 276,88грн, всього 121581,58грн

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Інагротех», с. Пологи, Запорізька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фермерського господарства «Меркурій», с. Рубці, Лиманський район, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, пені у сумі 23704,70грн, штрафу у розмірі 39600,00грн, 3% річних у сумі 276,88грн, всього 121581,58грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 18.05.2020; судове засідання призначене на 10.06.2020 з подальшим оголошенням перерви до 02.07.2020.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судові засідання 10.06.2020 та 02.07.2020 представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином; правом на подання відзиву на позов не скористався; про причини неявки суд не повідомив; клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату не подавав.

Виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Інагротех» (постачальник) та Фермерським господарством «Меркурій» (покупець) був укладений договір №27/08-019/4, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця мінеральні добрива, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами договору, на суму згідно специфікацій до даного договору та видаткових накладних в цінах, визначених на момент поставки товару.

Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору або накладних, які є невід`ємними додатками даного договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору конкретний асортимент, кількість, дата поставки товару наведені в специфікаціях або накладній на поставку товару. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеному в цьому договорі.

Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору специфікації та накладні з поставки (відпуску) покупцю мінеральних добрив, є невід`ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору, умови поставок, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором (п.2.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Ціна та вартість товару узгоджується сторонами по кожній партії товару окремо в гривнях та валютному еквіваленті (комерційному курсу продажу євро за гривні на комерційному валютному ринку України на день укладення договору, (специфікації).

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно з Інкотермс у редакції 2010) – склад постачальника, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок (п.5.1 договору). Дата (термін, строк) поставки товару вказується в специфікаціях (п.5.3 договору). Постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені специфікаціями (п.5.4 договору).

За умовами п.6.2 договору у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на момент існування заборгованості.

При простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном (п.6.4 договору).

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст.259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років (п. 6.6. договору).

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності – до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором (п.9.1 договору).

В межах договору №27/08-019/4 від 27.08.2019 між сторонами було підписано специфікацію №1 від 27.08.2019, якою погоджено поставку товару – суперфосфат простий (гранульований): кількість – 22т, сума без ПДВ 165000,00грн/5871,89євро; сума з ПДВ складає 198000,00грн/7046,26євро, з яких ПДВ 20% - 33000,00грн/1174,38євро; підсумкова сума – 198000,00грн. Загальна сума специфікації складає 198000,00грн.

Відповідно до п.1.1 специфікації №1 від 27.08.2019 постачальник зобов`язується здійснити поставку замовленої партії товару не пізніше 24.09.2019.

Згідно п.1.3 специфікації №1 від 27.08.2019 оплата поставленої партії товару, що становить 198000,00грн, (валютний еквівалент на момент укладання специфікації 7046,26євро), здійснюється покупцем зі 100% передплатою (тобто з оплатою повної вартості товару до поставки) на умовах визначених договором, в наступний термін: до 04.09.2019.

Постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №142 від 27.08.2019 на суму 198000,00грн з ПДВ.

У виконання умов договору №27/08-019/4 від 27.08.2019 та специфікації №1 від 27.08.2019 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №139 від 30.08.2019 на суму 198000,00грн з ПДВ, який був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставленого товару, що підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній №139 від 30.08.2019.

Враховуючи приписи положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказана видаткова накладна приймається судом як така, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору №27/08-019/4 від 27.08.2019 та специфікації №1 від 27.08.2019 в частині поставки товару та прийняття його відповідачем.

У виконання умов договору №27/08-019/4 від 27.08.2019 та специфікації №1 від 27.08.2019 відповідачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти позивачу в якості оплати за поставлений товар на загальну суму 140000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №17 від 11.12.2019 на суму 50000,00грн, №316 від 27.12.2019 на суму 50000,00грн, №107 від 28.01.2020 на суму 30000,00грн, №110 від 29.01.2020 на суму 10000,00грн.

Отже відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019 на загальну суму 140000,00грн. Решта вартості поставленого товару у сумі 58000,00грн, станом на час розгляду справи відповідачем сплачена не була. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019 щодо остаточної оплати за поставлений товар у строки, встановлені п.1.3 специфікації №1 від 27.08.2019, позивач звернувся до відповідача з вимогою №10/03/1 від 10.03.2020 про сплату заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій, 3% річних. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар у встановлений в специфікації №1 від 27.08.2019 строк стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, пені у сумі 23704,70грн, штрафу у розмірі 39600,00грн, 3% річних у сумі 276,88грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що договір №27/08-019/4 від 27.08.2019 за своєю правовою природою є договором поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом позивач виконав господарські зобов`язання за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019 з поставки товару, в свою чергу відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019, сплативши 140000,00грн за поставлений товар.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар у визначений п.1.3 специфікації №1 від 27.08.2019 строк - до 04.09.2019. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, наявність якої відповідачем не спростовано.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, суд зауважує, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару у строк, встановлений в специфікації №1 від 27.08.2019, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 23704,70грн за період з 05.09.2019 по 17.04.2020, нарахованої на підставі п.6.2 договору №27/08-019/4 від 27.08.2019 та штрафу у розмірі 39600,00грн нарахованого на підставі п.6.4 договору №27/08-019/4 від 27.08.2019, суд зазначає таке.

Нарахування заявлених до стягнення в межах даного позову пені та штрафу зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлені до стягнення пеню та штраф позивачем нараховано на підставі п.п.6.2, 6.4 договору №27/08-019/4 від 27.08.2019, за умовами яких у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості; при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Розглядаючи позов в частині стягнення пені та штрафу, суд зауважує, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення в договорі одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Суд також зазначає, що п.п.6.2, 6.4 договору №27/08-019/4 від 27.08.2019, якими на покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь покупця пені та штрафу за прострочення строків оплати за поставлений товар, не оспорюється відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог ст.204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність вказаного правочину.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Як встановлено судом відповідач прийняв на себе зобов`язання прийняти та своєчасно здійснити оплату поставленого товару у строк встановлений п.1.3 специфікації №1 від 27.08.2019, а саме до 04.09.2019, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 05.09.2019.

Судом також встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Разом з тим аналіз умов договору №27/08-019/4 від 27.08.2019 свідчить про наявність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, про що встановлено п.6.6 договору, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України), з огляду на що суд дійшов висновку про відповідність позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої у сумі 23704,70грн за період з 05.09.2019 по 17.04.2020, приписам п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснено виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019 та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, з урахуванням часткових оплат, в межах заявленого періоду з 05.09.2019 по 17.04.2020 включно, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені за договором №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 23704,70грн підлягають задоволенню.

Перевіривши арифметичний розрахунок 20% штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача штрафу у сумі 39600,00грн за порушення строків оплати за поставлений товар.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період прострочення з 05.09.2019 по 17.04.2020 у сумі 276,88грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунок 3% річних арифметично є неправильним; разом з цим позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення у бік зменшення за період з 29.01.2020 по 17.04.2020.

Здійснивши перерахунок 3% річних за заявлені позивачем періоди, суд встановив, що 3% річних складають більшу суму ніж заявлена позивачем. Отже з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 3% річних у сумі 276,88грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять. Заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано, отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, про які останній зазначає в резолютивній частині позовної заяви, з причини їх недоведеності матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інагротех», с. Пологи, Запорізька область, до Фермерського господарства «Меркурій», с. Рубці, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, пені у сумі 23704,70грн, штрафу у розмірі 39600,00грн, 3% річних у сумі 276,88грн, всього 121581,58грн, задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій» (84411, Донецька область, Лиманський район, с. Рубці, вул. Шевченко, б.33, код ЄДРПОУ 32541508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інагротех» (70605, Запорізька область, с.Пологи, вул. Вербна, б.41, код ЄДРПОУ 41417259) заборгованість за договором поставки товару №27/08-019/4 від 27.08.2019 у розмірі 58000,00грн, пеню у сумі 23704,70грн, штраф у розмірі 39600,00грн, 3% річних у сумі 276,88грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 02.07.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України продовжується на строк дії такого карантину.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова