Ухвала суду № 90201157, 03.04.2020, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1403/17

Провадження № 1-кп/324/10/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2020 м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Іванченка М.В., при секретарі Савченко Н.В., за участю прокурора Диба Є.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника адвоката Вараниця О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України.

До суду захисником обвинуваченого адвокатом Вараниця О.О. було подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час досудового розслідування слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, припустив можливість впливу на свідків сторони обвинувачення зі сторони ОСОБА_1 та можливість залишити місце проживання та вчинити новий злочин. На стадії судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою провину у вчинених діяннях. Крім цього, на теперішній час ситуація в державі змінилася, в силу запровадження особливих заходів, припинено будь-яке сполучення, як внутрішнє, так і зовнішнє, тобто не має ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 знову зможе поїхати на заробітки в іншу державу. Перебуваючи під вартою під час карантину, обвинувачений ОСОБА_1 ризикує заразитися сучасним вірусом, тому перебування під вартою унеможливить надання йому гідної медичної допомоги. Перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, обвинувачений ОСОБА_1 зможе отримати, з одного боку медичне забезпечення, з іншого, перебуваючи під контролем поліції, він буде позбавлений можливості вчинити новий злочин. Крім цього, доцільність такого запобіжного заходу захисник обґрунтовує тим, що обвинувачений до моменту арешту неофіційно працював, має постійне місце проживання, до складу його сім`ї входить мати.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника, прокурор заперечив проти його задоволення.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання захисника адвоката Вараниця О.О. про зміну запобіжного заходу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості і тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, за вчинення яких йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, раніше судимий, має постійне місце проживання, проживає разом із матір`ю, зазначені обставини свідчать про наявності у нього певних соціальних зв`язків.

При вирішенні клопотання захисника обвинуваченого, суд ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння та звертає увагу на те, що на даний час до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою, який відповідно до ст.183 КПК України застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Разом цим, суду не наведено жодних доказів того, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також, відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі «Волосюк проти України», рішення від 12.03.2009, Європейський суд з прав людини наголосив, що «саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою... Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою... Згідно із пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає , що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).

Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, п.79).

Під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 судом вивчено можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою з 10.12.2019. Судовий розгляд об`єднаної справи триває вже більше двох років.

Таким чином, враховуючи викладене, а також наявність постійного місця проживання у обвинуваченого ОСОБА_1 , достатньо міцні соціальні зв`язки, відсутність нових обставин, які б доводили, що існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та неможливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт із забороною залишати місце постійного проживання цілодобово забезпечить в подальшому дотримання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 194, 197, 199, 331, 350 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника адвоката Вараниця О.О. про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці з 03 квітня 2020 року по 01 червня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії запобіжного заходу такі обов`язки:

- прибувати до Пологівського районного суду Запорізької області за адресою: вул.Єдності, 28, м.Пологи Запорізької області, за першою вимогою;

- заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;

- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, за винятком участі в процесуальних діях, що проводяться слідчим та в суді.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього вищенаведених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Копію ухвали вручити учасникам справи та направити до Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області для виконання та постановлення на облік обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для здійснення контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 03.04.2020 о 17год.00хв. в приміщенні Пологівського районного суду Запорізької області за адресою: вул.Єдності, 28, м.Пологи Запорізької області.

Суддя: М.В. Іванченко