Рішення № 90199462, 09.04.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39731/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Вовк С.В.,

при секретарі судових засідань Шевченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» ПЗУ України» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» про відшкодування завданої майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У липні 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ «Європейський страховий союз» про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 91 701, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 10 квітня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія» ПЗУ України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 106160, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 . 30 листопада 2017 року в м. Києві по вул. Г. Алмазова сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKSWAGEN Bora, д.н.з. НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_1 . Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано особою, винною у настанні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» визнало вказану ДТП страховим випадком та сплатило на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 91 701, 71 грн.

Позивач зазначає, що на підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідач подала відзив на позов, в якому зазначила, що позов не підлягає задоволенню, адже позивач повинен звертатися з вимогою до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи.

Представник позивача подав відзив на позов, в якому зазначив, що оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не звернулося з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди до ПрАТ «ЄСС» протягом року від дати ДТП, то у останнього не виник обов`язок виплати страхового відшкодування відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, до суду подали заяви про вирішення справи у їх відсутність.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

10 квітня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія» ПЗУ України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 106160, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 . 30 листопада 2017 року в м. Києві по вул. Г. Алмазова сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу VOLKSWAGEN Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKSWAGEN Bora, д.н.з. НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року у справі № 757/74085/17-п ОСОБА_1 визнано особою, винною у настанні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

За приписами частин четвертої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» визнало вказану ДТП страховим випадком та сплатило на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 91 701, 71 грн.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При вирішенні спору по суті суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

У цій справі третя особа як страховик відповідача (завдавача шкоди) не набула право регресу до останнього. Таке право третя особа могла би набути, відшкодувавши потерпілому завдану йому шкоду, а також за наявності умов, визначених статтею 38 вказаного Закону.

Вимога позивача (страховика потерпілого) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п`ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу серії АК № 3430462 від 10 березня 2017 року страховиком відповідача з страховим лімітом 100 000, 00 грн (розмір франшизи 0 грн) на момент вчинення ДТП була третя особа.

Страховий ліміт за страховим полісом відповідача перевищує розмір спричиненої шкоди, а відтак повністю її покриває.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Оскільки позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Не заслуговують на увагу твердження сторони позивача про те, що оскільки він не звернувся з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди до ПрАТ «ЄСС» протягом року від дати ДТП, то у останнього не виник обов`язок виплати страхового відшкодування відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже приписи цієї статті стосуються саме отримання страхувальником страхової виплати. Несвоєчасне звернення сторони позивача до страховика відповідача про здійснення страхової виплати не створює деліктних правовідносин між ним та відповідачем, оскільки не відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» (м. Київ, вул Січових Стрільців, буд. 40, Код ЄДРПОУ 20782312) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа Приватне акціонерне товаристо « Європейський страховий союз (м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18в, оф. 4,; ЄДРПОУ 33552636) про відшкодування завданої майнової шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09 квітня 2020 року.

Суддя С. В. Вовк