Рішення № 90199356, 03.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 року м. Київ № 640/9089/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної служби України з питань геодезії, картографії

та кадастру

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної

виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивача та відповідача - не з`явилися,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код - 39411771) (далі - позивач або ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру) подано на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) (надалі - відповідач або ДВС), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу на боржника: Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру в розмірі 10 200,00 грн. від 23.03.2020, винесену в межах виконавчого провадження № 60941287 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що необґрунтовані дії з боку означеного державного виконавця призвели як до безпідставного списання штрафу у розмірі 10 200,00 грн., так і до повідомлення правоохоронних органів про неіснуюче правопорушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру.

Позивачем, у встановлений судом строк, усунуто недоліки позовної заяви, про що через канцелярію до суду подано відповідні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 (суддя Пащенко К.С.) дану справу прийнято до провадження, постановлено розглядати справу за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено по тексту - КАС України), у відкритому судовому засіданні 11.06.2020; ухвалено про вирішення по суті заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду під час розгляду справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 60941287.

У призначену дату у судовому засіданні по справі судом оголошено перерву до 02.07.2020.

Вказаної дати представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В той же час від представника ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру до суду надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

За таких обставин приймаючи до уваги заявлене позивачем клопотання, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання 02.07.2020, що підтверджується відміткою представника ДВС у розписці про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Разом з тим суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Так у поданому 04.06.2020 через канцелярію до суду відзиві на позовну заяву відповідач зауважує на недоведеності позивачем протиправності оскаржуваної постанови, а тому просить суд відмовити в позові у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач висловлюється про те, що внаслідок поверхневого вивчення матеріалів та передчасного прийняття рішення без з`ясування усіх істотних умов посадовою особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушено права та законні інтереси як Держгеокадастру, так і самого стягувача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 задоволено заяву «Про поновлення строків» представника Державної служби України з питань геодезії, картографії Бахіра Р.; поновлено Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру строк звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.12.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60941287, згідно виконавчого листа № 804/4060/16, виданого 21.12.2016 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2016 по час поновлення на роботі. Згідно мотивувальної частини постанови, стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - Державна служба України з питань геодезії, картографії.

23.03.2020 вказаним державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн., за невжиття заходів щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/4060/16 від 21.12.2016 (нижче - Постанова).

Як відмічає позивач, при виконанні рішення в частині нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 Департамент фінансового забезпечення помітив помилку в реквізитах, які надав державний виконавець разом з постановою про відкриття виконавчого провадження.

13.03.2020 Держгеокадастр звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з листом, в якому повідомив про неможливість здійснити виплату та просив надати інформацію про реквізити банківського рахунку.

Позивач зауважує, що лист залишено ДВС без уваги.

ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру примічає, що відповідно до платіжного доручення № 222 від 10.04.2020 позивач робить проплату на вказані рахунки ОСОБА_1 , які надав державний виконавець разом з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак платіж не було проведено з причин того, що рахунок, який вказав державний виконавець не відповідає коду отримувача, на що Держгеокадастр звертав увагу раніше. Саме тому Держгеокадастр направляв заяву до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. для отримання рахунків.

Пізніше, 31.03.2020, до позивача надійшов лист державного виконавця (вх. № 5-17557/0/1-20 від 27.04.2020), в якому зазначено, що відповідач розглянув лист Держгеокадастру від 13.03.2020 та надав реквізити до ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру.

Так позивач звертає увагу, що після відповіді державного виконавця стало можливим виконання рішення, що підтверджується платіжним дорученням від 27.04.2020 № 238.

Підсумовуючи викладені у позові обставини, ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру відмічає, що внаслідок поверхневого вивчення матеріалів та передчасного прийняття рішення без з`ясування усіх істотних умов посадовою особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно винесено Постанову, а відтак порушено права та законні інтереси Держгеокадастру.

Вважаючи, що Постанова не відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», позивачем подано на розгляд судом відповідний позов.

З викладеними позивачем у позові твердження відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив про невиконання, станом на 23.03.2020, рішення боржником, тому Постанова винесена правомірно.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа.

Як видно з матеріалів справи 28.12.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60941287, згідно виконавчого листа № 804/4060/16, виданого 21.12.2016 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Зі змісту виконавчого листа видно, що Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2016 по час поновлення на роботі.

Пізніше вказаним державним виконавцем прийнято постанову від 23.03.2020 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн.

Наразі в аспекті вчинення відповідачем дій з примусового виконання рішення, суд відмічає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже для встановлення обставин протиправності оспорюваної постанови, необхідним є перевірка судом окресленого рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд акцентує, по-перше, що в силу ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ст. 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Так з приписів ст.ст. 63, 75 Закону випливає про повноваження виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, здійснювати перевірку виконання рішення боржником за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, що обумовлює настання відповідальності за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Тобто у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Суд відмічає, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 821/1568/16.

Отже державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тотожна правова позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17.

По-друге, за п. 7 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Так за ч. 3 ст. 26 Закону у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно постанова про відкриття виконавчого провадження має містити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема рахунки в банківських установах для отримання стягувачем коштів, стягнутих з боржника.

Такі відомості зазначаються державним виконавцем.

Матеріали справи свідчать, що у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 60941287 від 28.12.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. банківських реквізитів ані боржника, ані стягувача не зазначено.

Поряд із цим разом із супровідним листом № 60941287/20-1/9 від 28.12.2019 ДВС направлено на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру банківські реквізити та ідентифікаційний код ОСОБА_1 , а саме заначено рахунок отримувача № НОМЕР_1 .

В свою чергу 13.03.2020 позивач направив на адресу відповідача лист, у якому вказав, що у Держгеокадастрі відсутня інформація про реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.12.2018 № 162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні», що не дозволяє здійснити виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.06.2016 по час поновлення на роботі.

Тому Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру просила ДВС повідомити інформацію про реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 для перерахування йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.06.2016 по час поновлення на роботі.

Вказаний лист отримано ДВС 16.03.2020, що підтверджується відомостями з офіційного сайту «Укрпошта» про отримання поштового повідомлення № 03151 22400 787.

Листом № 3413/8905-33-20/20.1 від 21.04.2020, сформованого у відповідь на лист від 13.03.2020, ДВС проінформувало Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про рахунок стягувача - № 26206697553295, відповідний IBAN рахунку та РНОКПП одержувача 3055023237.

Судом установлено, що після уточнення рахунку ОСОБА_1 , 27.04.2020 позивачем перераховано на користь стягувача 37 169,70 грн., внаслідок чого 08.05.2020 ДВС прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, зокрема з підстав фактичного виконання боржником рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

За таких обставин, беручи до уваги, що лист до ДВС в питаннях надання Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру інформації про реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 для перерахування йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.06.2016 по час поновлення на роботі було отримано відповідачем 16.03.2020, втім відповідь на даний лист надійшла лише листом 3413/8905-33-20/20.1 від 21.04.2020, враховуючи надходження до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відомостей від ДВС щодо уточнення реквізитів рахунку стягувача лише у квітні 2020 року, обґрунтованими, на думку суду, є доводи позивача про наявність правових підстав для скасування Постанови, позаяк така прийнята за обставин існування у останнього поважності причин невиконання відповідного судового рішення, станом на момент її прийняття відповідачем.

Таким чином приймаючи до уваги приписи 63 та 75 Закону та Інструкції, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прийняття Постанови відбулося не у відповідності до приписів п.п. 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є свідченням прийняття такого рішення, як невмотивованого, що зумовлює скасування Постанови у судовому порядку.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу на боржника: Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру в розмірі 10 200,00 грн. від 23.03.2020, винесену в межах виконавчого провадження № 60941287 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С.

3. Стягнути на користь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код - 39411771) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код юридичної особи - Міністерства юстиції України - 00015622) понесені Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко