Рішення № 90199317, 03.07.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/721/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Крила янгола” до Чернівецького міського голови ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Крила янгола” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Чернівецького міського голови Каспрука ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови від 26.05.2020 р. № 202-р “Про зупинення дії рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5 “Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб щодо оренди та закріплення нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань”.

В обґрунтування адміністративного позову, з урахуванням відповіді на відзив, позивач вказував, що 25.02.2020 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення №114/5, пунктом 4 якого погоджено передачу в оренду на загальних умовах терміном на два роки одинадцять місяців приватному підприємству «Крила янгола» нежитлових приміщень (12-1)-(12-4) першого поверху та (XX), (ХХУ)-(ХХУІІ) підвалу будівлі літ. А, загальною площею 67,8 кв. м. на вулиці Бандери Степана,4 з метою використання для здійснення діяльності в сфері культури.

Однак, 26.05.2020 р. розпорядженням міського голови Каспрука О.П. № 202-р зупинено дію рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5.

Із розпорядженням Чернівецького міського голови позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті вказаного розпорядження відповідач діяв упереджено; недобросовісно й нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Ухвалою суду від 05.06.2020 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Пунктом 4 цієї ухвали витребувано від відповідача додаткові докази по справі.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначав, що наведені у позові доводи є безпідставними, а сам позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, відповідач зазначав, що оскаржуваним розпорядженням зупинено дію пункту 4 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5, оскільки воно прийняте з порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Посилаючись на положення ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зазначав, що позивач не відноситься до суб`єктів, які можуть отримати комунальне майно без проведення аукціону, тому відсутні правові підстави для передачі йому в оренду нежитлового приміщення на загальних умовах терміном на два роки одинадцять місяців нежитлових приміщень, з метою використання для здійснення діяльності в сфері культури немає.

На думку відповідача, в його діях відсутня бездіяльність, оскільки він діяв в межах та спосіб визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17.12.2019 р. приватне підприємство «Крила янгола» звернулося до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради із заявою, в якій просило надати підприємству в оренду приміщення в центральній частині міста загальною площею 50 кв.м для здійснення діяльності в сфері культури, а саме по вул. С. Бандери, 4 в м. Чернівці (а.с. 25).

Вказана заява зареєстрована в Департаменті розвитку Чернівецької міської ради 23.12.2019 р., що підтверджується відміткою проставленою на цій заяві.

25.02.2020 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення №114/5 «Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб щодо оренди та закріплення нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань», пунктом 4 якого погоджено передачу в оренду на загальних умовах терміном на два роки одинадцять місяців приватному підприємству «Крила янгола» нежитлових приміщень (12-1)-(12-4) першого поверху та (XX), (ХХУ)-(ХХУІІ) підвалу будівлі літ. А, загальною площею 67,8 кв. м. на вулиці Бандери Степана, 4, з метою використання для здійснення діяльності в сфері культури (підстава – лист від 23.12.2019 р. вх. № 02/01-11-2823/0) (а.с. 69-72).

Дослідженням рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 114/5 від 25.02.2020 р. встановлено, що за результатами розгляду листів юридичних та фізичних осіб, керуючись ст. ст. 29, 30, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX, виконавчим комітетом Чернівецької міської ради пунктами 1.1 – 1.11, 2.1, 2.2 та 3 відмовлено юридичним та фізичним особам у передачі в оренду на загальних умовах рухомого та нерухомого майна.

Пунктом 5 рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 114/5 від 25.02.2020 р. встановлено, що у разі неукладення відповідного договору юридичною особою, вказаною у п. 4 рішення у терміни, встановлені Положенням про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, після прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради, пункт цього рішення втрачає чинність щодо особи, яка не виконала цю вимогу.

Пунктом 1 розпорядження Чернівецького міського голови від 26.05.2020 р. № 202-р зупинено дію пункту 4 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5 «Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб щодо оренди та закріплення нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань».

Вважаючи розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна регулює Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX, введений в дію з 01.02.2020 р. (далі – Закон № 157-IX).

Порядок передачі в оренду майна без проведення аукціону врегульовано ст. 15 Закону № 157-IX. Так, ч. 1 цієї статті Закону встановлено, що право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону № 157-IX право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають: музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні); заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності; громадські організації ветеранів для розміщення реабілітаційних установ для ветеранів; реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю для розміщення таких реабілітаційних установ; державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги"; державні видавництва і підприємства книгорозповсюдження; вітчизняні видавництва та підприємства книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); народні депутати України і депутати місцевих рад для розміщення громадської приймальні; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організації конгресів і торговельних виставок.

Пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 157-IX встановлено, що якщо заява про надання майна державної або комунальної власності в оренду без проведення конкурсу була подана до дати введення в дію цього Закону і станом на дату введення в дію цього Закону орендодавець, представницький орган місцевого самоврядування (або визначені ним органи) не прийняв рішення про надання відповідного майна в оренду без конкурсу, то протягом 20 робочих днів з моменту введення в дію цього Закону орендодавець повідомляє заявника про його право повторно звернутися до балансоутримувача відповідного майна з однією з таких заяв:

- про включення майна до Переліку другого типу згідно з частиною другою статті 6 цього Закону, якщо заявник відповідає вимогам, передбаченим частинами першою або другою статті 15 цього Закону;

- про включення майна до Переліку першого типу згідно з частиною другою статті 6 цього Закону, якщо заявник не відповідає вимогам, передбаченим частинами першою або другою статті 15 цього Закону, або бажає отримати майно в оренду на загальних підставах.

Судом встановлено, що заява позивача про надання в оренду приміщення по вул. С. Бандери, 4 в м. Чернівці була подана до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради до дати введення в дію Закону № 157-IX, а саме: 17.12.2019 р. (вх. № 02/01-11-2823/0 від 23.12.2019 р.) та не розглянута станом на дату введення в дію Закону № 157-IX (01.02.2020 р.).

Водночас, судом встановлено, що 25.02.2020 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення № 114/5 «Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб щодо оренди та закріплення нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань», пунктом 4 якого погоджено передачу в оренду на загальних умовах терміном на два роки одинадцять місяців приватному підприємству «Крила янгола» нежитлових приміщень (12-1)-(12-4) першого поверху та (XX), (ХХУ)-(ХХУІІ) підвалу будівлі літ. А, загальною площею 67,8 кв. м. на вулиці Бандери Степана, 4, з метою використання для здійснення діяльності в сфері культури.

З матеріалів справи видно, що пунктом 1 розпорядження Чернівецького міського голови від 26.05.2020 р. № 202-р зупинено дію пункту 4 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5 «Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб щодо оренди та закріплення нерухомого, рухомого майна та внесення змін до окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань» (обґрунтування зауважень додається).

Пунктом 2 цього розпорядження внесено на розгляд Чернівецької міської ради VII скликання пункт 4 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5 (п. 2 оскаржуваного розпорядження).

Судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження відповідач керувався п. 20 ч. 4 ст. 42, ч. 7 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Із змісту обґрунтувань зауважень до розпорядження Чернівецького міського голови від 26.05.2020 р. № 202-р, який є додатком до оскаржуваного розпорядження, видно, що в обґрунтування підстав для зупинення пункту 4 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.02.2020 р. № 114/5 відповідач, посилаючись на положення ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX, зазначав, що вказане рішення виконкомом прийняте з порушенням вимог цього Закону, оскільки згідно установчих документів ПП «Крила Янгола» не може бути орендарем комунального майна з правом його отримання без проведення аукціону.

На дату прийняття рішення виконавчого комітету приміщення, передане в оренду не було включено до переліку другого типу об`єктів комунального майна, які передаються в оренду без проведення аукціону.

За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що достатніх підстав для передачі позивачу в оренду приміщення на загальних умовах терміном на два роки одинадцять місяців з метою використання для здійснення діяльності в сфері культури немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону № 280/97-ВР).

Приписами ч. 1 та 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР встановлено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад врегульована ст. 25 Закону № 280/97-ВР, згідно якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону № 280/97-ВР визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, згідно пункту 30 ч. 1 указаної статті Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно ст. 29 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в т.ч.: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Положеннями ч. 1 ст. 60 Закону № 280/97-ВР встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 5 - 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).

Частинами 6 – 7, 9 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради (ч. 7 ст. 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно п. 20 ч. 4 ст. 42, ч. 8 ст. 59 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Аналіз наведених вище норм Закону № 280/97-ВР дає підстави для висновку, що голова сільської, селищної, міської ради може своїм розпорядженням зупинити рішення виконавчого комітету і внести на розгляд відповідної ради вказане питання.

При цьому, положення Закону № 280/97-ВР не визначають строк, протягом якого голова сільської, селищної, міської ради може видати розпорядженням про зупинення рішення виконавчого комітету, а також внесення на розгляд відповідної ради вказаного питання.

Судом встановлено, що видаючи оскаржуване розпорядження від 26.05.2020 р. № 202-р відповідачем не порушено вимоги ст. ст. 42 та 59 Закону № 280/97-ВР, дотримано порядок зупинення рішення виконавчого комітету та перегляду його міською радою із врахуванням зауважень міського голови.

Водночас, враховуючи практику Верховного Суду викладену в постановах від 18.12.2019 р. у справі №813/5033/17, від 19.02.2020 р. у справі № 2а-2378/11, від 27.04.2020 р. у справі № 381/329/17, від 23.06.2020 р. у справі № 461/11571/15-а, суд не надає оцінку підставам винесення оскаржуваного розпорядження про зупинення рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, оскільки таке право належить до дискреційних повноважень міського голови.

Посилання позивача в позовній заяві на грубе порушення відповідачем розумних строків щодо винесення оскаржуваного розпорядження, суд відхиляє, оскільки положення ч. 7 ст. 59 Закону № 280/97-ВР не містять строків протягом яких міський голова може зупинити дію рішення виконавчого комітету.

Необґрунтованими, на думку суду, також є доводи позивача щодо неналежного та тривалого розгляду виконавчим комітетом Чернівецької міської ради звернення позивача стосовно передачі в оренду майна, оскільки ці доводи виходять за межі предмету спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність видання оскаржуваного розпорядження.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову приватного підприємства “Крила янгола” до Чернівецького міського голови ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач – приватне підприємство “Крила янгола” (місце реєстрації: адреса м. Чернівці, вул. Лисенка Микола, 10/5, адреса листування: вул. Прутська, 16, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 4314115);

відповідач – Чернівецький міський голова Каспрук Олексій Павлович (площа Центральна, 1, м. Чернівці).

Суддя В.К. Левицький