Ухвала суду № 90199230, 02.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

02 липня 2020 року 320/3680/20

Київський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 27.02.2020 №1321-ХХХХV-VІІ про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власнівсть для особистого селянського господарства, площею 2,0 га в місці зазначеному в доданих до клопотання від 09.12.2019 № 274 графічних матеріалах в с. Пухівка Броварського району Київської області;

- зобов`язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 2,0 га згідно з графічним матеріалом, який вказаний у її клопотанні від 09.12.2019 № 274 в порядку і в спосіб передбачений ст. 118 ЗК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

30 червня 2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Пухівській сільській раді Броварського району Київської області виготовляти та затверджувати проекти землеустрою, вчиняти будь-які дії пов`язані із наданням у власність чи користування земельної ділянки, які додані до клопотання ОСОБА_1 від 09.12.2019 №274 про виділення їй у приватну власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що 27.02.2020 Пухівська сільська рада прийняла рішення №1308-ХLV-VІІ «Про розроблення детального плану території індивідуальної житлової забудови» орієнтовною площею 26 га. Згідно листа відповідача від 10.04.2020 №154/02-13 бажане місце розташування земельної ділянки відповідно до клопотання позивача від 09.12.2020 №274 стосується вказаного рішення Пухівської сільської ради. Також позивач посилається на те, що 23.06.2020 відповідачем у приміщенні сільської ради (під час карантину) оголошено про виготовлення проекту землеустрою відповідно до рішення від 27.02.2020 №1308-ХLV-VІІ «Про розроблення детального плану території індивідуальної житлової забудови», а відтак затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні Пухівської сільської ради ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 2,0 га згідно з графічним матеріалом, який вказаний у її клопотанні від 09.12.2019 № 274 в порядку і в спосіб передбачений ст. 118 ЗК України.

У зв`язку з наведеним заявник просить у порядку забезпечення позову заборонити Пухівській сільській раді Броварського району Київської області виготовляти та затверджувати проекти землеустрою, вчиняти будь-які дії пов`язані із наданням у власність чи користування земельної ділянки, які додані до клопотання ОСОБА_1 від 09.12.2019 №274 про виділення їй у приватну власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу представника позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Так, клопотання позивача обґрунтоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії, унеможливить виконання судового рішення.

Разом з тим, позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд звертає увагу, що позивачем у поданому клопотанні не зазначено беззаперечних обставин, наявність яких є підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Більш того, задоволення заяви про забезпечення позову може бути наслідком порушення прав інших осіб.

Суд акцентує увагу позивача, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

Відтак, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Разом із заявою про забезпечення позову заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. В обгрунтування якого зазначила, що розмір судового збору, який необхідно сплати складає 1 681,60 грн., що перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.

Відповідно до положень частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” регламентовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 ЗУ “Про судовий збір”).

Як вбачається з копій документів, доданих до позовної заяви, позивач є пенсіонером, розмір її пенсії за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 23 237,26 грн., що підтверджується довідкою про доходи сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 15.04.2020.

Відповідно до приписів Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суд заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто 630,60грн., що не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Разом з тим, враховуючи майновий стан позивача та з метою дотримання її права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Горобцова