Рішення № 90199163, 03.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2020 р. Справа № 120/1624/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 3843/К-15 від 03.01.2020 року щодо відмови у врахуванні до загального стажу роботи періодів з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року, з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок і виплату пенсії за віком з 28.11.2019 року згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до загального стажу роботи періодів з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року, з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що звернувся до відповідача з заявою про донарахування стажу згідно довідки про період роботи з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року. Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 3843/К-15 від 03.01.2020 року повідомило позивача про неможливість врахування періоду роботи з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року до загального стажу роботи та додатково вказала, що період навчання на підготовчому відділені також не врахований до загального стажу для обрахунку пенсії. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.05.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечила щодо задоволення заявлених вимог та вказала про наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком з 07.05.2018 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, позивачу, було роз`яснено, що до її загального страхового стажу не було зараховано наступні періоди трудової діяльності, зокрема:

- період навчання на підготовчому відділені з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року, оскільки це не передбачено вимогами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- період навчання з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, оскільки із диплому позивачки Державною екзаменаційною комісією присвоєно кваліфікацію 13.06.1985 року, з чого слідує, що саме тоді вона закінчила навчання.

- період роботи з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року, оскільки у трудовій книжці позивачки є виправлення, а відповідно відповіді ПП Фірма «Сніжинка» № 15 від 09.12.2019 року та книги рахунку 70, позивач з листопада 1996 року по грудень 1999 рахувалася по штатному розпису, але заробітна палата не нараховувалася, оскільки позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Разом із тим дані з 01.01.2000 року по 10.08.2000 року відсутні. У зв`язку із тим, Головне управління ПФУ у Вінницькій області зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.10.1996 року по 09.08.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1999 року.

На підставі вищевказаного, представник відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при розгляді заяви ОСОБА_1 діяло у межах чинного законодавства, тому підстав для задоволення позовної заяви у суду немає.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року витребувано у Хмельницького національного університету інформацію та її документальне підтвердження щодо проходження ОСОБА_1 (наявна в справі копія диплому НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 ) навчання в університеті із зазначенням періодів навчання, форми навчання (денна, заочна), зазначенням статусу особи, що навчалася (слухач, курсант, студент, тощо).

На виконання вимог ухвали суду, 12.06.2020 року на адресу суду надійшла довідка Хмельницького національного університету інформацію № 7936 від 09.06.2020 року, відповідно якої ОСОБА_1 дійсно закінчила Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії, до якої додала паспорт та довідку ПП Фірма «Сніжинка» № 717/02-04-25 від 20.11.2019 року.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 3843/К-15 від 03.01.2020 року повідомило позивача про неможливість врахування періоду роботи з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року до загального стажу роботи. Так, період навчання на підготовчому відділені з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року не зарахований до загального стажу, оскільки це не передбачено вимогами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Період навчання з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, не зараховано оскільки із диплому ОСОБА_1 13.06.1985 року Державною екзаменаційною комісією присвоєно кваліфікацію, з чого слідує, що саме тоді вона закінчила навчання.

Не погоджуючись з відмовою відповідача зарахувати до страхового стажу періоди навчання позивача у Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року та з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, період роботи в ПП Фірма «Сніжинка» з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту д) частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон - № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частини 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У законодавстві, що діяло раніше до 01.01.2004 року, зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд зазначає, що підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 року №573 «Про організацію підготовчих відділень при вищих учбових закладах».

Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (пункт 2 зазначених нормативних актів); 2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (пункт 3 зазначених нормативних актів). 3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (пункт 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27.07.1963 року № 1114".

Також, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР № 712 від 26.09.1969 року; № 394 від 17.05.1971 року; № 468 від 31.05.1974 року та № 504 від 14.07.1987 року, згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9-10).

Суд зазначає, що на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі-Порядок).

Згідно підпункту "і" пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Так, матеріалами справи встановлено, зокрема, з трудової книжки ОСОБА_1 БТ- НОМЕР_2 4137367 від 06.08.1985 року:

- до вступу до Вінницької фабрики хімчистки та крашення одягу, з 15.03.1979 року по 26.11.1979 року працювала в колгоспі;

- з 01.12.1979 року по 01.07.1985 року навчалася в Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування.

Із довідки Хмельницького національного університету (раніше Хмельницький технологічномий інститут побутового обслуговування) ОСОБА_3 наказом № 156-с від 27.11.1979 року зарахована в число слухачів підготовчого відділення інженерно-економічного факультету (денна форма навчання).

Наказом № 154-с від 29.07.1980 року зарахована на 1-й курс інженерно-економічного факультету, спеціальність "Хімічна технологія опоряджувального виробництва" (денна форма навчання), після закінчення підготовчого відділення.

Таким чином, враховуючи, що за нормами законодавства, що діяло 1979-1980 роки, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, відтак, відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", час її навчання з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Щодо періоду навчання позивача з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року суд вказує наступне.

Довідкою Хмельницького національного університету (раніше Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування) ОСОБА_3 була відрахована з числа студентів у зв`язку з успішним закінченням навчання у вузі наказом № 205-с від 01.07.1985 року.

Даний факт також підтверджується копією наказу № 205-с від 01.07.1985 року відділу кадрів Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування.

Таким чином, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в наявний страховий стаж ОСОБА_1 періоду з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року є протиправним.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, та враховуючи, що пенсійний орган не включив у підрахунок страхового стажу спірні період навчання позивача, суд вважає за можливе задовольнити адміністративний позов в цій частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області включити до загального стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії періоди навчання з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року, 13.06.1985 року по 01.07.1985 року та зробити перерахунок та виплату пенсії за віком.

Щодо періоду роботи ОСОБА_1 у ПП Фірма "Сніжинка" з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача БТ-ІІ № 4137367 від 06.08.1985 року ОСОБА_1 10.01.1996 року прийнята на посаду бухгалтера-касира по переводу на Приватне підприємство "Сніжинка".

10.08.2000 року - звільнена за угодою сторін відповідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що на момент внесення у трудову книжку позивача відповідних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року.

Відповідно до Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" № 58 встановлено та визначено процедуру заповнення керівником підприємства, установи, організації трудових книжок працівників при звільненні, переведені з одного підприємства на інше або на іншу роботу на тому ж підприємстві, тощо.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Згідно із пунктом 1.5. питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в зарахуванні до стажу періодів роботи стало виправлення у записі № 10 трудової книжки.

Так, дійсно, у трудовій книжці позивача, запис №10 містить виправлення, зокрема у даті прийняття ОСОБА_1 на роботу у ПП "Сніжинка", однак дане виправлення засвідчене печаткою підприємства, підписом директора підприємства та записом "исправленому верить". Більше того, в матеріалах справи присутня довідка Приватного підприємства Фірма "Сніжинка" де вказано, що ОСОБА_1 працювала в ПП Фірма "Сніжинка" з 01.10.1996 року (наказ № 15 від 01.10.1996 року) по 10.08.2000 року (наказ № 21 від 10.08.2000 року).

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Відтак, суд критично ставиться до позиції відповідача щодо незарахування до стажу роботи позивача періоду з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця, а матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови відповідача у перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за некоректне внесення записів до трудової книжки, а тому незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в наявний страховий стаж ОСОБА_1 періоду з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року є протиправним.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи наведене вище, суд погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів повністю спростовує позицію відповідача, відтак позовна заява підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 3843/К-15 від 03.01.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні до загального стажу роботи періодів з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року, з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 28.11.2019 року згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до загального стажу роботи періодів з 01.12.1979 року по 01.09.1980 року, з 13.06.1985 року по 01.07.1985 року, з 01.10.1996 року по 10.08.2000 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 03.07.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна