Рішення № 90197561, 03.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 року м. Київ № 640/11086/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській областіпровизнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:

-визнати протиправною та скасувати постанову від 24 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40318393 за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміля Артема Володимировича;

-визнати протиправними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміля Артема Володимировича, що проявились у винесенні постанови від 24 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40318393;

-винести судове рішення про забезпечення виконання судового рішення, згідно та у відповідності до вимог частини шостої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України;

-винести окрему ухвалу щодо Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміля Артема Володимировича.

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року у справі №2а-1983/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області позов задоволено частково, зокрема: - визнано протиправними дії та бездіяльність Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 вересня 2008 року; - зобов`язано Васильківський МВ ГУ МВС України в Київській області розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2008 року та повідомити її про результати перевірки заяви і суті прийнятого рішення. Також зобов`язано Васильківський МВ ГУ МВС України в Київській області публічно вибачитись перед ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про міліцію» за дії працівників міліції, які полягали у незаконному затриманні ОСОБА_1 19 квітня 1999 року.

05 листопада 2012 року на виконання вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист.

21 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Кручанюк Наталією Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40318393 з виконання виконавчого листа №2а-1983/12/2670, виданого 05 листопада 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва.

Під час примусового виконання виконавчого листа №2а-1983/12/2670, виданого 05 листопада 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва, державним виконавцем постановами від 15 листопада 2013 та 18 квітня 2016 року застосовувались до боржника штрафні санкції за невиконання рішення суду, виносились вимоги від 04 грудня 2015 року №12696, від 30 листопада 2017 року та від 09 вересня 2018 року щодо надання підтверджуючих документів на виконання рішення суду.

Утім, листом від 08 жовтня 2018 року №14803 член ліквідаційної комісії Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Первак В.М. відмовив у виконанні законних вимог державного виконавця, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

В подальшому, на підставі постанови державного виконавця від 09 січня 2020 року виконавче провадження ВП №40318393 передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою останнього від 10 січня 2020 року прийнято до провадження.

04 березня 2020 року на особистому прийомі в заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби Гайченка А.В. позивачем було подано скаргу стосовно можливого викрадення, втрати оригіналу матеріалів виконавчого провадження ВП №40318393, у тому числі оригіналу виконавчого листа №2а-1983/11/267.

Повідомленням від 23 квітня 2020 року №4269/3 про вчинення кримінального правопорушення встановлено та підтверджено, що боржник - Васильківський МВ ГУ МВС станом на 23 квітня 2020 року належним чином не виконав рішення суду.

Однак, 07 травня 2020 року позивачка отримала від відповідача постанову від 24 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40318393.

Згадана постанова прийнята відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на практику Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, згідно з якою накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, позивач наголосила, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року залишається не виконаним, що, в свою чергу, порушує права та інтереси позивача.

Зважаючи на викладене позивач звернулась із заявленим позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 03 червня 2020 року.

У судове засідання 03 червня 2020 року сторони не з`явились, хоча належним чином попереджались про дату, час та місце проведення судового засідання.

В зв`язку з не прибуттям до суду учасників справи суд відклав судове засідання на 17 червня 2020 року.

У судове засідання 17 червня 2020 року прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача не прибув. Подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав матеріали виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в якості відповідача позивачем зазначено Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак вказане Управління забезпечення примусового виконання рішень не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602). За таких обставин належним відповідачем по справі слід вважати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом 20 вересня 2012 року Окружний адміністративний суд міста Києва у справі №2а-1983/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області про зобов`язання вчинити дії, позов задовольнив частково, а саме: визнав протиправними дії та бездіяльність Васильківського міського відділу Головного Управління МВС України в Київській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 вересня 2008 року; зобов`язав Васильківський міський відділ Головного управління МВС України в Київській області розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2008 року та повідомити її про результати перевірки заяви і суті прийнятого рішення; зобов`язав Васильківський міський відділ Головного управління МВС України в Київській області публічно вибачитись перед ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про міліцію» за дії працівників міліції, які полягали в незаконному затриманні ОСОБА_1 19 квітня 1999 року.

05 листопада 2012 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року виданий виконавчий лист №2а-1983/12/2670.

20 лютого 2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва винесено ухвалу у справі №2а-1983/11/2670, якою роз`яснено постанову суду від 20 вересня 2012 року, а саме, що публічне вибачення відповідача повинне бути розміщене в загальноукраїнському періодичному виданні, яке розповсюджується по всій території України.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Кручанюк Наталією Леонідівною на підставі виконавчого листа №2а-1983/12/2670, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 05 листопада 2012 року, відкрито виконавче провадження №40318393, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 жовтня 2013 року.

В зв`язку з невиконанням боржником рішення суду в наданий для самостійного виконання термін державним виконавцем постановою ВП №40318393 від 15 листопада 2013 року про накладення штрафу на боржника - Васильківський міський відділ Головного Управління МВС України в Київській області накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Також 15 листопада 2013 року державним виконавцем винесено вимогу №10813, в якій боржника зобов`язано сплатити штраф та надати докази виконання судового рішення.

У відповідь Васильківський міський відділ ГУ МВС України в Київській області листом №13551 від 22 листопада 2013 року повідомив виконавця, що ОСОБА_1 керівництвом Васильківського міського відділу ГУ МВС України в Київській області надано відповідь про те, що в засобах масової інформації, а саме в електронному виданні газети «СЕГОДНЯ.ua», яка, як вказано в даному листі, є загальнодержавним офіційним виданням, що розповсюджується по всій території України, за 09 квітня 2013 рік, їй винесено офіційне вибачення. Також Міністерством внутрішніх справ України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 серпня 2008 року їй направлено лист з офіційним вибаченням за підписом Міністра внутрішніх справ Ю.В. Луценка.

27 січня 2015 року за №379 державним виконавцем повторно винесено вимогу та зобов`язано боржника терміново в триденний термін з моменту отримання вимоги - виконати рішення суду фактично та в повному обсязі, про що надати письмове підтвердження до відділу.

05 лютого 2015 року боржник направив виконавцю листа №2/264, який за змістом аналогічний листу №13551 від 22 листопада 2013 року.

У травні 2015 року Відділ примусового виконання рішень звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про роз`яснення судового рішення №2а-1983/12/2670 від 05 листопада 2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 10 червня 2015 року відмовив у задоволенні поданої Відділом примусового виконання рішень заяви про роз`яснення судового рішення від 05 листопада 2012 року.

04 грудня 2015 року державний виконавець вкотре направив вимогу №12696, якою зобов`язував боржника терміново в триденний термін з моменту отримання вимоги - виконати рішення суду фактично та в повному обсязі, про що надати письмове підтвердження до відділу.

У відповідь боржник в черговий раз надав листом від 09 грудня 2015 року №2/241 інформацію, яка за змістом аналогічна раніше наданим відповідям.

Крім того, листом 13 січня 2016 року боржник повідомив державного виконавця, що ним зроблено запит на розміщення офіційного вибачення перед ОСОБА_1 в газеті «Сільські вісті» та в якості додатку надав копію запиту від 11 січня 2016 року.

За невиконання рішення суду належним чином станом на 18 квітня 2016 року державний виконавець постановою від 18 квітня 2016 року застосував до боржника штраф у розмірі 1360,00 грн.

Листом від 04 травня 2016 року ліквідаційна комісія Васильківського МВ (з обслуговування міста Василькова та Васильківського району) ГУ МВС України в Київській області повідомила державного виконавця, що штраф сплачений самостійно, а також зазначила, що в газеті «Криминальное обозрение» №47 (759) 2013 року опубліковане публічне вибачення перед ОСОБА_1.

Листом від 02 липня 2016 року Васильківський відділ поліції ГУ Національної поліції в Київській області повідомив державного виконавця, що з метою фактичного виконання рішення суду боржником повторно направлено запит до газети «Сільські вісті».

30 листопада 2017 року та 09 вересня 2018 року державним виконавцем в черговий раз направлялись вимоги боржнику виконати рішення суду.

В жовтні 2018 року Васильківський міський відділ ГУ МВС України в Київській області повідомив державного виконавця, що на підставі постанов Уряду Головне управління МВС України в Київській області знаходиться в стадії припинення шляхом ліквідації.

Матеріали справи містять постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №40318493 від 09 січня 2020 року про передачу виконавчого провадження, якою виконавчий документ, а саме виконавчий лист №2а-1983/12/2670, виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 05 листопада 2012 року переданий Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), постановою якого від 10 січня 2020 року прийнятий до провадження.

Також з матеріалів справи вбачається, що у відповідності з постановою заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30 березня 2020 року проводилась перевірка законності виконавчого провадження та витребування його матеріалів.

23 квітня 2020 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом №4269/3 направив на адресу Прокуратури Київської області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 63, пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 24 квітня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку власне і оскаржує позивач одночасно з діями відповідача щодо винесення цієї постанови.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, у відповідності з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статей 48-62 Закону України «Про виконавче провадження», а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Як уже зазначено вище, спірна постанова винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документу до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

Звертаючись до суду із заявленими позовними вимогами позивачка вказувала на практику Верховного Суду, зокрема у постанові від 04 вересня 2019 року справа №286/1810/17, в якій Верховний Суд зауважив, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, в той же час, застосовуючи принцип верховенства права, рішення судів є обов`язковими до виконання, відповідно мають бути забезпечені належним виконанням.

Суд розділяє висловлену Верховним Судом позицію, у наведеному вище рішенні, та зважає на принципи обов`язковості виконання судового рішення, в той же час враховує та звертає увагу позивача на те, що у наведених постановах Верховного Суду останнім надавалась оцінка діям та рішенням державного виконавця у межах спірних у тих справах відносинах. Зокрема судом наголошувалось на не наданні відповідачем доказів, а судами не встановлення факту неможливості виконання судового рішення без участі відповідача.

З огляду на спір у даній адміністративній справі рішенням суду від 20 вересня 2012 року було зобов`язано Васильківський МВ ГУ МВС України в Київській області розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2008 року та повідомити її про результати перевірки заяви і суті прийнятого рішення. Також зобов`язано Васильківський МВ ГУ МВС України в Київській області публічно вибачитись перед ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про міліцію» за дії працівників міліції, які полягали у незаконному затриманні ОСОБА_1 19 квітня 1999 року. Тобто рішення суду у будь-який інший спосіб, аніж за безпосередньою участю боржника, виконати державному виконавцю не можливо.

В той же час суд має встановити чи вчинено державним виконавцем усіх можливих заходів задля виконання рішення суду.

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, зокрема, що 26 жовтня 2018 року за вх. №6844 до відділу надійшов лист за підписом члена ліквідаційної комісії полковника поліції Первак В.М., згідно якого вбачається, що відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статей 104, 105, 110, 11 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення органів Міністерства внутрішніх справ», було утворено Головне управління Національної поліції в Київській області, та що на теперішній час Головне управління МВС України в Київській області знаходиться в стадії припинення.

Дійсно, матеріали справи містять вказаний лист Васильківського міського відділу ГУ МВС України в Київській області №14803 від 08 жовтня 2018 року, в якому також зауважено, що «Юридична особа є такою що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» не передбачено правонаступництво Васильківським відділом поліції Головним управлінням Національної поліції Головного управління МВС України в Київській області».

Однак, на думку суду, державним виконавцем не взято до уваги, що з ліквідацією владного чи виконавчого державного органу не припиняються його завдання та функції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 2006 року №1383 було затверджено Положення про Міністерство внутрішніх справ України, відповідно до пункту 1 якого Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об`єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, громадянства, імміграційної та паспортної роботи, протидії незаконній міграції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877 затверджено Положення про Національну поліцію. Так, за змістом пункту 1 цього Положення Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У відповідності до норм Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Державні повноваження, які реалізуються припиненим органом, не можуть бути припиненими та підлягають передачі іншим державним органам.

Враховуючи наведене, внаслідок ліквідації Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області не припинились завдання і функції, які були покладені на цей відділ. Відповідно, повноваження Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області має виконувати інший територіальний державний орган Національної поліції.

Втім, державним виконавцем не з`ясовані обставини чи внесені відомості в ЄДР щодо припинення Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області станом на час прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження 40318393, та який державний орган вправі виконувати завдання і функції ліквідованого Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області, з огляду навіть на те, що Васильківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (тобто можливо вважати, що новостворений) вже звертався до державного виконавця у цьому провадженні та надавав інформацію щодо повторного звернення відділу Нацполіції до газети «Сільські вісті» з приводу розміщення офіційного вибачення перед ОСОБА_1 (лист №9020/109/1004/0116 від 02.07.16).

Тобто, як вірно зауважив представник позивача, можливе вирішення питання з приводу заміни сторони виконавчого провадження і, як наслідок, покладення обов`язку виконання рішення суду на замінену сторону у виконавчому провадженні.

З наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження не вбачається з`ясування державним виконавцем зазначених вище обставин, а відтак суд дійшов висновку про невжиття відповідачем усіх можливих заходів, які б в сукупності виключали можливість подальше перебування виконавчого провадження 40318393 на виконанні у відповідача.

Тому, на переконання суду, державний виконавець передчасно дійшов висновку про закінчення виконавчого провадження.

Щодо тверджень представника позивача у відповіді на відзив, що державний виконавець має «заставити» боржника публічно вибачитись перед стягувачем, то слід наголосити, що державний виконавець виконує свої повноваження не на власний розсуд, а у чіткій відповідності до повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». Тому такі доводи представника позивача суд не приймає.

Крім того, з приводу зауважень представника позивача щодо можливої втрати боржником оригіналу виконавчого листа №2а-1983/12/2670 та наявної у матеріалах справи №2а-1983/11/2670 його копії, суд наголошує, що дана обставина не впливає на суть спору у даній адміністративній справі №640/11086/20, як власне і наявність у матеріалах адміністративної справи №2а-1983/11/2670 саме належним чином засвідченої копії постанови про закінчення виконавчого провадження №40318393. Такі обставини можуть бути предметом розгляду в інших адміністративних провадженнях.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо винесення судом рішення про забезпечення виконання судового рішення, згідно та у відповідності до вимог частини шостої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України та винесення окремої ухвали щодо Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміля Артема Володимировича. Передбачені наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні дії є правом, а не обов`язком суду. До того ж, з огляду на матеріали виконавчого провадження судом не вбачається, що державний виконавець ухилявся від виконання рішення суду від 20 вересня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 24 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40318393 за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміля Артема Володимировича.

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміля Артема Володимировича, що проявились у винесенні постанови від 24 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №40318393.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко