Рішення № 90197482, 03.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 року м. Київ № 826/13197/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов

від 06.08.2018 ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №32358192;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 з ОСОБА_1 у виконавчі провадженні №32357320;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №32357978;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №32356893.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору не відбулось фактичного виконання рішення, не повертались стягувачу кошти і не передавалось стягувачу за виконавчим документом майно боржника. Вказано, що державним виконавцем жодних дій з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва не проводилось.

На думку позивача, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в такому розмірі, який вказано в постановах про стягнення виконавчого збору, а тому вважає, що постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/13197/18 та призначено підготовче засідання. Відповідачу запропоновано у встановлені судом строки надати відзив на позовну заяву.

Представником позивача 17.09.2018 подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову в якій зазначено, що відповідачем не вчинялось жодних заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999) та статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016).

Додатково зазначено, що постанови про стягнення виконавчого збору винесені державним виконавцем 06.08.2018 в період дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, тому на думку позивача, і дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов повині вчинятися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» саме від 02.06.2016.

Представник позивача вказує, що з огляду на відсутність реального виконання рішення, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Представником відповідача 05.11.2018 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що державним виконавцем здійснено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Вважає помилковими аргументи позивача та такими, що не відповідають дійсності, оскільки виконавчий збір повинен стягуватись державним виконавцем в будь-якому випадку при відкритті виконавчого провадження, що є своєрідною санкцією для боржника за невиконання виконавчого документу самостійно в добровільному порядку до моменту відкриття виконавчого провадження.

Також, представником відповідача 08.11.2018 подано копії матеріалів виконавчих проваджень №32358192, №32357320, №32357978, №32356893.

Представником позивача 14.11.2018 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що державний виконавець безпідставно та неогрунтовано визначив суму виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 закрито підготовче провадження у справі №826/13197/18 та ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником позивача 23.01.2019 подано суду письмові пояснення, в яких наголошено, що оскільки стягнення виконавчого збору як окрема виконавча дія здійснено після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, то в даному випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 замінено неналежного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Вовченком Олександром Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2012 ВП№32358192 з виконання виконавчого листа №2-1183/11, виданого 09.02.2012 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» суми боргу за кредитним договором №09-12-06/ФО від 21.12.2006р. у розмірі 3 065 696,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 24 514 230, 04 грн.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32358192 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Поряд з цим, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606- XIV, пунктом 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016, а також керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32358192 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 306 569,66 доларів США (USD).

Також, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Вовченком Олександром Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2012 ВП№32357320 з виконання виконавчого листа №2-1183/11, виданого 09.02.2012 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» суми боргу за кредитним договором №09-09-06/ФО від 28.09.2006 у розмірі 1 855 123,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 14 834 125,16 грн.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32357320 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Поряд з цим, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606- XIV, пунктом 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016, а також керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32357320 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185 512,36 доларів США (USD).

Також, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Вовченком Олександром Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2012 ВП№32357978 з виконання виконавчого листа №2-1183/11, виданого 09.02.2012 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» суми боргу за кредитним договором №11-09-05/ФО від 21.09.2005 у розмірі 2 990 635,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 23 914 019,52 грн.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32357978 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Поряд з цим, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606- XIV, пунктом 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016, а також керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32357978 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 299 063,56 доларів США (USD).

Також, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Вовченком Олександром Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2012 ВП№32356893 з виконання виконавчого листа №2-1183/11, виданого 09.02.2012 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» суми боргу за кредитним договором №08-02-07/ФО від 16.02.2007 у розмірі 4 966 964,34 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 39 717 193,02 грн.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32356893 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Поряд з цим, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем, керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606- XIV, пунктом 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016, а також керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, винесено постанову від 06.08.2018 ВП№32356893 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 496 694,63 доларів США (USD).

Позивач, вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.10.2016.

До 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Тобто, на час відкриття виконавчих проваджень ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893 з виконання виконавчих листів №2-1183/11, виданих 09.02.2012 Шевченківським районним судом міста Києва, чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (у редакції, чинній на момент прийняття постанов від 25.04.2012 про відкриття виконавчих проваджень ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893 з виконання виконавчих листів №2-1183/11, виданих 09.02.2012 Шевченківським районним судом міста Києва).

Відповідно до статті 1 Закон №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами частини першої статті 28 Закону №606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

02.06.2016 прийнято Закон України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016 (надалі - Закон України №1404-VІІІ).

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз норм даної статті дає підстави для висновку, що Законом України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016 змінено правила стягнення виконавчого збору. Зокрема, встановлено, що виконавчий збір має вираховуватись із розрахунку 10 відсотків суми, що фактично стягнута. Натомість, норма статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV визначала об`єктом нарахування виконавчого збору суму коштів, що підлягала стягненню.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем у виконавчих провадженнях ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893 винесено постанови від 06.08.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини п`ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що виконавчі дії із стягнення виконавчого збору здійснено після набрання законної сили Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, питання стягнення виконавчого збору в даному випадку мало вирішуватись уже за правилами, встановленими Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, який був чинним на момент винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.03.2020 у справі №1340/6009/18 адміністративне провадження №К/9901/19708/19.

Як уже було зазначено судом, за правилами частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, як вбачається зі встановлених обставин у справі, сума коштів, зазначених у постановах про відкриття виконавчих проваджень від 25.04.2012 ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893, що підлягала стягненню, не була фактично стягнута, а тому підстави для нарахування виконавчого збору у встановленому оскаржуваними постановами розмірі відсутні.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Нідченком Дмитром Євгеновичем при винесенні постанов від 06.08.2018 ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича від 06.08.2018 ВП№32358192, ВП№32357320, ВП№32357978, ВП№32356893 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.