Рішення № 90197425, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/4107/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обчислення і призначення пенсії ОСОБА_1 без урахування відомостей про заробітну плату, вказаних у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/7-66 від 23.05.2017, виданої Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта бутівка «Донецька» та довідці № 51 від 12.04.2017, виданої Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату, вказаних у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/7-66 від 23.05.2017, виданої Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта бутівка «Донецька» та довідці № 51 від 12.04.2017, виданої Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька», з дати подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 02.01.2018;

- зобов`язати УПФУ сплатити суму недоплаченої пенсії невідкладно одним платежем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що довідки, надані позивачем, не можуть бути зараховані для розрахунку пенсії позивача, як такі, що є недійсними, адже підприємства, які їх видали, знаходяться на тимчасово непідконтрольній території.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/14100/18, в тому числі, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.01.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до страхового стажу наступних періодів роботи: в гірському професійно-технічному училищі №107 з 01.09.1985 по 18.07.1986; з 10.04.1986 по 11.07.1986, з 22.07.1986 по 12.12.1986 на шахті «Бутівка-Донецька» виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Донецьквугілля»; з 17.12.1986 по 17.12.1988 службу у складі Збройних Сил СРСР; з 13.03.1989 по 28.04.1989 в Центральній збагачувальній фабриці «Київська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьквуглезбагачення»; з 18.07.1990 по 25.07.1990 на шахті Ордена Леніна шахто-управління «Жовтневе» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 25.06.1991 по по 01.10.1993 на шахті «Бутівка-Доненька» виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Донецьквугілля»; з 09.02.1994 по 29.04.1994 на Орендному підприємстві «Шахта імені О.Ф. Засядька»; з 07.09.1994 по 14.09.1996 на шахті «Бутівка-Донецька» виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Донецьквугілля»; з 23.09.1996 по 02.09.2002 на Орендному підприємстві «Шахта імені О.Ф. Засядька», з урахуванням викладених висновків суду.

На виконання вказаного судового рішення, УПФУ було обчислено пенсію позивача з урахуванням страхового стажу 37 років 5 місяців 27 днів та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.09.2002, з 01.03.2003 по 31.07.2004, з 01.11.2005 по 31.07.2014, з 01.12.2014 по 31.07.2015, з 01.02.2016 по 30.11.2017.

При цьому, як зазначає відповідач в наданому відзиві, наявні в матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату Позивача за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, а саме, довідки від 12.04.2017 №51 ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» та №1/7-66 від 23.05.2017 Державного ВАТ «Шахта Будівка-Донгецька», прийняті не буди, оскільки є недійсними, адже підприємства, які їх видали, знаходяться на тимчасово непідконтрольній території.

Спір в даній справі стосується виключно обставин не прийняття відповідачем до уваги двох вказаних довідок.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

З наданих Позивачем Довідок вбачається, що Позивач в період з 1994 по 2000 роки працював у Державному ВАТ «Шахта Бутівка - Донецька» та ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» та йому нараховувалась заробітна плата.

Сторонами не заперечується той факт, що станом на дати видачі спірних довідок, Державне ВАТ «Шахта Бутівка - Донецька» та ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» знаходяться на тимчасово окупованій території України.

В той же час, відповідно до ч.ч.1- 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Як вбачається з довідки Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Бутівка-Донецька» від 23.05.2017 №1/1-66 про заробітну плату для обчислення пенсії, що складена за формою Додатку №1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка видана позивачу, вона (довідка) підписана головою ліквідаційної комісії О.Д. Мірошниченко.

Відповідно до інформації ЄДР, підписантом, керівником одночасно головою ліквідаційної комісії Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Бутівка-Донецька» є Мірошниченко О .Д .

Аналогічним чином, відповідно до довідки ПАТ «Шахта Імені О.Ф. Засядька» від 12.04.2017 №51 про заробітну плату для обчислення пенсії позивача, вона підписана керівником П.Є. Филимоновим, який відповідно до інформації ЄДР є керівником і підписантом Товариства з 30.05.2016.

Оскільки вказані Товариства створені в порядку, передбаченому законодавством України, а керівниками цих підприємств є особи, зазначені в ЄДР, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що в даному випадку відсутні обмеження, визначені ч.ч.1- 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внаслідок чого такі довідки мали бути прийняті УПФУ, чого останнім на власний розсуд зроблено не було, що свідчить на користь протиправності дій відповідача в оскаржуваній частині.

До того ж, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

При цьому, ст.366 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Оскільки на переконання суду, Филимонов П.Є. і Мірошниченко О.Ф. , як керівники вказаних вище шахт достовірно знали або повинні бути знати про зміст наведених статей Закону та Кримінального кодексу України, за відсутності належних доказів що підтверджують зворотне, інформація про заробітну плату позивача, яка надана Шахтами є, достовірною, а отже, має бути врахована органом Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення та нарахування пенсії позивачу.

Посилання відповідача на те, що довідки про заробітну плату позивача, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення операції Об`єднаних сил, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть враховані при призначенні пенсії, судом в даному випадку відхиляються, враховуючи наступне.

З урахуванням специфіки спірних правовідносин, суд вважає за можливе прийняти до уваги так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна позиція також викладена в Постанові Верховного Суду від 22.10.2018 №235/2357/17.

Враховуючи все викладене в сукупності, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за правильне захистити порушені права позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату, вказаних у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/7-66 від 23.05.2017, виданої Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта бутівка «Донецька» та довідці № 51 від 12.04.2017, виданої Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька», з дати подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 02.01.2018, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання УПФУ сплатити суму недоплаченої пенсії невідкладно одним платежем, задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із Конституцією України, Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закони України про Державний бюджет України на кожний рік та Бюджетний кодекс України.

Згідно із пунктом 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

При цьому, порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Слід зазначити, що як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, Порядок №649 є чинним, а отже обов`язковим до виконання органами Пенсійного фонду.

В силу п. 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник (орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (п.6 Порядку №649).

За змістом п.п.10-11 Порядку №649, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в розумінні ст.19 Конституції України, позбавлений можливості діяти всупереч вимог Порядку №649, а отже, перерахована пенсія буде виплачена відповідачем на користь позивача безпосередньо після перерахування Пенсійним фондом України коштів Управлінню в порядку наявності бюджетних асигнувань.

За таких обставин, оскільки позивачем не оскаржується бездіяльність Пенсійного фонду України по неперерахуванню коштів відповідачу, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести повну виплату позивачу перерахованої пенсії одним платежем, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд приймає до уваги посилання позивача на складний матеріальний стан, однак, суд позбавлений можливості виключно з цих підстав зобов`язати відповідача провести повну виплату перерахованої пенсії одним платежем, адже в такому випадку рішення суду буде суперечити Порядку №649, а отже, не відповідатиме вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій в частині не прийняття до уваги вказаних вище довідок, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Оскільки позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн за розгляд позовних вимог немайнового характеру, в позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 грн.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до дублікату квитанції №0.0.1621264791.1 від 18.02.2020, позивачем сплачено на користь Адвокатського бюро Івана Хомича 7500,00 грн за призначенням платежу «Правнича допомога за договором про надання правничої допомоги від 30.11.2019, платник ОСОБА_1 ».

В той же час, копія договору про надання правової допомоги від 30.11.2019 не містить в собі розрахунку витрат на правничу допомогу.

Одночасно до матеріалів справи позивачем та/або адвокатом не надано розрахунку судових витрат на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Надана копія розрахунку на суму 15000,00 грн, судом відхиляється, адже оскільки позивачем сплачено адвокату лише половину вказаної суми, є можливим дійти висновку, що частина послуг з правничої допомоги адвокатом виконана не була, а отже, суд позбавлений можливості підтвердити співрозмірність понесених позивачем витрат в сумі 7500 грн, внаслідок чого витрати в цій частині розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення і призначення пенсії ОСОБА_1 без урахування відомостей про заробітну плату, вказаних у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/7-66 від 23.05.2017, виданої Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта Бутівка - Донецька» та довідці № 51 від 12.04.2017, виданої Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату, вказаних у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/7-66 від 23.05.2017, виданої Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта Бутівка- Донецька» та довідці № 51 від 12.04.2017, виданої Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька», з дати подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 02.01.2018.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович