Рішення № 90196358, 02.07.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23383/17

провадження № 2/753/2700/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Запорожець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , треті особи: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 3 400 грн. 00 коп. та понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1 600 грн. 00 коп. Мотивуючи свої вимоги тим, що 23 лютого 2015 року між публічним акціонерним товариством «Радикал банк» та ОСОБА_1 був укладений договір строкового банківського вкладу «Депозитний календар» № 12-20886. На виконання п.2.1.1 укладеного договору ПАТ «Радикал банк» відкрив відповідачеві рахунок № НОМЕР_1 у Доларах США. Станом на 10 липня 2015 року на рахунку № НОМЕР_1 зберігалася сума вкладу у розмірі 6 470 доларів США та на рахунку нарахованих процентів № НОМЕР_1 у розмірі 10 доларів 92 центи США. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 року № 130, з 10 липня 2015 року у ПАТ «Радикал Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал банк» Шевченко О.В. 30 вересня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №178 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, відповідно до якого Уповноваженою особою фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Радикал банк» призначено Савельєву А.М. та делеговано їй всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема статтями 37-39 цього Закону. На підставі постанови Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 листопада 2015 року прийнято рішення №203 про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал банк». Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на 10.07.2015 року) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто 10.07.2015 року, але не більше граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного відшкодування коштві за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.Проте, при розрахунку розміру відшкодування було допущено помилку. Так, відповідач отримав замість відшкодування у 142 397 грн. 23 коп., на яке отримав право на підставі закону, суму значно більшу, а саме - 147 668 грн. 00 коп., тобто різниця складає 3 400 грн. 00 коп. (147 668 грн. 00 коп. - 142 397 грн. 23 коп. = 3 400 грн. 00 коп.). Відшкодування відбулось шляхом безготівкового перерахування суми на картковий рахунок НОМЕР_1 . Таким чином, різницю суми у розмірі 3 400 грн. 00 коп. ОСОБА_1 отримав без будь-яких правових підстав, яка підлягає стягненню, як безпідставно набуті грошові кошти, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача Линник Я.В. , діючий на пвдсьаві довіреності від 11 лютого 2019 року, позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задоволенти уцілому, посилаючись на відповідальність відповідача щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду), відзив не надав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та за погодженням позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року між публічним акціонерним товариством «Радикал банк» та ОСОБА_1 був укладений договір строкового банківського вкладу «Депозитний календар» № 12-20886 (а.с. 12 - 14).

На виконання п.2.1.1 укладеного договору ПАТ «Радикал банк» відкрив відповідачеві рахунок № НОМЕР_1 у Доларах США.

Станом на 10 липня 2015 року на рахунку № НОМЕР_1 зберігалася сума вкладу у розмірі 6 470 доларів США та на рахунку нарахованих процентів № НОМЕР_1 у розмірі 10 доларів 92 центи США (а.с. 15, 16, 17).

Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 09 липня 2015 року становив 2 197,1761 гривень за 100 доларів США.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 року № 130, з 10 липня 2015 року у ПАТ «Радикал Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал банк» Шевченко О.В.

30 вересня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №178 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, відповідно до якого Уповноваженою особою фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Радикал банк» призначено Савельєву А.М. та делеговано їй всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема статтями 37-39 цього Закону.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 листопада 2015 року прийнято рішення №203 про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал банк» (а.с. 6 - 11).

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на 10.07.2015 року) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто 10.07.2015 року, але не більше граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Сума граничного відшкодування коштві за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Проте, при розрахунку розміру відшкодування відповідачу позивачем було допущено помилку.

Так, відповідач отримав замість відшкодування у 142 397 грн. 23 коп., на яке отримав право на підставі закону, суму значно більшу, а саме - 147 668 грн. 00 коп. (а.с. 18), тобто різниця складає 3 400 грн. 00 коп. (147 668 грн. 00 коп. - 142 397 грн. 23 коп. = 3 400 грн. 00 коп.).

Відшкодування відбулось шляхом безготівкового перерахування суми на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Таким чином, різницю суми у розмірі 3 400 грн. 00 коп. ОСОБА_1 отримав без будь-яких правових підстав, яка підлягає стягненню, як безпідставно набуті грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом зроблено висновок про те, що у зв`язку з помилкою, що була допущена при розрахунку розміру відшкодування, відповідачу було перераховано суму більше, ніж передбачено для відшкодування, а саме147 668 грн. 00 коп. замість 142 397 грн. 23 коп., тобто різниця складає 3 400 грн. 00 коп. (147 668 грн. 00 коп. - 142 397 грн. 23 коп. = 3 400 грн. 00 коп.), яка підлягає стягненню, як безпідставно набуті грошові кошти.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру в загальній сумі 1 600 грн. 00 коп. (а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 1212 ЦК України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», керуючисьп. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , треті особи: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 ,на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ - 21708016, 3 400 грн. 00 коп. - безпідставно набутих грошових коштів та 1 600грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанці.

СУДДЯ: