Рішення № 90195405, 02.07.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4102/19

номер провадження 2/695/600/20

02 липня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ про зняття арешту з коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ, про зняття арешту з коштів боржника.

Свої вимоги, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач мотивує тим, що на примусовому виконанні у головного державного виконавця Щербатюк Л.О. Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, який в подальшому перейменовано в Золотоніський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ (далі за текстом Відповідач), знаходиться виконавче провадження №59609958 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Гуревічова О.М. за №2254 від 30.11.2017 року.

Позивач наполягає, що державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження було порушено норми чинного законодавства, оскільки на рахунок позивача №29244825509100, МФО 305299, код 14360570, к/р НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», був накладений арешт. Вказаний рахунок позивач використовує для отримання аліментів на утримання неповнолітньої дитини позивача ОСОБА_2 ..

За таких обставин, на думку позивача, відповідач своїми діями позбавив права дитини брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, та які спрямовані на забезпечення першочергових потреб дитини, зокрема в харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні тощо.

За таких обставин позивач звернулася до суду із вказаною позовною заявою та з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд зняти арешт з рахунку 29244825509100, МФО 305299, код 14360570, к/р НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», який належить ОСОБА_1 , накладений постановою винесену головним державним виконавцем Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Щербатюк Л.О., «Про арешт коштів боржника» від 20.12.2019 року, у виконавчому провадженні № 59609958.

Відповідач надав до суду заперечення відповідно до якого позовні вимоги не визнав та вказав, що відносно позивача відкрите виконавче провадження в ході виконання якого було з`ясовано, що майно у позивача на яке можливо здійснити стягнення відсутнє, сама позивачка добровільно суму боргу не погашає, а тому був накладений арешт на кошти боржника з метою належного здійснення виконавчого провадження. Окрім того вказували, що даних про те, що вказаний рахунок використовується тільки для отримання аліментних платежів матеріали справи не містять, а зняття накладеного арешту частково лише із коштів, які є заробітною платою, пенсією чи аліментами на одному рахунку технічно не можливо так само як і не можливо накласти частково арешт лише на конкретні кошти на такому рахунку. Даний рахунок не є спеціальним, а тому законом не заборонено накладення арешту на такі рахунки, оскільки на них можна перерахувати будь-які кошти, не лише пенсію, заробітну плату та інше.

Розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін відповідно до ухвали суду від 27.12.2019 року.

У судове засідання позивач та її представник за довіреністю, ОСОБА_3 не з`явилися, однак останній надав до суду заяву відповідно до якої розгляд справи просив провести за його відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача, головний державний виконавець Щербатюк Л.О., звернулася до суду із заявою відповідно до якої розгляд справи просила проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, які вказані у запереченні на позовну заяву від 20.01.2020 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні головного державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ Щербатюк Л.О. знаходиться виконавче провадження №59609958 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Гуревічова О.М. за №2254 від 30.11.2017 року, що стверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В рамках здійснення вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 20.12.2019 року, у виконавчому провадженні №59609958 було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Відповідно до частини першої та другої ст.. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Як вбачається із заперечень відповідача у заявника відсутнє інше майно, як рухоме та так і не рухоме, на яке можливо здійснити стягнення.

Таким чином вбачається, що позивач є боржником у виконавчому провадженні про стягнення із неї суми боргу, ОСОБА_1 в добровільному порядку суму боргу не погашає, а тому державний виконавець здійснює дії, які спрямовані на примусове виконання стягнення суми боргу.

Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до п.п. 6 та 10 ч. 1 ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Згідно 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, у вищевказаній статті врегульовані питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним з батьків, та їх цільове призначення.

Зокрема, передбачено, що аліменти мають використовуватися за цільовим призначенням.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреб у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку й виховання дитини, реалізації її здібностей.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, аліменти, одержані на дитину мають цільове призначення в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач має на своєму утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_2 на утримання якої отримує аліменти, що надходять на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код 14360570, к/р НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Вказані обставини стверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (серії НОМЕР_3 від 22.05.2007 року), листом державного виконавця Золотоніського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Міклдащук О.Ю, про порядок стягнення аліментів на зазначений рахунок, довідкою КП «Золотоніський міський ринок» від 23.12.2019 року за №09 про перерахування аліментів із ОСОБА_4 на рахунок позивача, а також виписки із карткового рахунку позивача від 12.06.2020 року, яка видана АТ КБ «ПриватБанк» за № ABQP951IHNIRBRA9, із якої вбачається, що на вказаний вище картковий рахунок позивача, окрім інших надходжень, здійснюється перерахування аліментних платежів.

Суд погоджується із доводами відповідача про технічну неможливість часткового накладення арешту на конкретні кошти, які розміщені на рахунку, наприклад лише на заробітну плату, а також про те, що постанова про накладення про арешт коштів боржника була винесена в рамках примусового здійснення виконавчого провадження, та на виконання вимог ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», тим більше, що вказаною постановою накладається арешт не на конкретний рахунок скаржника, а на всі рахунки останньої.

Разом із тим такий арешт коштів, який поширюється в тому числі і на аліментні платежі порушує права неповнолітньої, що є недопустимо.

Нормами чинного законодавства чітко вказана заборона на звернення стягнення коштів, які надані особі, як допомога на дітей.

Верховний Суд в постанові від 14.03.2018 року у справі № 682/690/16-ц зазначив, що кошти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, чи є власністю дитини, однак ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення.

Внаслідок накладення державним виконавцем арешту на кошти, що належать боржнику та містяться на зазначеному вище рахунку, її дитина позбавлена права брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, та спрямуванні їх на забезпечення першочергових потреб.

Тому суд вважає, що вказаний арешт перешкоджає неповнолітній дитині позивача у повному обсязі реалізувати своє право щодо користування та розпорядження своїм майном, а тому позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Частиною 5 цієї статі і передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зі змісту позову вбачається, що державний виконавець відмовляється зняти арешт з грошових коштів, які-знаходяться на банківському рахунку позивача на який та отримує аліментні платежі.

Таким чином, на думку суду, накладення арешту на вказаний рахунок боржника, не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач просить зняти арешт тільки із вказаного вище рахунку, суд дійшов висновку, що на вказаний рахунок, на який накладено арешт, та на який надходять виплати по аліментах, не може бути звернено стягнення, а тому позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2019 року були вжиті заходи забезпечення позову, а тому на підставі ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст., ст.10,12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України,на підставіЗакону України" Провиконавче провадження ", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ про зняття арешту з коштів боржника задовольнити.

Зняти арешт з рахунку НОМЕР_2 , МФО 305299, код 14360570, к/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», який належить ОСОБА_1 , на який накладений арешт постановою винесеною головним державним виконавцем Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Щербатюк Л.О., «Про арешт коштів боржника» від 20.12,2019 року, у виконавчому провадженні №59609958.

Вжиті заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений судовим рішенням термін оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя : Середа Л.В.