Рішення № 90194846, 03.07.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/947/20

Провадження № 2/644/961/20

03.07.2020

РІШЕННЯ

іменем України

03 липня 2020 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді - Шевченка С.В., за участю секретаря Голік О.К., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду цивільну справу № 644/947/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», третя особа – Харківський міський центр зайнятості, про визнання відмови прийняття на роботу незаконною, зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул,

у с т а н о в и в :

Позивач 12.02.2020 року подав до суду вказаний вище позов, в якому просив визнати незаконною відмову Комунального підприємства «Жилкомсервіс» у прийнятті його на посаду майстра дільниці та зобов`язати відповідача укласти з ним трудовий договір на вказану посаду з 13.11.2019 року. До того ж, позивач просив зобов`язати КП «Жилкомсервіс» нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2019 року по 12 лютого 2020 року з відрахуванням обов`язкових платежів до державного бюджету та стягнути на його користь витрати, які він поніс на оплату попереднього медичного огляду.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 30.08.2019 відповідачем було подано до Харківського міського центру зайнятості звітність, а саме інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН на вакантну посаду майстра з розміром заробітної плати 7745 грн. 31.10.2019 року він отримав від Харківського міського центру зайнятості направлення та 05.11.2019 року звернувся для працевлаштування у КП «Жилкомсервіс» на оголошену вакансію. Того ж дня з ним було проведено співбесіду керівником дільниці ОСОБА_2 , яка у результаті вказала на те, що він зарекомендував себе як позитивна людина, яка володіє навиками роботи з ПК, з умовами праці ознайомлений та на її думку рекомендованій посаді майстра відповідає. Так, у корінці направлення на працевлаштування від 31.10.2019 року №20391909020077013 на вільне робоче місце, у графі «відповідь про прийняте рішення» вказано, що рішення відстрочено до 20.11.2019 року за причиною оформлення. Вищезазначений корінець було підписано начальником ВК Старченко І.І. 06.11.2019 року та того ж дня йому було видано направлення на обов`язковий попередній медичний огляд, та додано перелік необхідних документів, які він повинен надати роботодавцю. 07.11.2019 року позивачем було здійснено оплату до каси КНП «Поліклініки №9» ХМР у розмірі 181 грн. 40 коп. за послуги проходження попереднього медичного огляду. Відповідно до висновку Головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_3 від 11.11.2019 року позивач придатний до роботи на посаді майстра. 13.11.2019 року позивач з повторним корінцем направлення звернувся до відповідача для укладення трудового договору, надавши всі документи, які вимагав роботодавець, однак у працевлаштуванні йому було відмовлено та у графі «відповідь», було зазначено «просимо направити на це робоче місце іншу кандидатуру, не відповідає вимогам». При цьому будь-яких пояснень чи обґрунтування причини відмови укладення із позивачем трудового договору відповідачем надано не було. На думку позивача, із ним було укладено трудовий договір, з огляду на це, має бути нарахований та виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також ОСОБА_4 вважав, що оскільки попередній медичний огляд мав бути організований за кошти роботодавця, то відповідач має відшкодувати йому витрати з оплати медичного огляду.

Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечував проти вимог позивача та просив розглядати справу в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування вимог відповідач зауважив, що роботодавець має право висувати вимоги до вакансії, проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам, що не суперечить законодавству та приймати рішення про прийняття на роботу працівника або відмові у працевлаштуванні. Якщо особа не відповідає вимогам висунутим роботодавцем до вакансії, роботодавець має право відмовити такій особі з причин невідповідності висунутим роботодавцем вимогам, і така відмова є законною та не вважається необґрунтованою. При цьому, відповідач наголошує, що законодавство України не передбачена процедура відмови роботодавця від працевлаштування особи. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що жодним чином не порушив норм чинного законодавства України у сфері трудових відносин та доводи позивача, відносно незаконності відмови в працевлаштуванні, зобов`язанні укласти трудовий договір та сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та безпідставними і тому не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо оплати відповідачем попереднього медичного висновку, то відповідач зазначає, що не було потреби в проходженні попереднього медичного огляду позивачем оскільки рішення про працевлаштування було відстрочено до 20.11.2019 року, про що позивачу було роз`яснено. До того ж, відповідач посилається на те, що відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про охорону праці» встановлено вичерпні категорії працівників, які мають проходити обов`язковий медичний огляд, до яких не відноситься позивач, оскільки робота на яку він претендував не відноситься до перелічених у ст. 17 вказаного закону.

Третя особа надала свої пояснення, стосовно справи, в яких зазначила, що 22.01.2019 громадянин ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як безробітний з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 . 30.08.2019 відповідачем було подано звітність, а саме інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН на вакантну посаду майстра. 31.10.2019 ОСОБА_1 було видано направлення на працевлаштування до КП «Жилкомсервіс» за посадою «майстер». 06.11.2019, відповідачем прийнято рішення про відстрочення працевлаштування до 20.11.2019 з причин оформлення. 20.11.2019 ОСОБА_1 було надано відпрацьоване направлення на працевлаштування до КП «Жилкомсервіс» за посадою «майстер», в якому зазначено, що особа не відповідає вимогам. Оскільки Харківський міський центр зайнятості є посередником на ринку праці між роботодавцями і шукачами роботи, остаточне рішення про прийняття чи відмову у прийнятті на роботу приймає роботодавець.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а заперечення відповідача вважав безпідставними та такими, що не підтверджені доказами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження підлягають розгляду справи, що виникають з трудових відносин, відтак, керуючись частиною 7 ст. 277 ЦПК України, у суду відсутні підстави для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, як про те просив відповідач.

В ході з`ясування обставин справи та перевірки їх наданими доказами, судом встановлено, що 22.01.2019 громадянин ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як безробітний з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 . 31.10.2019 року позивач отримав від Харківського міського центру зайнятості направлення для працевлаштування у КП «Жилкомсервіс» на оголошену вакансію за посадою майстра. 05.11.2019 року позивач звернувся для працевлаштування у КП «Жилкомсервіс» та за результатами співбесіди було складено висновок керівником підрозділу (дільниці) №50, нач. ОСОБА_2 .. У якому було вказано, що кандидат на посаду ОСОБА_1 при співбесіді зарекомендував себе як позитивна людина, яка володіє навичками роботи з ПК, з умовами праці ознайомлений та на її погляд рекомендованій посаді майстра відповідає. 06.11.2019 року у корінці направлення для працевлаштування у КП «Жилкомсервіс» на оголошену вакансію за посадою майстра зроблено запис: «рішення відстрочено до 20.11.2019р., причини – оформлення». Окрім цього, позивачу було надано перелік необхідних документів, які він повинен був надати роботодавцю та направлення від 06.11.2019 на обов`язковий медичний огляд працівника ОСОБА_1

07.11.2019 року позивачем було здійснено оплату у розмірі 181 грн. 40 коп. до каси КНП «Поліклініки №9» ХМР за послуги проходження попереднього медичного огляду.

11.11.2019 року за висновком лікаря-терапевта цехової (територіальної, лікарняної) дільниці та заступника головного лікаря з лікувальної роботи позивач придатний до роботи на посаді майстра.

13.11.2019 року позивач із корінцем направленням на працевлаштування на вільне робоче місце звернувся до відповідача. Відповідач у графі: «Відповідь про прийняте рішення», зазначив наступне: «Просимо направити на це робоче місце іншу кандидатуру, не відповідає вимогам».

Вказані обставини встановлені на підставі копій документів, а саме: копією корінця направлення на працевлаштування №20391909020077013 від 31.10.2019 р. на ім`я ОСОБА_1 ; копія результатів співбесіди від 05.11.2019 р.; копією переліку документів до особистої справи; копією направлення на обов`язковий попередній медичний огляд працівника від 06.11.2019; копією висновку медичної комісії та медичної довідки №725 від 11.11.2019 р.; копією квитанції; копією корінця направлення на працевлаштування №20391909020077013 від 31.10.2019 р.

Згідно з ч.1 ст.22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення.

Згідно із абз. 8 Листа Мінсоцполітики України від 02.07.2016 р. №352/13/116-16 «Про надання роз`яснення щодо відмови у прийнятті на роботу» обґрунтованою відмовою у прийнятті на роботу може бути, наприклад, відсутність вакансій (вільних посад, на які може бути працевлаштована особа), відсутність у претендента освіти або якостей, необхідних для виконання роботи (кваліфікація, досвід роботи та ін.), наявність прямих обмежень або вимог для зайняття посади, встановлених нормативно-правовими актами тощо.

Виходячи із викладеного та враховуючи відсутність у корінці направлення на працевлаштування №20391909020077013 від 31.10.2019 зазначення конкретних причин відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_1 , суд робить висновок про те, що така відмова є необґрунтованою і, відповідно, незаконною.

Судом було розглянуто копію відповіді відповідача від 15.01.20 на лист позивача, у якій відповідач вказав, що 06.11.2019 року основна працівниця, яка знаходилась у відпустці для догляду за дитиною виявила бажання перервати відпустку та стати до роботи. До того ж, позивачу було запропоновано працевлаштування на аналогічну посаду майстра дільниці №19 Київського району, але позивач відмовився від цієї посади.

Однак, доказів на підтвердження зазначених фактів відповідачем суду надано не було та у відзиві на позов на них не наголошувалось.

Таким чином, судом встановлено порушення прав позивача на працевлаштування.

Поряд з цим, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав буде зобов`язати відповідача повторно розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади у Комунальному підприємстві «Жилкомсервіс», а не в спосіб зобов`язання КП «Жилкомсервіс» укласти трудовий договір із ОСОБА_1 , так як це буде передчасним втручанням у свободу волевиявлення роботодавця на укладення трудового договору.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, у частині вимог щодо зобов`язання КП «Жилкомсервіс» нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2019 року по 12 лютого 2020 року з відрахуванням обов`язкових платежів до державного бюджету слід відмовити, спираючись на те, що трудовий договір з позивачем укладено не було.

Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування йому за рахунок відповідача витрат на оплату медичного огляду.

Відповідно до ст.169 КЗпП встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що посада майстра в КП «Жилкомсервіс» відноситься до категорії робіт пов`язаних з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці або такою де є потреба у професійному доборі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 19, 76, 81, 242-246, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Комунального підприємства «Жилкомсервіс» у прийнятті ОСОБА_1 на посаду майстра дільниці та зобов`язати Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» повторно розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на вакантну посаду майстра дільниці.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на користь державного бюджету України 2102 грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Рішення складено та підписано 03.07.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», місце знаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська буд.35, код ЄДРПОУ: 34467793 .

Суддя С.В. Шевченко