Рішення № 90193184, 02.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/1453/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 р. за №Ф-13741-17У.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він не здійснював підприємницьку діяльність, а тому вважає, що відповідачем протиправно нараховано борг зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на 15.05.2019 (дату формування вимоги) за інформацією ІКП ІТС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 30.04.2019 позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 х 12 міс. = 8448,00), за 2018 рік в сумі 9828,72 грн. (816,06 грн. х 12 міс. = 9828,72 грн.) та за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс. = 2754,18 грн.), всього в сумі 21030,90 грн.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.04.2020 № 1006572645 відносно ОСОБА_1 , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено (а.с. 6).

У зв`язку з несплатою позивачем єдиного соціального внеску відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-13741-17-У на суму 21030,90 грн. (а.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для формування вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно достатті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу Українив частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормамиЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування`від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту -Закон) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням пункту 5 частини першої статті 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений закономна місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених устатті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що не зважаючи на наявність чи відсутність позитивної (більше 0) бази нарахування єдиного внеску (стаття 7 Закону), фізичні особи-підприємці незалежно від обраної системи оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.

Законом чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом не звільнено від сплати єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, у разі відсутності у них доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, чи будь-якого іншого доходу.

Водночас, важливою умовою для нарахування та сплати єдиного внеску у цьому випадку є наявність діючого статусу фізичної особи-підприємця.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону, зокрема періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, однак у 2004 році припинив свою діяльність.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога була сформована (надіслана) відповідачу протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року за №Ф-13741-17У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2020 року.

Суддя О.В. Заяць