Рішення № 90193122, 03.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року справа № 580/1890/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

01.06.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подала у Черкаський окружний адміністративний суд позов до КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" (18028, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.62; код ЄДРПОУ 05540451) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит від 28.04.2020 та недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит;

зобов`язання відповідача розглянути запит від 28.04.2020 про надання публічної інформації;

стягнення судових витрат в сумі 17,00грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону не надав публічну інформацію на відповідний запит у встановлений законом строк.

Ухвалою суду від 04.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Також встановлено відповідачу строк тривалістю 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

19.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що запит позивача отримав 05.05.2020, а відповідь направив їй простим поштовим відправленням 06.05.2020, про що наявний реєстр відправленої кореспонденції за травень 2020року. Тому вважає, що порушення законодавства не допустив.

Оцінивши заявлені доводи та аргументи сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач звернулась до відповідача письмово запитом від 28.04.2020 на інформацію (вх. від 05.05.2020 №160), в якому, посилаючись на ст.ст.5, 6, 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ст.ст.5-6 Закону України "Про інформацію", просила надати інформацію про розмір заробітної плати головної медичної сестри КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» Матюшенко ОСОБА_2 .Д ОСОБА_3 за період з 01.01.2020 до 31.03.2020. Відповідь просила надіслати за адресою: 84511, м.Бахмут, вул. Садова, буд.119.

Стверджуючи, що у встановлений законом строк інформація на запит не надходила, позивач звернулась в суд з вищевказаним позовом.

Для вирішення спору суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XІІ), "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст.3 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч.1 ст.12 Закону є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Отже, у правовідносинах доступу до публічної інформації не є обов`язковою участь суб`єкта владних повноважень.

Суд врахував, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (частина третя статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я). Тобто медичне обслуговування є основним видом діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров`я. Тому інформація щодо його здійснення, є публічною, оскільки становить суспільний інтерес. Водночас державні та комунальні заклади охорони здоров`я є суб`єктами господарювання, на яких поширюється вимога пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI щодо віднесення до публічної інформації відомостей про їхню діяльність, які становлять суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (частина четверта статті 63 ГКУ).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (ч.1 ст. 78 ГК України).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч.2 ст.78 ГК України).

Відповідно до ч.3 ст.78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно з ч.1 ст.140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

Відтак у силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI.

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI (додатково щодо суспільно необхідної інформації йдеться у пункті 6.4).

Отже, відповідач несе обов`язки розпорядника інформації, що стосується використання ним фінансових ресурсів.

Одним із способів доступу до інформації відповідно до п.2 ч.2 ст.5 Закону №2939-VI є надання її за відповідними запитами.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Пунктом 6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною 1 ст.3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію. Зокрема, встановлений обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

На підставі абз.2 ч.3 ст.5 Закону України "Про захист персональних даних" не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з ч.5 ст.6 Закону №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника комунального закладу є відкритою та має бути надана на запит щодо інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Твердження відповідача, що інформація на запит позивача направлена їй простим поштовим відправленням 06.05.2020 не підтверджені сукупністю належних та достовірних доказів. Надані на їх підтвердження копія довідки від 06.05.2020 №510 про отримані доходи ОСОБА_4 за період січень-березень 2020 року та пояснення ОСОБА_5 не достатні для висновку роп їх надання позивачу.

Так, суд врахував, що у вищевказаній довідці зазначено, що вона видана ОСОБА_4 про те, що вона дійсно працює у відповідача на посаді головної медичної сестри та отримала відповідні доходи за останні 6 місяців за січень, лютий і березень 2020року. Інформації, що вказана довідка сформована на запит позивача та саме їй видана, відсутня. Обсяг інформації про доходи вказаної особи не відповідає запитуваному позивачем.

Крім того, відсутній супровідний лист відповідача, платіжні документи щодо оплати відповідної послуги поштового зв`язку. Реєстр відправленої кореспонденції за травень 2020року, на який посилається відповідач, також суду не надано.

Як наслідок, відсутні достовірні докази формування у відповідачем у встановлений строк письмової відповіді на запит позивача та направлення її позивачу за вказаною нею поштовою адресою.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Тому надане для суду письмове пояснення ОСОБА_5 , яка не є учасником судового спору, не є доказом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Відповідач не виконав вимоги пункту 5 ч.5 ст.44 КАС України, згідно з яким учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. Отже, не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням процедури, визначеної законом.

Тому суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених доводів позивача. Спірна бездіяльність відповідача щодо розгляду запиту позивача є протиправною.

Для повного відновлення порушеного права позивача наявні підстави для зобов`язання відповідача розглянути та надати відповідь на запит позивача відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно стягнення на користь позивача судових витрат в сумі 17,00грн. суд врахував таке.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Надана позивачем суду копія квитанції відділення поштового зв`язку від 28.04.2020 на суму 17,00грн. щодо направлення відповідачу рекомендованого листа підтверджує вчинення таких дій до часу спірної бездіяльності. Доакзи його вмісту суду не надані. Водночас зазначена дата направлення співпадає з датою запиту на отримання інформації відповідачу. Отже, вказані витрати безпосередньо не пов`язані із розглядом справи в суді та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору та не надала належних і достовірних доказів понесення судових витрат, відповідно до ст.ст.138-139 КАС України відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2-16, 14, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" щодо ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 28.04.2020 та недотримання встановленого законом п`ятиденного строку виконання такого обов`язку.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" (18028, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.62; код ЄДРПОУ 05540451) розглянути запит від 28.04.2020 (вх. від 05.05.2020 №160) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання публічної інформації та надати повну, точну і достовірну інформацію на нього відповідно до вимог чинного законодавства.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити сторонам.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 03.07.2020.