Ухвала суду № 90193093, 01.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

01 липня 2020 року справа № 580/2028/20 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши клопотання Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про розгляд у судовому засіданні справи №580/2028/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить стягнути 27 176 грн. 46 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 448 грн. 25 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Ухвалою суду від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

24.06.2020 позивач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, підписане представником позивача за дорученням Тетяною Мурзою.

Клопотання Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає поверненню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини другої статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відтак, у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії, як “представництво” і “самопредставництво”.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України.

Законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV “Перехідні положення” Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання “самопредставництва” передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до Кодексу адміністративного судочинства України Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення” від 18 грудня 2019 року № 390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що “юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені” та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: “відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)”.

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

З клопотання вбачається, що на підтвердження повноважень представника позивача Мурзи ОСОБА_2 позивач зазначив у клопотанні перелік додатків, а саме: копію доручення №2 від 03.01.2020; витяг з посадової інструкції представника позивача; копію наказу про призначення представника позивача. Проте вказані додатки до клопотання не додані, про що працівниками канцелярії суду складений акт від 24.06.2020 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання).

Позивачем не надано положення про Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів або трудовий договір (контракт) на підтвердження повноважень ОСОБА_3 .

Разом з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” з наступними змінами та доповненнями.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, тощо

Частиною першою статті 82 Цивільного кодексу України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини четвертої статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, уповноваженою представляти позивача у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені позивача без довіреності є ОСОБА_4 (керівник, підписант).

Частиною 2 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно акту від 24.06.2020 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання), позивачем до клопотання не додана довіреність на представництво інтересів позивача ОСОБА_5 .

Отже, ОСОБА_6 не зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як особа, наділена правом представляти інтереси позивача.

В Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 має статус адвоката і такого документа до клопотання не додано.

Отже, ОСОБА_7 не уповноважена на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені позивача у розумінні статей 55, 57 та 59 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підписане особою, яка не має права її підписувати.

Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки подання учасниками справи клопотання, підписаного не уповноваженою особою.

При цьому, згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на зазначене суд застосовує положення пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого позовна заява повертається позивачеві якщо позов підписано особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи викладене, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 7, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні від 24.06.2020 повернути Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Руденко