Рішення № 90192762, 01.07.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/673/20

01 липня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач), у якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Тернопільській області від 12.02.2020 № Ф-9348-54.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є арбітражним керуючим. Як фізична особа-підприємець своєчасно проводить сплату єдиного соціального внеску. Вказує, що на обліку платником податку не перебуває як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий), окремо від самозайнятої особи – платника податку, який є фізичною особою-підприємцем, а тому має сплачувати єдиний внесок лише один раз.

Разом з тим, відповідачем прийнято вимогу про сплату єдиного внеску, заборгованість по якому станом на 31.01.2020 склала 12484,99 грн. Позивач вважає, що відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску щодо нього, оскільки як фізична особа-підприємець вчасно сплачує єдиний внесок. При цьому спірна вимога містить посилання на акт документальної перевірки, який відсутній у позивача, у вимозі не зазначено періоду заборгованості.

Вказує, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець і в межах цієї діяльності надає послуги як арбітражний керуючий, то дії відповідача щодо подвійного нарахування йому єдиного соціального внеску є протиправними.

Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання 08.04.2020.

31.03.2020 в межах строку встановленого судом від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшов відзив на позов (а.с. 24-27). Відповідач у відзиві на позов його заперечує та посилається на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI від (далі - Закон № 2464), Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (далі - Інструкція №449).

Вказує, що відповідно до відомостей інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 26.08.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є виробництво м`яса (код КВЕД 10.11), з 12.04.2013 самостійно подав до контролюючого органу заяву форми №5-ОПП (для самозайнятих осіб), у якій зазначено основний вид діяльності консультування з питань комерційної діяльності та управління (код КВЕД 70.22), у зв`язку з чим взятий на облік з ознакою незалежної професійної діяльності «Арбітражний керуючий».

Враховуючи вказане, за заявами позивача останній перебуває у податковому органі на обліку як фізична особа-підприємець та фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - арбітражний керуючий. За кожним видом діяльності ОСОБА_1 подавалася відповідна звітність.

Оскільки позивачем єдиний внесок як самозайнятою особою (арбітражним керуючим) не нараховувався та не сплачувався, то Головним управлінням ДПС повідомлено Шимечка А.Я. шляхом виставлення відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки), про наявність у нього заборгованості станом 31.01.2020 зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 12484,99 грн.

Представник відповідача вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.04.2020 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 28.04.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 задоволено клопотання позивача та зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/2736/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги.

Ухвалою суду від 01.07.2020 поновлено провадження у справі.

У судове засідання призначене на 01.07.2020 представник відповідача не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на положення статей 194, 205 КАС України та клопотання представника відповідача, розгляд справи проведено за відсутності представника Головного управління ДПС у Тернопільській області.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, зазначив, що не погоджується з мотивами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №500/2736/19 за його позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги, вважає, що не повинен двічі сплачувати єдиний внесок, оскільки здійснює діяльність лише як арбітражний керуючий.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем із 26.08.2008, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесено відомості за №26460000000012346, позивач як підприємець взятий на облік платником податків у Тернопільському управлінні Головного управління ДФС у Тернопільській області з 28.08.2008, як платник єдиного внеску з 26.08.2008 (а.с.32-33, 126-129) та зареєстрований в Реєстрі страхувальників за №19188379 (а.с.42). Основним видом діяльності позивача визначено КВЕД 10.11 виробництво м`яса.

08.04.2013 Міністерством юстиції України видано ОСОБА_1 свідоцтво № 738 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії (а.с.34).

12.04.2013 позивачем подано до контролюючого органу заяву форми № 5-ОПП (для самозайнятих осіб), за основним видом діяльності КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності та управління (а.с.35).

Відповідно до відомостей інформаційної системи «Податковий блок. Облік платників податків, розділу «Реєстраційні дані» ОСОБА_1 з 26.08.2008 є платником єдиного податку, в розділі «Ознака незалежної професійної діяльності» вказано арбітражний керуючий, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 08.04.2013 (а.с.41).

Відповідно до довідки Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС №1319180700196 від 12.04.2013 про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - арбітражний керуючий (а.с.35-зворот).

08.02.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (а.с. 49-52) та звіт (додаток 5) за 2017 рік за реєстраційним № 9298494260, де у таблиці № 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» зазначено у графі «Усього» суму єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) в розмірі 10386 грн 89 коп. (а.с. 43), який згідно квитанції №1 прийнято контролюючим органом (а.с. 44). Аналогічний звіт за 2018 рік подано позивачем 06.02.2019 за реєстраційним № 9309866173, в якому задекларовано суму ЄСВ в розмірі 9828 грн 72 коп. (а.с. 45, 46).

Також 02.05.2019 прийнято контролюючим органом, поданий позивачем, як особою, яка провадить незалежну діяльність, звіт (додаток 5) за 2018 рік (реєстраційний № 19073181), згідно якого нараховано ЄСВ в сумі 12089 грн 66 коп. (а.с. 47, 48).

Згідно інформаційної системи контролюючого органу АІС «Податковий блок» підсистеми «Облік платежів» та поданих звітів в інтегрованій картці платника податків по ЄСВ проведені наступні нарахування:

станом на 09.02.2018 в сумі 10386 грн 89 коп.: 8448,00 грн. - розмір мінімального страхового внеску в рік та 1938 грн 89 коп. - сума ЄСВ від сум чистого доходу, перевищує розмір мінімальної заробітної плати в місяць, згідно звіту фізичної особи-підприємця за 2017 рік;

станом на 19.04.2018 нараховано єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457 грн 18 коп., як фізичній особі-підприємцю та в сумі 2457 грн 18 коп., як особі, що займається незалежною професійною діяльністю;

станом на 02.05.2018 нараховано єдиний внесок в сумі 8448 грн за 2017 рік як особі, що займається незалежною професійною діяльністю;

станом на 19.07.2018 нараховано єдиний внесок за II квартал 2018 року в сумі 2457 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю та в сумі 2457 грн 18 коп., як особі, що займається незалежною професійною діяльністю;

станом на 19.10.2018 нараховано єдиний внесок за III квартал 2018 року в сумі 2457 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю та в сумі 2457 грн 18 коп. як особі, що займається незалежною професійною діяльністю;

станом на 21.01.2019 нараховано єдиний внесок за IV квартал 2018 року в сумі 2457 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю та в сумі 2457 грн 18 коп., як особі, що займається незалежною професійною діяльністю;

станом на 19.04.2019 нараховано єдиний внесок за І квартал 2019 року в сумі 2754 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю;

станом на 19.07.2019 нараховано єдиний внесок за II квартал 2019 року в сумі 2754 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю;

станом на 21.10.2019 нараховано єдиний внесок за III квартал 2019 року в сумі 2754 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю;

станом на 20.01.2020 нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2019 року в сумі 2754 грн 18 коп. як фізичній особі-підприємцю.

На підставі наведеного та у зв`язку із неповною сплатою визначених сум ЄСВ, заборгованість позивача станом на 31.01.2020 становить 12484 грн 99 коп (а.с.36-40).

ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9348-54 від 12.02.2020, згідно з якою за ОСОБА_1 рахується сума боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 12484 грн 99 коп. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI (а.с. 11).

Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9348-54 від 12.02.2020, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача (вимога про сплату боргу) прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

Суд зазначає, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Тернопільській області №Ф-9348-54 від 07.11.2019 на суму 12485 грн 81 коп. За наслідками судового розгляду було прийнято рішення від 30.01.2020 у справі №500/2736/19, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Тернопільській області №Ф-9348-54 від 07.11.2019 (а.с. 94-101). За результатами апеляційного перегляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 в адміністративній справі №500/2736/19 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), спонукання до вчинення певних дій – відмовлено (а.с. 102-115).

У даному випадку предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Тернопільській області №Ф-9348-54 від 12.02.2020, яка охоплює період часу та суми нарахованого боргу, які відображені у вимозі №Ф-9348-54 від 07.11.2019, а саме 2018 рік, коли нарахування єдиного внеску проведене на підставі поданих позивачем звітів окремо як фізичною особою-підприємцем та особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Оскаржувана у цій справі вимога містить відомості про суму боргу (недоїмки) станом на 31.01.2020 у розмірі 12484 грн 99 коп., тоді як вимога №Ф-9348-54 від 07.11.2019, що оскаржувалась у справі №500/2736/19, була сформована станом на 31.10.2019, і становила суму 12485 грн 81 коп. (різниця 82 коп.). Розбіжності пояснюються нарахуванням єдиного внеску за січень 2020 року у розмірі 2754 грн 18 коп. та сплатою у січні 2020 року позивачем єдиного внеску у більшому розмірі, ніж нараховано, а саме в сумі 2755 грн. (різниця 82 коп.), що відображено в інтегрованій картці платника податків по єдиному внеску за 2019-2020 роки (а.с.39-40).

У позові, який був предметом розгляду у справі №500/2736/19, позивачем вказувались аналогічні підстави для скасування вимоги про сплату боргу №Ф-9348-54 від 07.11.2019, що і вимоги №Ф-9348-54 від 12.02.2020 у цій справі, зокрема ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги недоліками спірної вимоги (вказував на відсутність акту перевірки, невизначення періоду заборгованості), а також наголошував на тому, що він не перебуває на обліку в податковому органі як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, окремо від самозайнятої особи – платника ЄСВ, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність відповідно до довідки форми 4-ОПП (тобто, взятий на облік лише один раз).

Зважаючи на вказане та положення частини четвертої статті 78 КАС України при вирішенні даної справи суд враховує обставини встановлені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №500/2736/19 та зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що взяття на облік позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, проведено податковим органом виключно на підставі особистих заяв ОСОБА_1 (а.с. 35).

При цьому, після отримання свідоцтва № 738 від 08.04.2013, яким позивачу надано право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), останній подав заяву за формою № 5-ОПП до контролюючого органу за основним видом діяльності КВЕД 70.22. Вказане спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що про взяття на облік платником податку як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий), до податкового органу він не звертався.

Закріплене пунктом 4 розділу VI вказаного Порядку право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

Водночас, контролюючий орган вправі лише за наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку дії ГУ ДПС у Тернопільській області щодо взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, узгоджуються з нормами Порядку №1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.

Щодо обчислення відповідачем сум ЄСВ упродовж спірного періоду суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга, третя статті 9 Закону №2464-VI).

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу подавалась звітність, на підставі якої виникла заборгованість по ЄСВ в розмірі 12484 грн 99 коп., обрахована за період з 01.01.2018 по 31.01.2020, що відображена у інтегрованій картці платника ЄСВ (а.с. 36-40).

Суд зазначає, що у поданій звітності позивач вказує два відмінних види господарської діяльності за КВЕД: 70.22 (а.с.45) та 10.11 (а.с.47).

Відповідно до статті 2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки позивачем були подані до контролюючого органу як фізичною особою-підприємцем та як особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у строки, визначені законом, на підставі таких відбулося нарахування та часткова сплата сум ЄСВ за вказані роки.

Доказів неправильності обчислення спірної суми боргу ЄСВ сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Щодо правомірності нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту14.1.226 пункту14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець в рамках одного виду діяльності.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Аналізуючи вказані правові норми та враховуючи положення пунктів 2 та 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI суд зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема діяльність арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, та що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Суд враховує те, що згідно з даними ЄДР видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , серед інших, є 69.10 «Діяльність у сфері права», 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування» (а.с.32-33), разом з тим, основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є також 10.11 «Виробництво м`яса», що свідчить про не співпадіння видів діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та арбітражного керуючого.

Як встановлено судом, позивач самостійно подавав до контролюючого органу податкову звітність за 2018 рік (податкову декларації за результатами звітного року (а.с. 54-56), звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 45,47), згідно яких позивач отримував доходи як фізична особа-підприємець і як арбітражний керуючий, за відмінними видами діяльності (70.22 та 10.11). Наведене спростовує твердження позивача про те, що він здійснює діяльність виключно як арбітражний керуючий, оскільки у поданій до контролюючого органу звітності за 2018 рік ОСОБА_1 вказав про отриманні доходи і від діяльності 10.11 «Виробництво м`яса».

Щодо порядку та підстав формування контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу, то суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

За приписами пункту 4 розділу VI цієї Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сумою єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.

Законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Також приписами Інструкції №449 не передбачено зазначення у вимозі періоду, за який нарахована недоїмка. Вказана сума по ЄСВ задекларована позивачем, який на момент подачі звітності був платником ЄСВ, та охоплює період, протягом якого позивач також сплачував ЄСВ.

За таких умов правових підстав для скасування спірної вимоги №Ф-9348-54 від 12.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) з наведених позивачем мотивів щодо відсутності акта перевірки та не зазначення періоду, за який виник борг, суд не вбачає.

Крім того, суд зазначає, що у даній справі не підлягають до застосування правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №520/3939/19, на застосуванні яких наполягає у позові позивач, оскільки обставини даної справи є відмінними від обставин справи №520/3939/19. Так, у даному випадку облік позивача як платника ЄСВ особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність здійснений на підставі заяви самого позивача, а діяльність позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність за видами діяльності КВЕД не співпадає.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки позивач самостійно подав заяву про взяття його на облік платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, перебуває на такому обліку, отримує доходи від незалежної професійної діяльності (арбітражний керуючий) та дохід від іншої діяльності, та відповідно подав про це звітність в межах різних видів діяльності та визначив до сплати ЄСВ, проте його не сплатив, то відповідач правомірно нарахував ОСОБА_1 на цій підставі належні до сплати суми ЄСВ та сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-9348-54.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуване рішення прийняте з дотриманням інших вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу належить відмовити.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142763).

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.