Рішення № 90192407, 02.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2797/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.11.2019 року ХХ сесії VІІ скликання № 1038/20-VII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5123155100:01:004:0456 або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами;

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- Головне управління Держгеокадастру в Одеської області, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 року № 59 протягом 2019 року на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, здійснювалася інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених перспективним планом формування території Окнянської селищної територіальної громади. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.06.2019 року № 15-3148/13-19-СГ Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області передано 258 земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність загальною площею 7286,85 га, зокрема і земельну ділянку кадастровий номер № 5123155100:01:004:0456 загальною площею 8 га;

- 08.11.2019 року позивач подав Окнянському селищному голові Окнянського району Одеської області О.С. Бєлоу колективну заяву від себе та своїх близьких родичів (доньки і онуку) для винесення загального рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної орієнтовною площею 2 га кожному у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради, Одеської області за межами с. Флори у відповідність із п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5123155100:01:004:0456 або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру заявника. Крім того в зверненні було зазначено про те, що коли вказані ділянки з якихось причин не відповідають вимогам для відведення, заявники просили запропонувати будь-який інший варіант який би влаштував відповідача;

- колективне звернення направлене на отримання загального дозволу на розробку проекту землеустрою для сумісного ведення селянського господарства на загальній земельній ділянці, в одному населеному пункті і на одній площі. Окнянська селищна рада мала розглянути колективне звернення і прийняти по ньому одне рішення. Прийняття різних рішень по колективній заяві приведе до отримання земельних ділянок в різних місцях, чим будуть порушені права і інтереси. При цьому Окнянська селищна рада в своїй практиці виносить такі загальні рішення по декільком заявникам (як приклад - рішення від 21.11.2019 року № 976/20-VlI);

- 21.11.2019 року Окнянська селищна рада розглянула на пленарному засіданні колективне звернення, по якому безпідставно прийняла по кожному заявнику окремі рішення № 1038/20 - VII, № 1039/20 - VII, та № 1042/20 - VII, якими відмовила заявникам надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутністю на графічних матеріалах зазначеного бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовним розміром 2 гектара. При цьому в рішеннях Окнянської селищної ради та в протоколі постійної комісії не обґрунтовано причин відмови, не вказано конкретно яка невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Немає посилання на закон і на нормативно-правовий акт;

- на постійній земельній комісії Окнянської селищної ради питання по землі не розглядалось та на запит не надано відповідного протоколу постійної комісії. В рішеннях Окнянської селищної ради не обґрунтовано причин відмови, не вказано конкретно яка невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Немає посилання на закон і на нормативно-правовий акт. Отже, вказані рішення відповідача № 1038/20 – VII, № 1039/20 – VII, та № 1042/20 - VII не вмотивовані, не обґрунтовані та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, що привело до порушення законних прав позивача на отримання земельної ділянки площею 2 га;

- прийняття відповідачем безпідставного та необґрунтованого рішення є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача. Варіант правомірної поведінки відповідача вбачається єдиним можливим: надання дозволу на розробку проекту землеустрою в силу відсутності підстав відмови, передбачених ст. 118 ЗК України;

- аналіз норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України;

- системний аналіз правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим;

- основним питанням, яке постало перед судом, це перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою. Підставою для відмови відповідачем визначено відсутність на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га. Вказана підстава не передбачена Земельним Кодексом України та немає посилання на закон і на нормативно-правовий акт. Більше того. ст. 122 Земельного Кодексу передбачає орієнтовні розміри земельної ділянки і бажане місце розташування, яке має конкретизувати відповідач. Крім того, відповідач на постійній земельній комісії Окнянської селищної ради питання не розглянув, не запросив заявників на комісію і не узгодив вирішення цього питання, а заявники самі не мають інформації про вільні ділянки на вказаної земельної ділянці;

- щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, слід виходити з такого. Вирішуючи спір, суд має врахувати висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, провадження № К9901/27617/19;

- у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій – розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства – прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд – розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи;

- у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення. Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав;

- зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом;

- Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: «...повноваження державних органів не є дискреційними. коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього с законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними»;

- в спірних рішеннях Окнянської селищної ради та в протоколі постійної комісії не обґрунтовано причин відмови, не вказано конкретно, яка невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Немає посилання на закон і на нормативно-правовий акт.

Станом на 02.07.2020 року відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання вимог ухвали суду про витребування, зокрема, належним чином засвідченої копії заяви позивача, за результатами якої прийнято оскаржене рішення, відповідачем суду надано заяву позивача від 08.11.2019 року, адресовану голові Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області Бєлоусу Олегу Сергійовичу, яка отримана відповідачем 08.11.2019 року за вхід. № Б-1313/02-12 (а.с.36), в якій позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 та у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області за межами с. Флори у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України.

У даній заяві також зазначено, зокрема:

- право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано;

- дає згоду на обробку своїх персональних даних;

- в обґрунтування своєї зазначає, що ОСОБА_2 19.09.2019 року на форумі при зустрічі з аграріями заявив про те, що земля в Україні належить українцям і земля – це власність громадян (а не громад). Позивач громадянин України і має право на свою частку землі, та хоче нею володіти, користуватися і розпоряджатися;

- позивач фактично проживає в смт. Окни, і має намір займатися особистим селянським господарством;

- частка землі позивача знаходиться на території Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області і відповідач використовує її;

- якщо вказана ділянка з якихось причин не підходить для відведення, просить запропонувати йому свій варіант який би влаштував вас і його;

- у разі відмови, просив зробити це у відповідності до статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування», яка передбачає, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин;

- одночасно зазначив, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Додатками до даної заяви зазначено та надано відповідачем суду, зокрема (а.с.37-39):

- копія паспорту та ідентифікаційного коду;

- копія Відомості документації із землеустрою, з позначенням місця розташування земельної ділянки, на території Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області.

21.11.2019 року відповідач, розглянувши заяву громадянки України ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га на території Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області, керуючись ст.ст. 12, 79, 118 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, прийняв рішення № 1038/20-VII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» (а.с.35), яким вирішено, зокрема:

- відмовити громадянці України ОСОБА_1 , жительці смт Окни, Окнянського району Одеської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутністю на графічних матеріалах зазначеного бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га.

Не погоджуючись з рішенням відповідача № 1038/20-VII від 21.11.2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що позивачем до позовної заяви додана копія заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , датована 08.11.2019 року, адресована голові Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області Бєлоусу Олегу Сергійовичу.

Проте, позивачем не наведено доводів та не надано доказів на їх підтвердження щодо дати отримання цієї заяви відповідачем, в тому числі на наданому позивачем примірнику вказаної заяви немає даних (вхідний штамп відповідача, підпис повноважної особи про отримання заяви тощо) щодо її отримання відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі – ЗК України), Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання – вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України, відповідно до ч. 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч. 1 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

Як встановлено вище, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень.

За приписами частини десятої вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Виходячи з положень ч. 7 ст. 118 ЗК України відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки – надається мотивована.

Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених частиною 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зміст спірного рішення, як індивідуального акту, що породжує для позивача права і обов`язки, має відповідати вимогам статті 2 КАС України.

При цьому, обґрунтованість в силу статті 2 Кодексу, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з положень даної статті, обов`язковим при прийнятті відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення за наслідками розгляду поданого клопотання є його обґрунтованість, вмотивованість.

Судом встановлено, що 08.11.2019 року відповідачу на ім`я голови Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області Бєлоуса Олега ОСОБА_5 позивачем була подана заява, вхід. № Б-1313/02-12, в якій останній просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 та у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області за межами с. Флори у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України.

Додатками до даної заяви зазначено та надано відповідачем суду, зокрема копії: паспорту та ідентифікаційного коду; Відомості документації із землеустрою, з позначенням місця розташування земельної ділянки, на території Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Одеської області.

21.11.2019 року відповідач, розглянувши заяву громадянки України ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га на території Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області, керуючись ст.ст. 12, 79, 118 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування, прийняв рішення № 1038/20-VII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким вирішено, зокрема:

- відмовити громадянці України ОСОБА_1 , жительці смт Окни, Окнянського району Одеської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутністю на графічних матеріалах зазначеного бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га.

Отже, відповідно до змісту оскарженого рішення, його прийнято, керуючись ст.ст. 12, 79, 118 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», фактично, лише та виключно з підстави: у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутністю на графічних матеріалах зазначеного бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га.

Виходячи зі змісту ч. 7 ст. 118 ЗК України, приписами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам:

- законів,

- прийнятих відповідно до них:

- нормативно-правових актів,

- генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації,

- схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць,

- проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів,

затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: від 23 січня 2020 року у справі № 0840/2979/18 (адміністративне провадження № К/9901/68110/18).

Проте, по-перше, в оскарженому рішенні взагалі не конкретизовано, яким саме вимогам яких саме законів, та яким саме прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, передбаченим ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідачем встановлена невідповідність місця розташування об`єкта.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

По-друге, посилання відповідача, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, на відсутність на графічних матеріалах зазначеного бажаного місця розтавання земельної ділянки орієнтованим розміром 2,00 га – не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження № К/9901/62472/18) та від 2 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19), від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 (адміністративне провадження № К/9901/8950/19) тощо.

При цьому, суд зазначає, що юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може буди захищений в судовому порядку.

По-третє, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та на виконання ухвали суду про витребування усіх доказів-підстав правомірності прийняття оскарженого рішення, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, жодних доказів на підтвердження прийняття оскарженого рішення саме на пленарному засіданні Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області – відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем суду не наведено та не надано.

При цьому, виходячи із встановлених судом вищенаведених обставин щодо заяви, за результатами розгляду якої прийнято оскаржене рішення, доводи позивача, пов`язані із посиланням на неправомірність оскарженого рішення як такого, що прийняте за результатами розгляду колективної заяви, доданої позивачем до позову, – є недоведеними, відповідно необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом вище, станом на 02.07.2020 року відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов.

При цьому також слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- оскаржуване рішення від 21.11.2019 року № 1038/20-VII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, отже, відповідні вимоги позивача – є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо похідних вимог позивача зобов`язального характеру слід зазначити таке.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5123155100:01:004:0456 або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даній справі, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням висновків суду, зокрема, про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5123155100:01:004:0456 або іншої земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, – є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, вхід. № Б-1313/02-12 від 08.11.2019 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов`язального характеру та захисту прав позивача відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17.

В прохальній частині позовної заяви позивач також просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір та судові витрати на правову допомогу.

Щодо стягнення з відповідача судового збору слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію (копію) № 12 від 12.03.2020 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у сумі 840,80 грн. (а.с.8)

Виходячи з того, що судом задоволена одна самостійна та одна похідна від неї вимога немайнового характеру, у встановлений судом спосіб, стягненню з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Позивачем 17.04.2020 року до суду подано заяву про стягнення судових витрат з відповідача, вхід. № 16038/20, в якій останній, керуючись ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, зокрема, окремі судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., з таких підстав:

- до позову було додано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- в процесі судового розгляду адміністративної справи позивачем понесені наступні судові витрати: 20.03.2020 року було укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Одеської обласної колегії адвокатів Опалько Олегом Миколайовичем, який надав позивачу правову допомогу, за яку сплачено авансом 2500,00 грн., що підтверджується відповідним договором, актом виконаних робіт та квитанцією на суму 2500,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем суду надано копії, зокрема (а.с.9-11, 23а, 27):

- договору про надання професійної правничої допомоги від 20.03.2020 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_6 Олегом Миколайовичем, як Адвокатом, та позивачем, як Замовником, зокрема, про те, що Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами;

- додатку-1 До договору від 20.03.2020 року, попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести відповідно договору про надання юридичних послуг від 20.03.2020 року;

- квитанції № 65 від 17.03.2020 року про прийняття від позивача адвокатом Опалько О.М. 2500,00 грн.;

- акту виконаних робіт від 16.04.2020 року, складеного та підписаного адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем та позивачем, про те, що Виконавець надав, а Замовник – позивач прийняв певні послуги на правову допомогу, на загальну суму 2500,00 грн., відповідно договору про надання юридичних послуг від 20.03.2020 року по адміністративній справі № 420/2997/20.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подане.

На підставі наведеного, враховуючи предмет спору та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для позивача тощо, стягненню з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, Перехідними та Прикінцевими положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (місцезнаходження: вул. Першотравнева, 31, смт. Окни, Окнянський район, Одеська область, 67900; ідентифікаційний код юридичної особи: 04379924) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 21.11.2019 року № 1038/20-VII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вхід. № Б-1313/02-12 від 08.11.2019 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.