Рішення № 90192364, 02.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3433/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо не списання безнадійного податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15640,40 грн., яка виникла за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року та зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 20341,01 грн., яка виникла з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, з нарахованими на ці суми штрафними санкціями та пенею, за його заявою від 23.10.2017 року №1, а також податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (Форма «Ш») №0058285007 від 26.11.2018 року на суму 6878,80 грн. зі сплати єдиного податку з фізичних осіб – протиправними;

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (Форма «Ш») № 0058285007 від 26.11.2018 року на суму 6 878,80 грн. зі сплати єдиного податку з фізичних осіб;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області

прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки), та списати безнадійний податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15 640,40 грн., яка виникла за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 20 341,01 грн., яка виникла з 01.07.2014 року по 31,07.2017 року та нараховані на ці суми штрафні санкції та пеню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 01.07.2014 року він проживав, здійснював підприємницьку діяльність, сплачував податки та збори у м. Луганську, Луганської області. У зв`язку з розпочатою Антитерористичною операцією (далі - АТО) на сході України, з 01.07.2014 року на території м. Луганська повністю припинили функціонування підконтрольні уряду України органи державної влади та місцевого самоврядування, банки, тощо, а саме місто Луганськ перетворилось на зону бойових дій, разом з більшою частиною Луганської області. Тому, позивач був змушений повністю припинити свою господарську діяльність, але не мав можливості подати про це відповідну заяву до державного реєстратора та повідомити Державну фіскальну службу (наразі - Державна податкова служба). у зв`язку з продовженням АТО позивач рятуючи своє життя змушений був покинути тимчасово окуповане м. Луганськ, переїхавши до м. Одеси, Одеської області, в якому 15.08.2017 року став на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресом: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.08.2017 року № 0000299131 (копія довідки додається, далі - Довідка), видана Управлінням соціального захисту населення в Київському районі м. Одеса. В подальшому позивач став на податковий облік в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській області, як платник єдиного податку 2-ї групи, на спрощеній системі оподаткування. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності є технічне обслуговування та ремонт - КВЕД: 45.20.

Також позивач зазначає, що після звернення до податкового органу з метою врегулювання питання щодо списання податкового боргу, відповідачем було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2017 року № Ф-28416-17 зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 20342,96 грн. (копії вимоги додаються); податковою вимогу від 08.11.2017 року № 28525-17 щодо термінової сплати суми податкового боргу з ЄП в сумі 6573,80 грн.; рішенням від 08.11.2017 року № 598/11/15-32-17-09-18 про опис майна у податкову заставу.

Також представник позивача зазначає, що в подальшому на звернення представника позивача від відповідача отриманий лист від 23.03.2020 року № 5535/Ш/15-32-50-08-08, в якому повідомлялось, що відповідь на лист позивача від 05.12.2019 року була надіслана на його адресу листом від 04.02.2020 року № 1927/В/15-32-33-01-09, але адресатом отримана не була. В цілому зміст обох наведених листів зводиться до того, що на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року, 31.01.2020 року в Інтегрованій системі ДПС по платнику ФОП ОСОБА_1 скасовані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2017 року та податкова вимога від 08.11.2017 року, а рішення про опис майна від 08.11.2017 року - анульоване. Однак, враховуючи те, що рішенням суду сума податкового боргу не скасована, Відповідач в силу положень п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України не має законних підстав для скасування сими податкового боргу з ЄСВ та ЄП, а також було зазначено про те, що в майбутньому будуть сформовані нові вимога про сплату боргу (недоїмки) та податкова вимога.

Крім того, відповідно до наданої відповідачем роздруківки Інтегрованої картки по КБК 18050400 позивача з єдиного податку, борг станом на 08.11.2017 року складає 12 973,80 грн. та перевищує борг вказаний у податковій вимозі від 08.11.2017 року на 6 400,00 гри., в той час як сума в податковій вимозі дорівнює сальдо станом на 31.12.2016 року - 6 573,80 грн., а податковий борг на 31.07.2019 року та на момент надання відповіді, склав 18 200,40 грн. Різниця в сумі 6 400,00 грн. утворилась за рахунок щомісячного нарахування платежу з ЄП в розмирі 640,00 грн. по 20.11.2017 року включно (в т. ч. за період після 20.07.2017 року - 2 560,00 грн.), а інша сума 6 878,80 грн. була нарахована 11.07.2019 року у вигляді штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення (Форма «Ш») № 0058285007 від 26.11.2018 року (ст. 126 ПК України - не своєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов`язання), з урахуванням списаного боргу в сумі 2 292,20 грн., в тому числі: 26.02.2018 року в сумі 830,60 грн. на підставі рішення відповідача від 26.02.2018 року № 21995-17, 21.05.2018 року в сумі 730,80 грн. на підставі рішення відповідача від 21.05.2018 року № 61771-17 та 29.08.2018 року в сумі 730,80 грн. на підставі рішення Відповідача від 29.08.2018 року №61771-17 (п.п. 101.2.2, 101.2.5 п. 101.2 ст. 101 ПК України).

Так, представник позивача наполягає, що відповідач маючи в своєму розпорядженні сертифікати Одеської РТПП № 7832 та № 7833 від 02.10.2017 року, якими засвідчені форс-мажорні обставини щодо унеможливлення сплати позивачем ЄСВ та ЄП в період часу з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, надані йому заявою позивача від 23.10.2017 року, керуючись правовою позицією Суду, викладену в мотивувальній частині Рішенням суду, повинен був списати податковий борг, з нарахованими на нього штрафними санкціями та пені керуючись положеннями п. 101.1 ст. 101 ПК України та Порядку № 577, а саме: 15 640,40 грн. (18 200,40 - 2 560,00 грн.) з єдиного податку (КБК 18050400); 20 341,01 грн. з єдиного соціального внеску (КБК 71040000).

Відповідачем 09.06.2020 року поданий до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що Головне управління ДПС в Одеській області не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача вказує, що згідно з ІКП ОСОБА_1 станом на 26.11.2018 року існує податковий боргу у сумі 13 757,6 грн. по єдиному внеску з фізичних осіб. Згідно з вимогами податкового законодавства, до компетенції контролюючих органів відноситься забезпечення процедури списання безнадійного податкового боргу, зокрема в частині прийняття рішення про списання та відображення зазначеної операції в інформаційних системах контролюючих органів, на підставі сертифіката (висновка), виданого Торгово- промисловою палатою України». Відповідним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року по справі №815/1778/18 сума податкового боргу не скасована, скасовані лише самі податкова вимога та вимога про сплату боргу (недоїмки), як письмові вимоги контролюючого органу до платника щодо погашення суми податкового боргу. З урахуванням зазначеного, не існує законних підстав щодо скасування суми податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб та суми боргу з єдиного соціального внеску.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність контролюючого органу та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач не скористався своїм правом подання відповіді на відзив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований 13.05.2005 року за №23820000000006942. Основний вид економічної діяльності – технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20).

15.08.2017 року ОСОБА_1 отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.08.2017 року №0000299131. Як вбачається з даної довідки зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Фактичне місце перебування/проживання: АДРЕСА_2 .

02 жовтня 2017 року позивачем було отримано сертифікати Одеської регіональної Торгово-Промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: №7832 про неможливість виконання зобов`язань щодо сплати єдиного податку за період з 01 липня 2014 року по 18 серпня 2017 року та №7833 про неможливість виконання зобов`язань щодо сплати єдиного соціального внеску за період з 01 липня 2014 року по 18 серпня 2017 року.

23.10.2017 року позивач звернувся до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою про надання інформації щодо наявності у нього податкового боргу зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску та, у разі його наявності, списання, як безнадійного. До вказаної заяви позивач надав вищезазначені сертифікати Одеської регіональної Торгово-Промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7832 та №7833.

25.10.2017 року позивач звернувся з тих же питань до Головного управління ДФС в Одеській області.

24.11.2017 року ГУ ДФС в Одеській області надало позивачу відповідь на заяву, в якій зазначило про існування у ФОП ОСОБА_1 податкової заборгованості та неможливість її списання на підставі сертифікату №7832 від 02.10.2017 року виданого Одеською регіональною торгово-промисловою палатою України, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс – мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того відповідач зазначив, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З цих же підстав в задоволенні звернення позивача № 2 від 03.12.2017 року було відмовлено Державною фіскальною службою України.

При цьому 07.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28416-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20342,96 грн, а 08.11.2018 року - податкову вимогу № 28525-17 (а.с.29) та рішення № 59/11/15-32-17-09-18 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року по справі №815/1778/18 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №Ф-28416-17 від 07.11.2017 року про сплату боргу (недоїмки). Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №28525-17 від 08.11.2017 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС в Одеській області №598/11/15-32-17-09-18 від 08.11.2017 року про опис майна в податкову заставу.

Рішення набрало законної сили 24.10.2018 року.

В подальшому ФОП ОСОБА_1 направив на адреси Київської ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області та виконуючого обов`язки Голови ДФС України заяви, в яких просив надати інформацію відносно наявності або відсутності у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску та єдиного податку з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1778/18 від 09.07.2018 року.

Також, представником позивача – адвокатом Шурло Р.П. на адресу Київського ДПІ Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області направлено адвокатський запит від 07.03.2020 року, який податковим органом отримано 17.03.2020 року. В зазначеному запиті представник позивача просив повідомити чи видалена з особистих рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 20342,96 грн та єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6573,80 грн з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року у справі №815/1778/18. Також, просив надати роздруківки особистих рахунків фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з обліку єдиного соціального внеску та єдиного податку з фізичних осіб за період з 01.06.2014 року по день надання відповіді.

23.03.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області надана відповідь №5535/Ш/15-32-50-08-08, в якій зазначено, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року по справі №815/1778/18 в Інформаційній системі ДПС по платнику ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 31.01.2020 року скасовані: вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУДФС в Одеській області від 07.11.2017 року №Ф-28416-17; податкову вимогу ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 року №28525-17; рішення про опис майна від 08.11.2017 року за №598/11/15/32-17-09-18 – анульоване.

Також в зазначеному листі вказано, що оскільки відповідним рішенням ООАС по справі №815/1778/18 від 09.07.2018 року сума податкового боргу не скасовується,станом на 20.03.2020 року в Інформаційній системі ДПС по платнику ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб (б/к 18050400) у сумі 18200,4 грн, борг по єдиному внеску (б/к 71040000) – 21749,01 грн, (б/к 71010000) – 1,95 грн. Згідно вимог ст. 59 ПК України враховуючи наявність податкового боргу ГУ ДПС в Одеській області платнику ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) буде знов сформована податкова вимога.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу право юридичної особи чи фізичної особи-підприємця самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Також, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” № 406-VII від 04 липня 2013 року були внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі – Закон №2464-VI) та Податкового Кодексу України, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, було передано до органів доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Платниками єдиного внеску згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі – Закон №1669) та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1669 було внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464, а саме: підпункт «б» розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

“9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується пунктом 14.1.11 частини 14.1 статті 14, статті 101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» від 10 жовтня 2013 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року №1844/24376 (далі - Порядок № 577).

У відповідності до пункту 14.1.11 частини 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до норм пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 577 під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 розділу II Порядку такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п`ять календарних років; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

Розділом IV Порядку № 577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформлюється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Отже, списанню податкового боргу (за наявності певних обставин) передує процедура звернення платника податку до податкового органу з письмовою заявою, разом із необхідним пакетом документів.

Разом з тим, відповідно до п.38.2. підрозділу 10 Розділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань; зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.

Як було встановлено Одеським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №815/1778/18, позивач з 07.06.2005 року перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №140852 місцем проживання ОСОБА_1 зазначено

АДРЕСА_3 входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 2 грудня 2015 року.

Як вбачається з довідки Управління соціального захисту населення Київського району м. Одеси № 0000299131 від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час проживає в м. Одесі. 23.10.2017 року позивач звернувся до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою про надання інформації щодо наявності у нього податкового боргу зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску та, у разі його наявності, списання, як безнадійного. До вказаної заяви позивач надав вищезазначені сертифікати Одеської регіональної Торгово-Промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7832 та №7833.

Отже, позивачем дотримана процедура звернення до податкового органу з письмовою заявою про визнання податкового боргу безнадійним та списання його у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Однак, відповідачем не прийнято рішення про визнання податкового боргу безнадійним з огляду на те, що сертифікат №7832, 7833 від 02.10.2017 року виданих Одеською регіональною торгово-промисловою палатою України, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс – мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того відповідач зазначив, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 11 Закону № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно пункту 6.2 Регламенту, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Відповідно до п.4.2 Регламенту ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.

За таких обставин, суд доходить висновку що Одеська регіональна Торгово-промислова палата України (як її регіональний підрозділ) уповноважена видавати сертифікати про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та засвідчувати відповідні форс-мажорні обставини, а отже надані позивачем сертифікати №7832 та №7833 від 02.10.2017 року є належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс – мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань. Отже, з урахуванням того, що податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску та єдиного податку у ФОП ОСОБА_1 виник в період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року під час перебування на обліку в Державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області та за умови звернення позивача з заявою та наявності відповідного сертифікату, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не прийнято рішення щодо визнання податкового боргу безнадійним та його списання.

Також, оскільки подальше зростання податкового боргу позивача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб виникло внаслідок не списання відповідачем податкового боргу за заявою позивача, та застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобов`язань за період 2014 – 2017 роки відповідно до податкового повідомлення – рішення №0058285007 від 26.11.2018 року на суму 6787,80 грн, суд дійшов висновку про протиправність такого податкового – рішення.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 134 КАС України передбачені витрати на професійну правничу допомогу, зокрема зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Адвокатом позивача на підтвердження наданої правової допомоги надано договір про надання правової допомоги №03/03 від 03.03.2020 року, товарний чек №10/04 від 10.04.2020 року за договором про надання правової допомоги №03/03 від 03.03.2020 року, відповідно до яких вартість наданих адвокатом юридичних послуг складає 5255,00 грн.

Так, суд вважає неспівмірною, заявлену до відшкодування суму судових витрат у розмірі 6095,80 грн. з огляду на та розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на:

- складність справи – дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників;

- обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді – дана адміністративна справа розглядається без виклику учасників справи до суду в порядку ст.262 КАС України;

- підготовку та подання до суду заяв по суті (заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. У справах, визначених частиною 1 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив) - подання відповіді на відзив на позовну заяву, заяви про поновлення строку на звернення до суду.

- ціну позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області витрат у заявленій сумі 5255,00 грн., буде суперечити принципу розподілу таких витрат, та покласти на відповідача обов`язок по відшкодуванню на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2102,00 грн.

Також, суд дійшов висновку щодо необхідності стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо не списання безнадійного податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15640,40 грн., яка виникла за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року та зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 20341,01 грн., яка виникла з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, з нарахованими на ці суми штрафними санкціями та пенею, за його заявою від 23.10.2017 року №1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (Форма «Ш») № 0058285007 від 26.11.2018 року на суму 6 878,80 грн. зі сплати єдиного податку з фізичних осіб.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки), та списати безнадійний податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15 640,40 грн., яка виникла за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 20 341,01 грн., яка виникла з 01.07.2014 року по 31,07.2017 року та нараховані на ці суми штрафні санкції та пеню.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суму витрат на правничу допомогу у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.