Рішення № 90192348, 02.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1029/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 11 358,85 грн. та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10 лютого 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 11 358, 85 грн.;

- зобов`язати Одеське територіальне управління Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно без відрахування сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 11 358, 85 грн.;

- зобов`язати Одеське територіальне управління Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку за неотримане речове майно з 08.11.2019 по день фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 травня 2016 року;

- зобов`язати Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 травня 2016 року;

- визнати протиправною бездіяльність Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 листопада 2019 року;

- зобов`язати Одеське територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 листопада 2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №48-о/с від 01.11.2019 року, прапорщика ОСОБА_1 , старшого інструктора (з водіння) бронегрупи групи спеціального призначення (бойового та матеріально-технічного забезпечення) окремого загону спеціального призначення Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України, було звільнено з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Витягом з наказу начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №247 від 08.11.2019 року, позивача виключено зі списків особового складу частин та всіх видів забезпечення.

Втім, на момент звільнення позивача з військової служби та виключення з особового складу частин та усіх видів забезпечення, йому не була виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно у сумі 11 358 грн. 85 коп.

Рапортом від 15.11.2019 року позивач звернувся до начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до Довідки №33 від 15.11.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 ».

Листом Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №3/32/2-3463 від 18.11.2019 року позивачу повідомлено про прийняття рапорту до розгляду та про здійснення виплати грошової компенсації після надходження відповідних коштів на рахунки Південного Одеського територіального управління НГУ.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно при виключенні зі списків особового складу загону та знятті з усіх видів забезпечення та зазначає, що Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України зобов`язане виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно без відрахування сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 11 358 грн. 85 коп.

Крім того, позивач вважає, що у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, він має право на стягнення з Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, відповідно до положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Також, позивач зазначає, що 05 грудня 2019 року він звернувся до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України та Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з вимогою щодо нарахування та сплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу, як учаснику бойових дій.

Однак, відповіді на свої звернення позивач так і не отримав.

Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України та Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій, невиплати Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 11 358 грн. 85 коп., позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 04 березня 2020 року.

У судовому засіданні 04 березня 2020 року ухвалами суду на місці, які були занесені до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України з додатками (вхід. №9574/20 від 02.03.2020 року); відзив Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з додатками (вхід. №8241/20 від 24.02.2020 року).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 11 358,85 грн. та зобов`язання вчинити певні дії до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

В судовому засіданні 15 червня 2020 року ухвалами суду на місці, які було занесено до протоколу судового засідання, судом: поновлено провадження у справі у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення, та продовжено розгляд справи зі стадії на якій його було зупинено; приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України з додатками (вхід.№10577/20 від 06.03.2020 року), відповідь на відзив Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з додатками (вхід.№10580/20 від 06.03.2020 року), заяви Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про приєднання доказів з додатками (вхід.№14207/20 від 01.04.2020 року, вхід.№16934/20 від 28.04.2020 року, вхід.№17944/20 від 07.05. 2020 року), письмові пояснення Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України з додатками (вхід.№18659/20 від 14.05.20 року та вхід.№ЕП/7042/20 від 15.05.2020 року), клопотання Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України з додатками (вхід.№ЕП/7043/20 від 15.05.2020 року).

У судове засідання 25 червня 2020 року сторони не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання. Від представника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління державної прикордонної служби України за вх.№18678/20 від 14.05.2020 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника; від представника Одеського прикордонного загону Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України за вх.№ЕП/7041/20 від 15.05.2020 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження; від позивача жодних заяв та клопотань не надходило.

З урахуванням вищезазначеного, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відзив Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України обґрунтовано наступним

Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України не погоджується з адміністративним позовом та просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі з наступних підстав.

Так, посилаючись на п.7 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року, відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік, та положення ст.ст. 2, 48 Бюджетного кодексу України, Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України вказує на неможливість здійснення виплати компенсації позивачу за неотримане речове майно на момент звільнення у зв`язку із відсутністю коштів. Задля недопущення протиправної бездіяльності, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України було направлено відповідний запит з проханням про необхідність виділення грошових коштів для виплати компенсації, а тому вжито всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача.

Окрім того, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України, після надходження грошових коштів, здійснено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у загальній сумі 9 481 грн. 75 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

В той же час, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України, відповідно до діючого податкового законодавства, як податковим агентом, було утримано з грошової компесації за неотримане речове майно податок на доходи фізичних осіб та військовий збір які перераховано до Державного бюджету України, що підтверджуєтсья відповідними платіжними дорученнями.

Також, Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України не погоджується із необхідністю виплати середнього грошового забезпечення позивачу за час затримки розрахунку за неотримане речове майно з 08.11.2019 року по день фактичної виплати, посилаючись на факт проходження позивачем служби у Збройних силах України та, у зв`язу із цим, на непоширення дії Кодексу законів про працю України на відповідні правовідносини.

Щодо вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за відповідні роки, то Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України посилається на відсутність нормативного закріплення у Законі України «Про відпустки» обов`язку здійснення компенсації за додаткову відпустку учасникам бойових дій.

Відзив Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України обгрунтовано наступним

Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України вважає позовну заяву безпідставною, а викладені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_1 під час проходження військової служби та в день звільнення з неї не звертався до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з рапортами щодо надання додаткової відпустки, у праві звернення з відповідними вимогами не обмежувався та відмов не отримував.

В той же час, на думку відповідача, чинне законодавство не передбачає право на отримання компенсації за не реалізацію пільг, в тому числі такої, як додаткова відпустка.

Окрім того, позивач не звертався із заявами про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, ні в період проходження служби в Одеському прикордонному загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ні під час звільнення з неї, а тому відсутні підстави для задоволення відповідних позовних вимог.

Відповідь на відзив Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України обгрунтовано наступним

У відповіді на відзив Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України, ОСОБА_1 зазначає, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів у відповідача, як на підставу нездійснення розрахунку за неотримане речове майно, не є поважними з огляду на практику Європейського суду з прав людини. Окрім того, після звернення позивача до суду із данним позовом, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 9 481 грн. 75 коп.

Також, позивач вважає помилковим твердження представника відповідача щодо неросповсюдження дії положень Кодексу законів про працю України на військовослужбовців, зважаючи на відсутність у спеціальному законодавстві положень, якими врегулювано порядок відшкодування за час затримуки розрахунку при звільненні військовослужбовця. Отже, на думку позивача, до спірних правовідносин вірним буде застосування положень саме КЗпП України.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то позивач вважає їх безпідставними з огляду на положення ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року.

Відповідь на відзив Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

Позивач вважає, що у відзиві Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, не спростовано твердження та аргументи ОСОБА_1 стосовно заявлених позовних вимог з огляду на положення діючого законодавста, зокрема ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558, а тому просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Одеса» I категорії (тип Б).

В період з 07.06.2014 року по 25.07.2014 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №30/14 від 29.01.2016 року (а.с.27).

21 січня 2015 року ОСОБА_1 видано Посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с.28).

Наказом начальника Одеського прикордонного загону (I категорії) Державної прикордонної служби України №183-ос від 04 травня 2016 року, звільнено у запас Збройних Сил України старшого сержанта ОСОБА_2 Васильовича, інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Одеса» I категорії (тип Б) відповідно до п. «е» (через службову невідповідність) ч.6 ст.26 із застосуванням ч.8 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.

Згідно витягу з наказу начальника Одеського прикордонного загону (I категорії) Південного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України №187-ос від 05 травня 2016 року, старшого сержанта ОСОБА_2 , інспектора прикордонної служби 3 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Одеса» I категорії (тип Б) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 05 травня 2016 року складає: календарна військова служба – 05 років 01 місяць 24 дні; пільгова військова служба – 02 роки 03 місяці 24 дні; усього – 07 років 05 місяців 18 днів. Відповідно до п.14 ч.3 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2016 рік. Виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 9 592 грн. 07 коп. (а.с.33).

З 01 листопада 2016 року по 01 листопада 2019 року, ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у Південному Одеському територіальному управлінні Національної гвардії України на посаді старшого інструктора (з водіння) бронегрупи групи спеціального призначення (бойового та матеріально-технічного забезпечення) окремого загону спеціального призначення.

Наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №48-о/с від 01.11.2019 року, звільнено у запас Збройних Сил України прапорщика ОСОБА_1 , старшого інструктора (з водіння) бронегрупи групи спеціального призначення (бойового та матеріально-технічного забезпечення) окремого загону спеціального призначення Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно витягу з наказу начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №247 від 08.11.2019 року, прапорщика ОСОБА_1 , старшого інструктора (з водіння) бронегрупи групи спеціального призначення (бойового та матеріально-технічного забезпечення) окремого загону спеціального призначення Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Щорічну основну відпустку за 2019 рік використав повністю. Виплатити премію згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України №200 від 15.03.2018 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», розпорядженням командувача Національної гвардії України №Р-1 від 08.01.2019 року в повному обсязі за період з 01 по 08 листопада 2019 року. Допомога для оздоровлення за 2019 рік виплачувалась, допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік виплачувалась. Вислуга років на військовій службі станом на 08.11.2019 року складає: у календарному обчисленні – 08 років 01 місяць 29 днів, у пільговому обчисленні – 10 років 11 місяців 22 дні (а.с.35).

15 листопада 2019 року позивачу видано Довідку №33 від 15.11.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 », відповідно до якої загальна сума з урахуванням податку доходів фізичних осіб складає 11 358 грн 85 коп. (а.с.37).

Рапортом від 15.11.2019 року позивач звернувся до начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до Довідки №33 від 15.11.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 ».

Листом Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №3/32/2-3463 від 18.11.2019 року позивачу повідомлено про прийняття рапорту до розгляду та про здійснення виплати грошової компенсації після надходження відповідних коштів на рахунки Південного Одеського територіального управління НГУ (а.с.36).

05 грудня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України та Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з вимогою щодо нарахування та сплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу, як учаснику бойових дій (а.с.39-42, 45-48).

Відповідь на вказані звернення позивачу не надходила.

Листом Адміністрації Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) від 19 грудня 2019 року за №11/В-18328 позивачу повідомлено, що його звернення до командира Одеського прикордонного загону про виплату компенсації за невикористані в 2014-2019 роках додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, також розглянуто в Адміністрації Держприкордонслужби, та відмовлено у зв`язку із відсутністю законодавчо встановленого механізму виплати компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки особам, вже звільненим з військової служби (а.с.82). При цьому, суд зазначає, що у вищезазначеному зверненні, позивач вимагав нарахувати та сплатити грошову компенсацію за додаткові відпустки, які було не використано у 2014 -2016 роках (а.с.42).

27 лютого 2020 року Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 11 358 грн. 85 коп., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 732 грн. 71 коп. та військовий збір в сумі 144 грн. 39 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2020 року №313, №314 (а.с.94-95).

Таким чином, позивач, вважаючи протиправними невиплату Південним Одеським територіальним управління Національної гвардії України грошової компенсації вартості за неотримане речове майно без відрахування сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 11 358 грн. 85 коп., не нарахування та не виплату Одеським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України Вдовиченку ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій за період з 2015 по 2016 рік, не нарахування та не виплату Південним Одеським територіальним управління Національної гвардії України року ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій за період з 2016 по 2019 рік, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 2012.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016р. №178 (далі – Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Пунктом 3 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.

Приписами пункту 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні з військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №48-о/с від 01.11.2019 року, звільнено у запас Збройних Сил України, що підтверджується копією витягу з наказу начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (а.с.35). В той же час, з досліджуваного Витягу вбачається, що питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вирішено не було.

15 листопада 2019 року позивачу видано Довідку №33 від 15.11.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 », відповідно до якої загальна сума з урахуванням податку доходів фізичних осіб складає 11 358 грн 85 коп. (а.с.37).

Рапортом від 15.11.2019 року позивач звернувся до начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до Довідки №33 від 15.11.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 ».

Однак, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України лише 27 лютого 2020р. була нарахована ОСОБА_1 грошова компенсація за неотримане речове майно у сумі 11 358 грн. 85 коп., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 732 грн. 71 коп. та військовий збір в сумі 144 грн. 39 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2020 року №313, №314 (а.с.94-95). Вказане свідчить про допущення відповідачем - Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України бездіяльності, яка полягла у невиплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року по справі №803/1609/17.

Щодо правомірності дій Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України в частині утримання з грошової компенсації за неотримане речове майно податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

В свою чергу, пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, МНС, податкової міліції. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З вищенаведених правових норм вбачається, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, при цьому суми податку з доходів фізичних осіб спрямовуються виключно на виплату компенсації витрат доходів цієї категорії громадян. Разом з цим, розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі. Грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям всупереч пункту 242 Положення після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №826/2922/17.

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з вказаним адміністративним позовом, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України 27 лютого 2020р. була нарахована ОСОБА_1 грошова компенсація за неотримане речове у сумі 11 358 грн. 85 коп., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 732 грн. 71 коп. та військовий збір в сумі 144 грн. 39 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2020 року №313, №314 (а.с.94-95).

Таким чином, позивач фактично отримав грошову компенсацію у загальній сумі 9 481 грн. 75 коп., що підтверджується платіжним дорученням №315 від 27.02.2020 року (а.с.96) та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо утримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 732 грн. 71 коп. з перерахованої позивачу суми грошової компенсації за неотримане речове майно.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача - Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку за неотримане речове майно на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, порядок проходження військової служби та звільнення з неї регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП України), як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 31 жовтня 2019 року по справі №825/598/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 9-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом компенсації, яка виплачується за умови добровільної відмови позивача від отримання належного йому речового майна, які він міг отримати перебуваючи на військовій службі.

З наведеного вбачається, що компенсація за неотримане речове майно, не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, таким чином вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.

Таким чином, зважаючи на зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку за неотримане речове майно з 08.11.2019 по день фактичної виплати задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача щодо: визнання протиправною бездіяльності Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 листопада 2019 року та зобов`язання здійснити виплату такої компенсації; визнання протиправною бездіяльності Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 травня 2016 року та зобов`язання здійснити виплату такої компенсації, суд зазначає наступне.

Статтею 45 Конституції України закріплено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Згідно із пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-ХІІ), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 05 листопада 1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21 жовтня 1993 року (далі - Закон №3543-XIІ) та у Законі України «Про оборону України» №1932-XII від 06 грудня 1991 року (далі - Закон №1932-XII).

За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Враховуючи вищевикладене, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 16 травня 2019 року по справі №620/4218/18, які, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як було встановлено судом, позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку за 2015-2016 роки (час служби в Одеському прикордонному загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України) та 2016-2019 роки (час служби в Південному Одеському територіальному управлінні Національної гвардії України), а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв`язку із звільненням зі служби.

Водночас, відповідно до витягу з наказу начальника Одеського прикордонного загону (I категорії) Південного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України №187-ос від 05 травня 2016 року та витягу з наказу начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №247 від 08.11.2019 року, станом на дні прийняття відповідних наказів про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачами - Одеським прикордонним загоном Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України не було проведено розрахунку з позивачем, нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-XII, за відповідні роки. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, судом вбачається протиправна бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо своєчасного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій.

В той же час, суд зазначає, що представником Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України надано до суду розрахунок грошової компенсації за додаткову невикористану відпустку АТО старшому сержанту запасу ОСОБА_1 від 22.04.2020 року (а.с.185), розрахункова відомість №52 від 24.03.2020 року на виплату грошового забезпечення в/сл.. в/ч 2138 за березень 2020 р. (а.с.181), розрахункова відомість на виплату грошової компенсації за додаткову невикористану відпустку АТО в/ч 2138 за заявлені періоди в березні 2020 р. (а.с.186) без зазначення номеру та дати відповідного документа, платіжне доручення №372 від 25.03.2020 р. (а.с.180), якими фактично підтверджується виплата позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у сумі 2790 грн. 96 коп.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі «Каіч та інші проти Хорватії» для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача буде зобов`язати Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій з 2015 року по день звільнення та зобов`язати Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій з 2016 року по день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44,71,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 11 358,85 грн. та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо утримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 732 грн. 71 коп. з виплаченої ОСОБА_1 суми грошової компенсації за неотримане речове майно

Стягнути з Одеського територіального управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , суму невиплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 1 732 грн. 71 коп.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 травня 2016 року.

Зобов`язати Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 травня 2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 листопада 2019 року.

Зобов`язати Одеське територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 листопада 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.