Рішення № 90192238, 02.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2642/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/2642/20 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у якому просив:

- Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федурка Н.В. у ВП №37597492 від 06 березня 2020 року про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні державного виконавця Федурка Н.В. знаходиться виконавче провадження № 37597492 за виконавчим листом № 442/1163/13-ц від 04.04.2013 року виданим Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на виконання заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яким вирішено: стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей:

доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 800 гривень на обох дітей, щомісячно, починаючи з 13.02.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

06.03.2020 року підчас ознайомлення представника позивача адвоката Шемеляка М.С. з матеріалами вказаного виконавчого провадження стало відомо, що 06.03.2020 року державним виконавцем Федурком Н.В. винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу у вказаному провадженні. Згідно оскаржуваної постанови на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25260 грн. 32 коп. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

У зв`язку із наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 25 260 грн. 32 коп. від 06.03.2020 року по виконавчому провадженню ВП №37597492.

Однак, оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувану утворилась з 2015 року та становила відповідну суму станом на 01.03.2020 у розмірі 50520 грн. 60 коп., а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 2 частини чотирнадцятої статті 71 Закону, введена лише з 28 серпня 2018 року, відтак позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Вказане виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови. В межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.

Станом на день винесення оскаржуваної постанови про стягнення штрафу у позивача відсутня заборгованість по сплаті аліментів, оскільки, як вбачається з банківських квитанцій від 04.03.2020 року та від 05.03.2020 року позивачем повністю сплачено заборгованість по аліментах в розмірі 50520 грн. 60 коп., а також сплачено аліменти за березень 2020 року, загальна сума сплачена позивачем згідно долучених квитанцій становить 51650 грн. Відповідно відсутність боргу зі сплати аліментів станом на момент винесення оскаржуваної постанови є другою підставою, що підтверджує її протиправність.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 30 квітня 2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 8210400443088, однак жодних заперечень чи відзиву по справі не подав.

Судом встановлені наступні обставини:

Постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федурка Н.В. у ВП №37597492 від 06 березня 2020 року про накладення штрафу, на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25260 грн. 32 коп. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідний із спірною постановою відповідача про накладення штрафу.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 13 цього ж Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч. 1 ст. 71 цього ж Закону, порядок стягнення аліментів визначається законом.

Згідно із абз. 3 ч. 14 ст. 71 цього ж Закону, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Згідно із ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом`якшує відповідальність особи.

Отже, суд зазначає, що з моменту набрання чинності ч. 14 ст.71 вищевказаного Закону у відповідача виникло право на накладення штрафу на боржників у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, однак, та обставина, що заборгованість у позивача зі сплати аліментів, у сумі платежів за три роки, утворилась починаючи з 2012 року, тобто, до набрання чинності зазначеної норми закону, виключає можливість для застосування вказаної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

По даній справі суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 року у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 року у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 року у справі «Трофимчук проти України»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Суд також враховує, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

По суті справи судом встановлено, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувану утворилась з 2015 року та становила 50520,60 грн. станом на 01.03.2020 року, відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 2 частини чотирнадцятої статті 71 Закону, введена лише з 28 серпня 2018 року. Крім цього, як зазначає позивач на день винесення оскаржуваної постанови про стягнення штрафу у нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів, оскільки, як вбачається з банківських квитанцій від 04.03.2020 року та від 05.03.2020 року позивачем повністю сплачено вищевказану заборгованість по аліментах в розмірі 50520,60 грн., а також сплачено аліменти за березень 2020 року, загальна сума сплачена позивачем згідно долучених квитанцій становить 51650 грн.

Вказані аргументи позивача відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовано.

Суд погоджується із наведеними аргументами позивача про протиправність спірного рішення.

Враховуючи те, що позивачем доведено відсутність законних підстав для винесення спірної постанови про накладення штрафу суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

В И Р ІШ И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 43) про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП №37597492 від 06 березня 2020 року про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ 35019539, Львівська область, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 43) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Гавдик З.В.