Рішення № 90192176, 23.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1828/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді – Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Приймака С.І.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Крив`яка Д.Р., згідно довіреності,

представника відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання наказів протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокаастру у Львівській області, земельної ділянки кадастровий номер 4622186200:10:000:0429 шляхом виключення із додатку до цього наказу під № 4 з/п;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Старояричівської сільської ради Кам`янка – Бузького району Львівської області (за межами населених пунктів), та щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 4622186200:10:000:0429.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із наказом відповідача від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ, яким їй відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 50,0518 га, кадастровий номер 4622186200:10:000:0429, для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га. Відмова у задоволенні вимог клопотання обумовлена тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДКЗ масиву, який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру у Львівській області, та які, відповідно до п.3 ст. 136 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), не можуть відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Позивач вважає мотиви відмови необґрунтованими, оскільки підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місяця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно – правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Крім того, позивач наголошує, що станом на дату звернення її із клопотанням, земельна ділянка не була включена до переліку ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, що підтверджується копією наказу від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ про її включення до відповідного переліку. Таким чином, позивач вважає вказаний наказ також незаконним та таким, що порушує її право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 05.03.2020 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 13.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

10.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19402).

16.04.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №2877 ел.).

Ухвалою суду від 27.04.2020 без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Причин неявки суду не повідомив. Належно неодноразово повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позицію щодо позову виклав у відзиві, який надійшов на адресу суду 10.04.2020 (вх. №19402). Відповідач у відзиві щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою” зазначив, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем у графічних матеріалах, входить до переліку ділянок в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДКЗ масиву площею 50,0518 га (кадастровий номер 4622186200:10:000:0429), який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру у Львівській області, та які, відповідно до п.3 ст. 136 ЗК України, не можуть відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Крім того, позивач звернулася із клопотанням про отримання ділянки площею 2 га, тобто частини уже сформованої земельної ділянки площею 50,0518 га. Водночас, формування земельної ділянки шляхом поділу чи об`єднання чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок (абз. 1, 3 ч.2, ч.6 ст.79-1 ЗК України). Таким чином, відповідач зазначив, що відмова позивачу у задоволенні вимог клопотання є обґрунтованою та ґрунтується на невідповідності місця розташування земельної ділянки. Щодо вимоги позивача про визнання протиправними і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ, то відповідач зазначив, що вказаним наказом земельна ділянка з кадастровим номером 4622186200:10:000:0429 включена до переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах. Наголосив, що відповідно до ч.3 ст. 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Крім того, винесенню оскаржуваного наказу передувала підготовку лотів до проведення земельних торгів, визначена ч.4 цієї статті. Виключення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки по переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником до завершення торгів, ст.ст. 135 та 136 ЗК України. Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Львівській області надати дозвіл позивачу на розробку проектів землеустрою, відповідач зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційними повноваженнями, відтак, така вимога задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив у якому зазначив, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення або формування нових земельних ділянок, а формування здійснюється шляхом поділу вже сформованих земельних ділянок. Щодо оскаржуваного рішення від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 4622186200:10:000:0429 до переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах, порушує право позивача на безоплатну приватизацію, оскільки суперечить ч.3 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст.34, 36 та 121 ЗК України. Також позивач звернула увагу, що Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі №803/1067/17 зазначив, що на законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб`єкта владних повноважень відсутнє. Крім того, повноваження державних органів не є дискреційними якщо є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням від 19.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Старояричівської сільської ради Кам`янка – Бузького району Львівської області (за межами населених пунктів), та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 50,0518 га, кадастровий номер 4622186200:10:000:0429, для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою” позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання з підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДКЗ масиву (кадастровий номер 4622186200:10:000:0429, загальна площа 50,0518 га), який включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до п.3 ст. 136 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) не можуть відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ “Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами” земельну ділянку кадастровий номер 4622186200:10:000:0429 було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах під № 4 з/п.

Вважаючи вказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася з позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані ст. 118 ЗК УКраїни.

Відповідно до ч.6 вказаної статті, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як уже зазначалося, відмова у задоволенні вимог клопотання, яка зазначена в оскаржуваному наказі від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”, обумовлена тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДКЗ масиву, який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до п.3 ст. 136 ЗК України не можуть відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Суд встановив, що станом на момент винесення оскаржуваного наказу від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою” спірна земельна ділянка була включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах ГУ Держгеокастру у Львівській області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ, відтак, відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України, така земельна ділянка не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Водночас, аналізуючи зміст оскаржуваного наказу від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ, суд зазначає, що посилання відповідача на ст. 136 ЗК України, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є некоректним, оскільки ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Так, згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розширеному тлумаченню не підлягає. І при цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Отже, аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач розглянув клопотання позивача не у встановленому порядку, оскільки відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 ЗК України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи наведені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у задоволенні вимог клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства та щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 4622186200:10:000:0429, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою” є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та щодо поділу земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Як уже було встановлено судом, наказ відповідача від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”, який було винесено за результатами розгляду клопотання позивача від 19.01.2020, не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови нездійснення перевірки, ненадання оцінки та невстановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання ГУ Держгеокадастру прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, буде такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.01.2020 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, вказана вимога позивача підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокаастру у Львівській області земельної ділянки кадастровий номер 4622186200:10:000:0429, шляхом виключення із додатку до цього наказу під № 4 з/п, суд зазначає наступне.

Позивач зазначала, що на момент звернення із клопотанням від 19.01.2020 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, земельна ділянка кадастровий номер 4622186200:10:000:0429 не була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами, оскільки наказ про таке включення було прийнято лише після її звернення, а саме 04.01.2020.

Суд вважає такі твердження позивача безпідставними, оскільки винесенню наказу про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах, передувала доповідна записка начальника відділу у Кам`янка – Бузькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, у якій містилося прохання про включення земельних ділянок до переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах згідно з додатком.

Відповідно до Інформації про проінвентаризовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам`янка – Бузького району Львівської області (2 етап інвентаризації) (а.с.58), такі були внесені до Державного земельного кадастру та включені до Переліку відповідно до п.5 протоколу виробничої наради з начальниками територіальних структурних підрозділів Головного управління від 24.01.2020.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про інвентаризацію”, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.

Отже, включенню земельної ділянки до ділянок, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах, передує тривала процедур інвентаризації земель, а також підготовка лотів до проведення земельних торгів, яка визначена ч.4 136 ЗК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель"у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України “Про оцінку земель”, крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Також, суд наголошує, що вказаним наказом включено до переліку ділянок, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах загалом 26 земельних ділянок.

Таким чином, твердження позивача про те, що винесення наказу від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ зумовлене її зверненням до відповідачем із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи, а, відтак, є безпідставним.

Жодних інших обґрунтувань, яким чином оскаржуваний наказ від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ порушує права позивача, ним в позовній заяві та відповіді на відзив не наведено. Не зазначено також заперечень щодо повноважень відповідача та процедури прийняття такого наказу.

Суд наголошує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 55 Конституції України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Суд зазначає, що позивач, ані у позовній заяві, ані будь – яких інших поясненнях не навела доводів на обґрунтування того, які саме їх права (індивідуально-виражені) були порушені наказом від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ.

Таким чином, відсутній зв`язок між рішенням суб`єкта владних повноважень та конкретними правами позивача.

Суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 в справі № 687/1539/16-а, від 04.02.2020 в справі № 320/7969/17, від 17.02.2020 року в справі № 697/835/17.

Судом не береться до уваги покликання позивача на ч. 3 ст. 134 ЗК України, згідно з якою земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу, оскільки згідно даної норми передача земельної ділянки громадянам у власність має передувати земельним торгам, а не навпаки.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача щодо визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.02.2020 №13-1682/16-20-СГ в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокаастру у Львівській області земельної ділянки кадастровий номер 4622186200:10:000:0429, шляхом виключення із додатку до цього наказу під № 4 з/п, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07.02.2020 №13-1850/16-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.01.2020 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79058, м. Львів, проспект Чорновола, 4) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.07.2020

Суддя Потабенко В.А.