Ухвала суду № 90191901, 03.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

03 липня 2020 року справа № 320/5457/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

30.06.2020 до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09.06.2020 №0010 та №0011 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5457/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву від 22.06.2020 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №0010 та №0011 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 09.06.2020 до винесення судом остаточного рішення по даній справі.

Вказана заява була передана для розгляду судді Кушновій А.О. 01.07.2020.

Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 20.05.2020 №392) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 31.07.2020 на всій території України встановлено карантин.

У зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 до 31.07.2020 на всій території України та приймаючи до уваги рекомендації Ради суддів України від 11.03.2020 щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників справи, враховуючи строк розгляду заяви про забезпечення позову, суд з метою недопущення створення можливої небезпеки здоров`ю учасників справи, вважає за можливе здійснювати розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 78022699).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що мотивом звернення позивача із заявою про забезпечення позову є запобігання отримання майнової шкоди внаслідок дій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Керуючись ст. 150 КАС України, просить суд вжити вказані заходи забезпечення позову, оскільки обрані заходи забезпечення позову обумовлені реальністю настання для позивача значних негативних наслідків майнового характеру.

Судом встановлено, що 30.06.2019 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг щодо проведення рекламної кампанії. У подальшому, 01.10.2019 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг щодо проведення рекламної кампанії. В межах укладених договорів позивачем як рекламодавцем були надані послуги щодо розміщення реклами.

У період проведення рекламної кампанії Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області були виявлені порушення законодавства про рекламу, зокрема ч.5 та ч.7 ст. 8 Закону України "Про рекламу".

На підставі матеріалів справи про здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу та протоколу засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26.05.2020 відповідачем винесені оскаржувані рішення від 09.06.2020 №0011 про накладення штрафу на рекламодавця ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу на суму 7500,00 грн. та від 09.06.2020 №0010 про накладення штрафу на рекламодавця ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу на суму 28000,00 грн.

Цими рішеннями накладено на рекламодавця ФОП ОСОБА_1 штраф, який позивача зобов`язано сплатити в установленому порядку у зазначеному розмірі до державного бюджету в Бучанській міській отг. Попереджено, що у разі невиконання рішення сума штрафу стягується у судовому порядку.

Водночас, заява не містить переконливих доводів щодо існування на момент звернення з цією заявою очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам ФОП ОСОБА_1 без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, у вказаній заяві ФОП ОСОБА_1 не наведено доводів, які б свідчили про вчинення Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів дій, направлених на стягнення штрафу, накладеного оспорюваними позивачем рішеннями, відтак доводи позивача про запобігання отримання майнової шкоди внаслідок дій відповідача нічим не підтверджуються.

При цьому, припущення з боку позивача про можливі дії відповідача, направлені на заподіяння майнової шкоди позивачу, не є доказом існування загрози інтересам позивача.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Проте оспорювані рішення про накладення штрафу не є виконавчими документами, тому підстав для зупиненням стягнення у даному випадку суд також не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

2. Копію даної ухвали видати (направити) учасникам справи, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 03.07.2020.

Суддя Кушнова А.О.