Рішення № 90191851, 03.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2020 р. справа № 300/1213/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткачук О.П.,

представника позивача – Дроздюка Н.В.,

представника відповідача – Черкаса М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Військової частини А1349 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій та скасування постанови від 19.05.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А 1349 (надалі, також – позивач, ВЧ А 1349) 03.06.2020 звернулася в суд з позовною заявою до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі, також - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 19 травня 2020 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 892 гривні 00 копійок.

Позовні вимоги представник ВЧ А 1349 обґрунтовує тим, що державним виконавцем відповідача ОСОБА_1 19.05.2020 протиправно винесено постанову №62097780 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 892 гривні 00 копійок, оскільки підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження, на переконання позивача, є саме примусове виконання рішення боржником. Натомість, ВЧ А 1349 виконала рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі №300/964/19 в добровільному порядку 27.05.2020, тобто до моменту отримання постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Відтак, у позовній заяві представник ВЧ А 1349 стверджує, що дії відповідача стосовно винесення постанови про стягнення виконавчого збору є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо рішення згідно з виконавчим документом було виконано у повному обсязі, виконавче провадження підлягає закінченню та виконавчий збір з боржника не стягується. Крім цього, представник позивача у позовній заяві зазначає і про недотримання відповідачем строку встановленого абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» для надсилання адресатам документів виконавчого провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 позовну заяву Військової частини А 1349 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення виявлених судом недоліків (а.с.12-14).

Позивач, у межах встановленого строку, недоліки позовної заяви усунув (а.с.16-24), відтак, ухвалою суду від 25.06.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно із вимогами передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України), судовий розгляд справи призначено на 03.07.2020 о 10:00 год (а.с.26-27).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.07.2020 (а.с.35-36). У відзиві представник відповідача щодо задоволення позовних вимог Військової частини А 1349 заперечив, вказавши на їх беззмістовність, необґрунтованість та зазначив, що виконання позивачем рішення суду відбулось після відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а тому, у відповідності до приписів статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця вчинені згідно із чинними правовими нормами, без ознак у таких діях будь-яких порушень, а тому, у задоволенні даного позову слід відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача – державний виконавець Черкас М.І. щодо задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що встановлений Законом строк для направлення учасникам виконавчого провадження документів ним не порушено, оскільки постанови про відкриття провадження та про стягнення виконавчого збору передано ним для їх направлення боржнику і стягувачу до канцелярії Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби наступного дня після винесення постанов – 20.05.2020, проте, з незалежних від нього обставин, документи були надіслані поштою 21.05.2020. Враховуючи вказане, представник просив у задоволенні вимог ВЧ А 1349 відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та письмові докази, наявні у матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.

Державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Черкасом М.І. 19.05.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62097780 з виконання виконавчого листа №300/964/19, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом від 21.04.2020 про зобов`язання Військової частини А 1349 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (а.с.7 та зворотна сторона).

Того ж дня, державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову №62097780 про стягнення з боржника – Військової частини А 1349 виконавчого збору у розмірі 18 892 гривні 00 копійок (а.с.8 та зворотна сторона).

Відповідно до копії відомості розподілу витрат від 27.05.2020 №200527РВ000011970279, на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №300/964/19 від 30.10.2019, позивачем 27 травня 2020 року здійснено виплату грошової компенсації стягувачу – ОСОБА_2 на загальну суму 43850 гривень 38 копійок (а.с.9).

Вважаючи постанову державного виконавця Черкаса М.І. протиправною, з огляду на повне самостійне виконання ВЧ А 1349 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, позивач з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із даним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі, також - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII у редакції від 18.04.2020 чинній, на момент відкриття виконавчого провадження №62097780 та винесення оскарженої постанови встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 5 статті 26 цього ж Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина 1 статті 28 Закону №1404-VIIІ).

Частинами 1, 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що єдиною обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує необхідність сплати боржником виконавчого збору є відкриття виконавчого провадження, тобто початок примусового виконання рішення.

При цьому, виконавчий збір стягується з боржника не зважаючи на фактичне виконання ним рішення добровільно чи за участю виконавця і здійснення ним будь-яких дій з примусового виконання такого рішення.

Слід звернути увагу позивача на те, що частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII, якою визначено перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, виконання рішення суду боржником самостійно після початку примусового виконання рішення виконавцем до таких підстав не віднесено. Натомість, частиною 9 цієї ж статті Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, бездіяльність позивача, що проявилась у невиконанні рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження, зумовила необхідність примусового його виконання, що є безумовною підставою для стягнення з боржника – Військової частини А 1349 виконавчого збору.

Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Восьмим апеляційним адміністративним судом, в результаті розгляду апеляційної скарги ВЧ А 1349 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі №300/964/19, ухвалено постанову від 04.02.2020, якою апеляційну скаргу Військової частини А1349 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - без змін. Відтак, у відповідності до частини 2 статті 255 КАС України, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 набрало законної сили 04.02.2020.

Позивач, будучи апелянтом, з моменту отримання копії постанови суду апеляційної інстанції від 04.02.2020 по справі №857/12932/19 безумовно був обізнаним про результати апеляційного перегляду та про набрання рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду законної сили з 04.02.2020. Однак, до моменту винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто протягом більш як двох місяців, не вчиняв жодних дій, спрямованих на виконання такого рішення суду. Будь-яких пояснень чи доказів, підтверджуючих неможливість здійснення виплати стягувачу, позивачем до матеріалів даної справи не долучено.

На переконання суду, з моменту набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду період, що передував відкриттю державним виконавцем виконавчого провадження №62097780 був достатнім для самостійного, добровільного його виконання Військовою частиною А 1349. Отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження наступного дня після фактичного виконання ним рішення суду не є підставою для застосування положень частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, постанову про стягнення виконавчого збору державним виконавцем винесено правомірно, обґрунтовано, у відповідності до приписів Закону №1404-VIII, що не спростовано доводами позивача, а тому, суд не вбачає правових підстав для її скасування.

Посилання позивача на недотримання відповідачем строку направлення ВЧ А 1349 постанов про відкриття провадження та про стягнення виконавчого збору, як на одну із підстав визнання дій державного виконавця протиправними суд відхиляє, оскільки порушення строку направлення документів на один день не впливає на спірні правовідносини та не спричиняє жодних негативних наслідків для позивача. Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи та відомостей відстеження поштового відправлення на вебсайті «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), направлені відповідачем документи надійшли до відділення поштового зв`язку (точки видачі/доставки) наступного дня після направлення - 22.05.2020, однак, з невідомих суду та незалежних від відповідача обставин, відправлення отримано позивачем лише 28.05.2020.

Суд переконаний, що порушений відповідачем строк направлення документів виконавчого провадження позивачу, з огляду на встановлену законність та обґрунтованість винесеної постанови про стягнення виконавчого збору, не може бути єдиною та достатньою підставою для визнання дій державного виконавця протиправними та скасування оскарженої постанови.

За таких обставин, позовні вимоги Військової частини А 1349 не ґрунтуються на приписах Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставними, а отже, задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та відсутність у матеріалах справи доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних із розглядом справи, окрім сплаченого позивачем судового збору, такі витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 250, 255, 271, 272, 287, 295, 297, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" та підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Згідно із пунктом 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач – Військова частина А 1349, адреса: вул. Чорновола, буд. 119 А, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ - 08174283;

Відповідач – Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), адреса: вул. Галицька, буд. 45, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 35021710.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.