Рішення № 90191839, 03.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2020 р. справа № 300/1048/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №570 від 25.03.2020 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати період роботи з 02.07.1993 по 29.10.1993 в МП «Ковалі», з 01.11.1993 по 02.01.1995 в ПКСП «Коло» та з 16.09.1986 по 13.03.1991 в колгоспі «Здобуток Жовтня», а також повторно розглянути заяву.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, а також у зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 02.07.1993 по 29.10.1993 в МП «Ковалі» з підстав завірення запису не чітким відтиском печатки, з 01.11.1993 по 02.01.1995 в ПКСП «Коло», оскільки запис містить виправлення і дата звільнення є тільки в наказі, а також з 16.09.1986 по 13.03.1991 в Коломийському МК ЛКСМ України секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня», оскільки запис про звільнення містить виправлення у даті протоколу на прийняття на роботу. Вважає, що не надіслання на зберігання до архівної установи відомостей про його період роботи, виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 залишено позовну заяву без руху, а позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зазначений строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто, тому ухвалою суду від 04.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.06.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.46-51). Просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначив що оскільки записи трудової книжки про період роботи в МП «Ковалі» з 02.07.1993 по 29.10.1993 неналежним чином оформлені (відсутня печатка у записі на звільнення), інші документи (довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи) на підтвердження трудового стажу в МП «Ковалі» з 02.07.1993 по 29.10.1993 відсутні, відповідно, підстави для зарахування періоду роботи в МП «Ковалі» з 02.07.1993 по 29.10.1993 до трудового стажу, також відсутні. Також зазначив, що у записі №19 про звільнення з ПКСП «Коло» виявлено розбіжність у році звільнення - у графі 2 запису №19 зазначено «1994 рік», а в графі 4 цього ж запису №19 зазначено «1995 рік», що унеможливлює встановити дату звільнення. Оскільки інших документів на підтвердження спірного періоду роботи немає, відповідно, підстави для зарахування періоду роботи в ПКСП «Коло» з 01.11.1993 по 02.01.1995 до трудового стажу, також відсутні. Окрім цього щодо незарахування періоду роботи позивача з 16.09.1986 по 13.03.1991 секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» вказав, що: записи в трудовій книжці про відповідний період роботи неналежним чином оформлені (містять виправлення в даті протоколу на прийняття); постанова про затвердження ОСОБА_1 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» в Державному архіві Івано-Франківської області відсутня; відсутні відомості про роботу позивача за 1987-1990 роки згідно книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Здобуток Жовтня»; інформацію щодо дати звільнення з посади теж відсутня, оскільки документи Коломийського міському комсомолу за 1990-1991 роки на зберігання до Державного архіву Івано-Франківської області не надходили; наданими архівними довідками не підтверджено спірний період роботи позивача; до переліку документів, доданих до заяви №216/2365/2 від 16.03.2020 для призначення пенсії, позивачем не надавалася довідка №Г-21/06-07 від 20.02.2020 про заробітну плату в Коломийському МК ЛКСМУ за 1986-1989 роки; при цьому навіть в разі врахування для призначення пенсії даних довідки №Г-21/06-07 від 20.02.2020, в якій зазначено зарплату позивача за період роботи з листопада 1986 року по грудень 1989 року, що становить 3 роки 1 місяць 1 день, стаж позивача складатиме 25 років 11 місяців 12 днів, що недостатньо для необхідних 27 років для встановлення права на призначення пенсії за віком. Тому, на переконання представника відповідача, вимоги щодо врахування періодів роботи в МП «Ковалі» з 02.07.1993 по 29.10.1993, в ПКСГП «Коло» з 01.11.1993 по 02.01.1995 та в Коломийському МК ЛКСМ України секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» з 16.09.1986 по 13.03.1991 до загального трудового стажу для призначенні пенсії за віком, є безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.03.2020 звернувся до Коломийського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії (а.с. 55).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.03.20 №570 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`зку з недостатністю необхідного страхового стажу (а.с. 52).

Відповідно до даного рішення від 25.03.20 №570, до страхового стажу не враховано період роботи з 02.07.1993 по 29.10.1993 оскільки запис завірено не чітким відтиском печатки. Також не враховано період з 01.11.1993 по 02.01.1995 так як запис містить виправлення і дата звільнення є тільки в наказі. Роз`яснено, що право на пенсію за віком при наявному страховому стажі позивач набуде у віці 63 роки.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування’', право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2020 року по 3 1 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до трудового стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162.

Як слідує із запису трудової книжки від 25.07.1985 за №16 позивач 02.07.1993 прийнятий на роботу в мале підприємство «Ковалі»; 29.10.1993 - звільнений з роботи по власному бажанню (підстава - протокол №38 від 29.10.1993) (а.с. 68-75).

Однак, як вбачається рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.03.20 №570, підставою незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 02.07.1993 по 29.10.1993 стало те, що запис завірено не чітким відбитком печатки.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача щодо незарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу ОСОБА_1 за спірний період, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також суд не погоджується із доводами відповідача щодо неможливості зарахування на підставі трудової книжки до стажу роботи позивача періоду роботи в ПКСП «Коло» через розбіжність у році звільнення - у графі 2 запису №19 зазначено «1994 рік», а в графі 4 цього ж запису №19 зазначено «1995 рік», що, на переконання позивача, унеможливлює встановити дату звільнення.

Так, відповідно до запису №18, ОСОБА_1 01.11.1993 прийнятий на роботу експедитором в ПКСП «Коло» (підстава - наказ №58 від 01.11.1993).

Відповідно до запису №19 - звільнений з роботи в ПКСП «Коло» по переводу в агрофірму «Галичина» (підстава – наказ №81 від 02.07.1995).

Відповідно до запису №20 ОСОБА_1 02.01.1995 прийнятий на роботу в агропромислову фірму «Галичина» (підстава – наказ №82 від 02.01.1995).

Таким чином, оскільки підставою звільнення позивача з ПКСП «Коло» було переведення в агрофірму «Галичина», а відповідно до запису трудової книжки №20, який не містить виправлень та зроблений відповідно до вимог законодавства щодо заповнення, на роботу в агрофірму «Галичина» позивач прийнятий 02.01.1995, то саме ця дата є датою звільнення з попереднього місця роботи.

Натомість помилка відповідальної за ведення трудових книжок в ПКСП «Коло» особи щодо запису дати звільнення не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Також у відповідача на момент розгляду заяви від 16.03.2020 наявним був витяг з наказу агропромислової фірми «Галичина» №82 від 02.01.1995 про прийняття ОСОБА_1 на посаду експедитора з 02.01.1995.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості встановлення дати звільнення позивача з ПКСП «Коло» на підставі поданих із заявою про призначення пенсії документів, що стало підставою протиправного незарахування періоду роботи в ПКСП «Коло» з 01.11.1993 по 02.01.1995.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що при розгляді відповідачем заяви позивача про призначення пенсії від 16.03.2020 також не було враховано період роботи з 16.09.1986 по 13.03.1991 секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня».

При цьому у рішенні про відмову в призначення пенсії від 25.03.20 №570 не зазначено про незарахування даного періоду та підстави такого незарахування.

Натоміть про причини незарахування періоду роботи позивача з 16.09.1986 по 13.03.1991 секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» відповідач зазначає у відзиві на даний позов (записи в трудовій книжці про відповідний період роботи неналежним чином оформлені (містять виправлення в даті протоколу на прийняття); постанова про затвердження ОСОБА_1 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» в Державному архіві Івано-Франківської області відсутня; відсутні відомості про роботу позивача за 1987-1990 роки згідно книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Здобуток Жовтня»; інформація щодо дати звільнення з посади теж відсутня, оскільки документи Коломийського міському комсомолу за 1990-1991 роки на зберігання до Державного архіву Івано-Франківської області не надходили; наданими архівними довідками не підтверджено спірний період роботи позивача, а додана до позовної заяви довідка №Г-21/06-07 від 20.02.2020 про заробітну плату в Коломийському МК ЛКСМУ за 1986-1989 роки не додавалась до заяви про призначення пенсії від 16.03.2020).

З даного приводу суд зазначає, що не надіслання на зберігання відомостей про роботи особи, виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у його постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а

Таким чином, твердження відповідача про наявність певних недоліків у заповненні трудової книжки чи ненадходження до архівних установ документів про роботу як підстави для незарахування періоду роботи до страхового стажу, що призвело до відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії , суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

З огляду на вищевказане, суд не бачить підстав для неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 02.07.1993 по 29.10.1993 в МП «Ковалі», з 01.11.1993 по 02.01.1995 в ПКСП «Коло» та з 16.09.1986 по 13.03.1991 в Коломийському МК ЛКСМ України секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня».

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("Stretch v. The United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltazan (Freiherr Von) and others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній ОСОБА_2 та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх рішень та дій.

Також суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

У цій справі відповідачем не доведено суду правомірності не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи позивача з 02.07.1993 по 29.10.1993 в МП «Ковалі», з 01.11.1993 по 02.01.1995 в ПКСП «Коло» та з 16.09.1986 по 13.03.1991 в Коломийському МК ЛКСМ України секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня».

З огляду на викладене, суд вважає що періоди роботи позивача з 02.07.1993 по 29.10.1993 в МП «Ковалі», з 01.11.1993 по 02.01.1995 в ПКСП «Коло» та з 16.09.1986 по 13.03.1991 в Коломийському МК ЛКСМ України секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» підлягають зарахуванню до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно квитанції № 123.19021.1/225672639 від 15.05.2020.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №570 від 25.03.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до загального трудового стажу період його роботи з 02.07.1993 по 29.10.1993 в МП «Ковалі», з 01.11.1993 по 02.01.1995 в ПКСП «Коло» та з 16.09.1986 по 13.03.1991 в Коломийському МК ЛКСМ України секретарем комітету комсомолу колгоспу «Здобуток Жовтня» Коломийського району Івано-Франківської області, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.